Збитки більші на окупованому лівобережжі Херсонщини, адже росіяни не допомагали людям

Більшість руйнувань від підриву Каховської ГЕС припадає на лівий – окупований – берег Херсонщини. Адже там підтопило вдвічі більше земель, ніж на правобережжі. Про це під час брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ розповів керівник пресофісу Херсонської обласної військової адміністрації Олександр Толоконніков. За його словами, окупанти  нічого не роблять, щоб допомогти людям відкачати воду. А що довше будинки будуть затопленими, то більше руйнуватимуться. 

На правобережжі та лівобережжі Херсонщини різняться і втрати посівних площ, каже Толоконніков. “Щодо правого берега, то це – 200 гектарів, 20 фермерів-одноосібників, які втратили свої поля. Там були засіяні ячмінь, пшениця. Люди, у яких городи біля домогосподарств, втратили близько 1100 гектарів”, – зазначив він. Але на лівому березі  ситуація набагато гірша, тому що там 365 тисяч гектарів зрошувалося саме з водосховища. “Тому там збитки будуть колосальні, адже всі ці сади, городи, які люди засаджували весь цей час, вони залишаться без зрошування”, – наголосив Толоконніков.

Втрати для довкілля сягають 1,5 мільярди доларів

Чи не найбільшої шкоди завдали довкіллю. За даними профільного міністерства, орієнтовна сума збитків, завданих навколишньому середовищу, оцінюється у 1,5 млрд доларів. При цьому, за словами міністра Руслана Стрільця, масштаб всіх збитків складно порахувати, адже неможливо зібрати всі дані. “Підрив росіянами Каховської ГЕС — спланований терористичний акт. Він повністю підпадає під визначення екоциду”, — заявив Стрілець.

На 950 мільйонів доларів постраждало житло українців 

Попередні збитки для інших українських галузей взялися підрахувати у Київській школі економіки. За їхніми оцінками, сильно постраждало житлове господарство, там втрати сягнули 950 мільйонів доларів. У Херсоньскі області підтопило 49 міст, містечок та сіл, за попередніми оцінками 20-30 тисяч будинків потрапили в зону підтоплення, серед них і 150 багатоповерхівок в самому Херсоні. На Миколаївщині підтоплено понад 500 приватних будинків в сільській місцевості, загалом, висока вода принесла біду в 31 населений пункт області.

Побудова нової Гідроелектростанції може коштувати 1 мільярд доларів

Понад 290 км доріг постраждали від повені. Затопило частину міжнародних та регіональних доріг. Найбільш зруйнованими є комунальні дороги — понад 50% від загальної довжини. Тож за оцінками експертів Київської школи економіки, збитки транспортної інфраструктури сягнули сягнули  311 мільйонів доларів.

624 мільйони доларів становлять збитки для української енергетики, З них — 586 мільйонів — це втрати, повʼязані безпосередньо з руйнуванням Каховської гідроелектростанції, яка не підлягає відновленню, та дамби. А якщо Україна з часом вирішить побудувати нову Гідроелектростанцію аналогічної потужності, її вартість може сягнути близько $1 мільярда доларів.

Обережно, у люстрі — граната!

14 квітня цього року жінка наступила  на протипіхотну фугасну міну  «пелюстка», під час  прибирання поряд з кіоском на ринку. 14 червня  чоловік постраждав під час прибирання подвір’я — зачепив предмет, схожий на міну «пелюстка». 23 червня ше один цивільний отримав осколкові поранення обличчя, рук та живота, коли підняв ворожу міну в лісі. І це лише на Харківщині.  

Окрім відкритих просторів, окупанти залишають міни і у приміщеннях. Смертельні сюрпризи маскують у найнесподіваніших місцях. Так, рятувальники знайшли гранату, що була вкручена у люстру. Про це  розповів начальник групи піротехнічних робіт аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України в Одеській області Роман Драч. За його словами, вибухонебезпечні предмети можуть бути у дверях, меблях або ж вмонтовані у побутову техніку. 

Загалом, за даними ДСНС, в Україні вже зафіксовано близько 700 випадків загибелі і травмування цивільних. У Мінреінтеграції ж кажуть, що від мін загинуло близько 200 людей. Серед них були й діти.  

Мінування за проукраїнську позицію

Загарбники залишають міни навмисне — заради помсти українцям. У червні Генштаб повідомляв, що у Покровському Запорізької області окупанти мінують земельні ділянки місцевих жителів, які відмовились від російського паспорта та виїхали на підконтрольну Україні територію. А ось сільськогосподарські ділянки колаборантів — вибухівкою “не засівають”.

Щоб розмінувати — знадобляться роки

За даними рятувальників, з початку розмінувальних робіт їм вже вдалося обстежити 906 км² земель та знешкодити понад 405 тисяч вибухонебезпечних предметів. Але попереду ще роки роботи, адже нині 30% від площі України — забруднено вибухонебезпечними предметами. Йдеться про 174 000 км² території. Для порівняння, це більше за площу Болгарії або ж Греції.

Обережно, у полі міна!

У Комітеті аграрної та земельної політики Верховної Ради вважають, що нинішній сезон для аграріїв буде найважчим та найскладнішим за всю історію України. Найбільший виклик другого року повномасштабної війни  —  заміновані поля.

«За попередніми прогнозами, посівні площі цьогоріч зменшаться на 7 млн га порівняно із довоєнним показником — 29 млн га. Мільйони гектарів земель в Україні не будуть засіяні цією весною через забрудненість вибухонебезпечними предметами», — зазначають у профільному Комітеті.  

Там також повідомляють, що найбільш забрудненими є деокуповані території Херсонщини, Миколаївщини та Харківщини. Своєю чергою у Мінагрополітики прогнозують, що до середини травня розчистять щонайменше 30-40% замінованих сільськогосподарських земель у цих областях.

Процес розмінування

Загалом, українські фермери подали близько півтисячі заявок на розмінування полів. Попередньо, оглянути на наявність забруднень боєприпасами необхідно близько 2,5 млн гектарів сільськогосп земель. Про це у коментарі Суспільному ще на початку березня повідомив перший заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.  За його словами, за інформацією з регіонів і колег з інших відомств, першочергово розмінувати необхідно близько 800 тисяч гектарів.

Пришвидшити процеси з розмінування українських земель нині намагаються різні органи влади і міжнародні організації. Наприклад, на Херсонщині вже працюють два броньовані комплекси для механічного розмінування DOK-ING, виготовлені в Хорватії.

«Цей транспорт дозволяє в найкоротші терміни розміновувати великі території. Вдень ми можемо розміновувати до 2 тис квадратних метрів полів та інших територій», — розповів Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко. У найближчі місяці Україна очікує на ще 6 таких комплексів.

Допомагати сільському господарству з розмінуванням територій планують представники World Food Programme і Food and Agriculture Organization of the United Nations (FAO). Про це йшлося наприкінці січня на зустрічі делегації Міністерства аграрної політики та продовольства України з представниками зазначених організацій.

План заходів із розмінування

Нещодавно на засіданні Національного органу з питань протимінної діяльності схвалили План заходів щодо гуманітарного розмінування земель сільськогосподарського призначення. Серед іншого, передбачається, що першочергово обстежуватимуть та розміновуватимуть землю у регіонах, де проблема забруднення територій є найбільш актуальною, а очищення сільгоспугідь – найбільш економічно обґрунтованим. За попередніми оцінками, в дев’яти областях України (Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Миколаївська, Сумська, Харківська, Херсонська, Чернігівська та Черкаська) потребують обстеження та, за необхідності, розмінування близько 470 тисяч гектарів земель сільгосппризначення.

Забруднили снарядами

Кожен снаряд, міна чи авіабомба, що впали на українську землю – не лише вбивають наших захисників та цивільних, а й шкодять родючості ґрунтів. Адже вибух – це завжди хімічна реакція, і внаслідок розриву снаряду до землі потрапляють важкі метали, сірка та азот. У Держекоінспекції підрахували, що лише за перші 10 місяців повномасштабної війни, небезпечними речовинами росіяни забруднили понад 280 тис. квадратних метрів ґрунту. Це, до порівняння, більше за площу Великої Британії. Загалом, за підрахунками Української природоохоронної організації, боєприпасами та шкідливими речовинами в Україні можуть бути забруднені майже третина площ. Вже зараз, на деяких ділянках фронту вміст важких металів у ґрунтах подекуди у 25 разів перевищує норму. Про це під час брифінгу у Медіацентрі Україна – Одеса повідомила Лоріна Федорова, експертка зі сталого сільського господарства ГО “Екодія”.

“Найбільш забруднені землі на лінії фронту – економічна зона Донбасу, де війна триває з 2014 року. Та й до війни вона була “навантажена” з екологічної точки зору. Вміст шкідливих металів, таких як мідь, свинець, кадмій, хром, стабільно перевищує норму в 3–4 рази, а на деяких ділянках норма перевищена в 25 разів”, – зазначила експертка.

Забруднення ґрунтів не лише знизить родючість посівних площ, а й матиме вплив на людей. Екологи зазначають, що шкідливі речовини з ґрунту надалі потраплятимуть і у підземні води та безпосередньо у врожай. Що, безперечно, позначатиметься на здоров’ї споживачів таких продуктів.

Чи можна відновити забруднені землі та скільки часу на це потрібно

Українська влада та екологи вже шукають способи очищення землі від наслідків війни. Приміром, при Державній екоінспекції створили спеціальну робочу групу, яка оцінює шкоду, завдану природним ресурсам та розробляє методи її ліквідації.

За підрахунками Київської школи економіки, вартість обстеження та розмінування постраждалих від війни земель оцінюється в $436 млн. Вартість подальшої рекультивації земель із пошкодженим родючим шаром ґрунту —  у майже $40 млн. На цей процес можуть знадобитись десятиліття.

Основний метод відновлення ґрунтів – так звана “консервація”, тобто полишення будь-якої діяльності на цій території, доки земля природним способом не відновиться. Однак, частина земель – вже не зможуть повернутись у “довоєнний” стан. Інші – будуть непридатні для ведення сільськогосподарської діяльності понад 100 років, певна Лоріна Федорова, експертка зі сталого сільського господарства ГО “Екодія”.

“Є такі ділянки, які неможливо відновити технологічно – це буде занадто дорого та економічно недоцільно”, – резюмувала експертка.

Досвід ліквідації наслідків Першої Світової

Подібні виклики із відновлення ґрунтів після війни мали й інші Європейські країни. Приміром, Франція та Бельгія. У Франції після Першої Світової були створені так звані “червоні зони”, звідки виселили усіх жителів, а будь-яка діяльність була заборонена. Зокрема, таким місцем стала площа понад 1200 кв.км. у районі Верденської битви. Однак, вже за кілька десятиліть, шляхом очищення та природнього відновлення землі цю ділянку вдалось зменшити до розмірів близько 100 км.кв.

“Якщо дивитися на досвід Франції після Першої світової війни через 10–20 років вони повернули велику частину з консервування, але якась частина законсервована і досі, через понад 100 років після закінчення війни”, – зазначила Лоріна Федорова.

Продано понад 60 тисяч гектарів

За даними Держгеокадастру, з 1 липня до 9 жовтня цього року в Україні було відчужено 28 288 земельних ділянок загальною площею 70,57 тис. гектарів. Більшість сільськогосподарських земель – 61,22 тис. га – були передані у власність за договорами купівлі-продажу. Для ведення товарного с/г виробництва було продано 32,07 тис. га.

Як розповів міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко, середньозважена ціна за 1 га ділянки для товарного сільського господарства становила 32 857 грн.

«Якщо брати загальну цифру всіх транзакцій по землях сільськогосподарського призначення, то середня вартість одного гектара, станом на 9 жовтня, становить 43 879 грн. Але якщо ми робимо середньозважену вартість одного гектара землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то мова йде про 32 857 грн. А якщо говоримо про середньозважену вартість для ведення особистого селянського господарства – мова йде про 33 000 грн», – сказав Лещенко і наголосив, що ціна ділянок значно дорожча за нормативну оцінку.

За даними Держгеокадастру, найменший розмір відчуженої ділянки – 0,0004 га (у Полтавській обл.), найбільший – 74,28 га (у Київській області).

Як продати земельну ділянку?

Закон дозволяє всім українцям, які мають паї, продати їх. Але для цього власники повинні мати всі необхідні документи на землю. Найперше – це Державний акт про право власності. На підтвердження реєстрації права власності необхідно мати також витяг (свідоцтво) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а на підтвердження внесення даних до Державного земельного кадастру – витяг із цього кадастру.

Інформацію про ділянку можна перевірити на сайті map.land.gov.ua. Для цього потрібно ввести у пошук кадастровий номер земельної ділянки.

Для продажу потрібен також витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку і звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки. Вартість землі не може бути меншою за нормативну оцінку.

Продавець і покупець повинні надати свої паспорти та ідентифікаційні коди. Якщо вони у шлюбі, то слід додати нотаріально завірену згоду подружжя на укладення договору і свідоцтво про шлюб.

Варто зауважити, що для продажу власнику потрібен банківський рахунок, оскільки оплата буде здійснюватися безготівково.

Угоду про купівлю/продаж землі укладає нотаріус. Він перевіряє достовірність документів і допомагає правильно оформити угоду. Послуги нотаріуса сплачуються за домовленістю сторін.

Нотаріуси кажуть, що ажіотажу щодо продажу сільськогосподарської землі зараз немає. І наголошують, що закон про ринок землі забороняє купувати землю іноземцям, а українці можуть придбати не більш ніж 100 га в одні руки.

Земля державна VS комунальна

У 2018-2019 роках держава віддала громадам 1,7 млн га угідь. Сьогодні влада планує передати до комунальної власності ще понад 2 млн га сільськогосподарських земель і таким чином завершити реформу децентралізації.

«Ключовий момент, без якого децентралізація не може бути в Україні завершена. Це – передача земель безпосередньо громадам. Сьогодні цей важливий крок буде зроблено. Сьогодні я підписую указ про заходи щодо передачі земель сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності», – сказав Президент Володимир Зеленський 15 жовтня.

Після передачі у держави залишиться 750 тисяч га сільськогосподарських угідь. За даними Держгеокадастру, ці землі обробляють 1166 державних підприємств та установ по всій країні. Зокрема, ними користуються Національна академія аграрних наук, Міністерство економіки, торгівлі та сільського господарства, Міністерство освіти і науки, Міністерство оборони, Міністерство юстиції, Держлісагентство, Фонд державного майна та Держводагентство.

Позитивний ефект для громад

Після місцевих виборів, 26 жовтня, новостворені громади отримають сільськогосподарські землі в комунальну власність. Вони зможуть розпоряджатись землею на свій розсуд, використовуючи кошти на місцеві потреби. На думку експертів, це є великим плюсом для розвитку громад.

«Безумовно, та земля, яка була і є в держвласності, використовується найчастіше неефективно. І нонсенс, що місцеві громади не могли нею розпоряджатися. Так що указ Президента, який, за його словами, торкнеться понад 2 млн га землі, підвищить ефективність функціонування ОТГ. Дасть новий імпульс до їх розвитку», – вважає політолог Ігор Рейтерович.

Водночас фахівці із земельних питань звертають увагу, що до громад перейдуть лише інвентаризовані землі, тобто ті, які вже сформовані та внесені до Держгеокадастру. «Крім них, є ще досить багато неінвентаризованих земель – і їх так просто передати не вийде. Для цього потрібно прийняти відповідні закони», – пояснила юристка із земельного та аграрного права Елліна Юрченко.

Ідеться про два законопроєкти щодо дерегуляції і децентралізації земельних відносин, які парламент ухвалив у першому читанні ще минулої осені, – №2194 і №2195. Перший стосується порядку передачі с/г земель поза межами населених пунктів у володіння громад, а другий – електронних аукціонів. Член правління Спілки землевпорядників України Андрій Мартин сподівається, що нинішній указ Президента стане сигналом для депутатів  швидше ухвалити ці законопроєкти.

«Хочу підкреслити, що передавати громадам потрібно не тільки землі сільськогосподарського призначення, а всі землі в межах територій громад, окрім тих, де розташовані об’єкти державної власності. Тобто у державній власності мають залишитися землі оборони, землі державних установ, підприємств і організацій, все інше має стати комунальною власністю громад. Усе це можливо реалізувати, ухваливши уже згадані законопроєкти», – заявив Мартин.

Ризики і виклики

Експерти наголошують, що передача державних земель до комунальної власності повинна відбутись максимально прозоро. Сьогодні Держгеокадастр володіє інформацією про приблизно 74% земель в країні. Багато ділянок в регіонах, особливо за межами населених пунктів, залишаються необлікованими.

Передусім, вважають аналітики, потрібна незалежна інвентаризація цих земель. Інакше частина гектарів може опинитись поза будь-якими реєстрами.

Інший важливий момент – це контроль за використанням комунальних угідь. Громади можуть здавати ці ділянки в оренду, отримуючи прибуток, а також безоплатно передавати у приватні руки. Щоб місцеві чиновники не використовували ці можливості на свою користь, потрібні прописані у законі запобіжники.

«Важливо, щоб місцеві громади розпоряджалися переданими їм великими ділянками землі відповідально: у нас зараз дуже багато землі перебуває у «тіньовому» обороті, і з цим пов’язана дуже велика корупція», – вважає політолог Володимир Фесенко.

Як розповів голова Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Роман Лещенко, у попередні роки через механізм безоплатної приватизації було незаконно виведено понад 5 млн га державної землі. «Вона (земля, – ред.) наразі у приватній власності, в приватній власності чиновників, в приватній власності всіх тих людей, які перебували при владі», – заявив очільник Держгеокадастру.

За словами Романа Лещенка, відомство вже сформувало понад 300 кримінальних проваджень щодо незаконної безоплатної приватизації земель та надало інформацію  правоохоронним органам.

Експерти погоджуються, що іншого шляху, як віддати землю громадам, немає. Цей крок дуже важливий для завершення реформи децентралізації. Але здійснювати його необхідно у комплексі із законодавчими змінами.

Реформа VS коронавірус

Провести земельну реформу українська влада намагалась впродовж багатьох років. Однак безуспішно. Щороку мораторій на продаж с/г угідь подовжувався. Тим часом зняття цієї заборони є однією з умов співпраці України із західними партнерами: як Міжнародним валютним фондом, так і Євросоюзом.

Тож цілком логічно, що земельна реформа стала першочерговим завданням для нової влади. Перший крок було зроблено восени: «Слуга народу» майже повністю підтримала законопроект про відкриття ринку землі у першому читанні і збиралась швидко його доопрацювати, щоб завершити справу.

Втім, процес розтягнувся на місяці. Після першого читання опозиція подала до законопроєкту понад 4 тисячі правок, які депутати почали розглядати у лютому. За оптимістичним прогнозом парламент зміг би дійти фінішу із земельним законом лише під кінець травня. Але пандемія коронавірусу внесла свої корективи.

На позачерговому засіданні в ніч на 31 березня Верховна Рада ухвалила фінальний законопроєкт. За ринок землі проголосували 259 народних обранців: 206 депутатів «Слуги народу», 23 – «Європейської Солідарності», 13 – «Голосу», 12 – «Довіри» та 5 позафракційних нардепів.

За словами експертів, депутати консолідувались, щоб розблокувати фінансову допомогу від МВФ й уникнути дефолту в країні.

Антикризові новинки закону

Зважаючи на глобальну економічну кризу, у фінальному варіанті закону з’явились додаткові запобіжники. Вони, на думку нардепів, мають захистити українців від продажу землі за найнижчою ціною. По-перше, ринок землі запрацює майже на рік пізніше, ніж планувалось – аж 1 липня 2021 року. По-друге, впродовж перших двох років не можна буде продавати державну землю сільськогосподарського призначення, в обігу будуть лише приватні паї. По-третє, дозволена концентрація землі в одних руках на початку дії закону буде зменшена у 100 разів.

«Ми зменшили концентрацію для фізичних осіб до 100 гектарів. Для юридичних осіб – це другий етап, який буде запроваджено з 2024 року, – буде до 10 тисяч (гектарів, – ред.). Тобто перший етап – для фізичних осіб, для українців – 100 гектарів на людину», – прокоментував президент Володимир Зеленський.

Таким чином, лише з 1 січня 2024 року до ринку землі зможуть долучитися юридичні особи, і максимальний обсяг земель в одних руках зросте до 10 тисяч га. При цьому переважне право на купівлю ділянки матиме її орендар.

Крім українських громадян та компаній, купувати с/г ділянки зможуть також територіальні громади та держава. Банки зможуть брати землю як заставу під кредити.

Додаткові обмеження і заборони

Окрім «антикризових» поправок, закон містить низку інших норм, які мають захистити продавців землі та національні інтереси держави. Зокрема, документ передбачає лише безготівковий розрахунок за операції купівлі-продажу. При цьому встановлюється мінімальна ціна на землю: до 2030 року вона не може бути нижчою за нормативну грошову  оцінку. На думку експертів, такі вимоги допоможуть вивести з тіні операції із землею.

Найбільш дискусійне питання – продаж землі іноземцям – відповідно до закону, виноситься на всеукраїнський референдум. Очільник партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко вважає, що референдум щодо продажу землі іноземцям може відбутись уже до кінця цього року. Відповідний проєкт уже розроблений.

«Коли ми повернемось до нормальної роботи, спочатку зареєструємо закон «Про референдум», а потім, я сподіваюсь, що до наступного року ми зможемо отримати предметні відповіді від народу», – зазначив Корнієнко.

Незалежно від результатів референдуму ухвалений закон забороняє іноземцям  купувати землю у 50 км прикордонній зоні. Також українську землю не зможуть придбати росіяни та компанії,  власниками яких є росіяни чи власників яких неможливо визначити.

Варто зауважити, що закон про ринок землі – не єдиний документ, який запускає земельну реформу. Для повноцінного старту у липні 2021 році потрібно ухвалити ще низку додаткових документів. Але на це у депутатів ще достатньо часу.

Закон про землю на старті

Скасування земельного мораторію було однією із передвиборчих обіцянок  Володимира Зеленського. Команда президента одразу почала працювати над відповідним законом. І в жовтні подала першу редакцію документа до Верховної Ради.

Спочатку законопроєкт пропонував відкрити ринок землі для українців з 1 жовтня 2020 року, а для іноземців – з 2024-го. У документі були прописані обмеження щодо володіння землею: не більше 210 га в одні руки. При цьому обсяги угідь не повинні були перевищувати 35% у межах громади, 8% – області і 0,5% – держави.

Перед розглядом законопроєкту у першому читанні глава держави зустрівся з монобільшістю, щоб переконати підтримати цей документ. Тож 13 листопада 240 народних обранців проголосували «за». Документ майже повністю підтримала президентська партія, тимчасом як опозиція виступила проти.

Ухвалення законопроєкту викликало запеклі дискусії як у політичному, так і експертному середовищі в Україні та за кордоном. Вони стосувались в основному питання продажу ділянок іноземцям, а також концентрації землі в одних руках.

До другого читання документ був доопрацьований з урахуванням експертних зауважень. Президент Зеленський назвав його одним із найбільш лояльним у світі: «Я вам хочу сказати, що такого лояльного закону про ринок землі, як у нас, ніде немає», – зазначив він.

Між двома читаннями

У новій редакції до законопроєкту (№2178-10) право власності на с/г землі зможуть набувати громадяни України, вітчизняні компанії, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками яких є лише громадяни України та/або держава та/або територіальні громади. Також документ дозволяє купувати землю територіальним громадам і державі.

Новацією цієї версії проєкту стала норма про можливість набувати права власності на ділянки банкам та кредитним установам. Тобто фермери можуть використовувати землю як заставу для кредиту, а фінустанови можуть стягувати ці ділянки у разі несплати позики. Втім, відповідно до документа, такі земельні ділянки повинні бути відчужені банками і кредитними установами на торгах протягом 2 років з дня набуття права власності.

Експерти стверджують, що таке нововведення піде на користь розвитку малого та середнього фермерства, який нарешті зможе взяти позику.

«[Ця зміна] фактично відкриває доступ до банківського кредитування як для операцій з купівлі-продажу земельних ділянок, так і аграрному сектору в цілому. Особливо важливою ця зміна є для малих та середніх виробників, для яких земельні ділянки є чи не єдиним активом для використання у вигляді застави», – вважає експерт Денис Нізалов, директор проекту «Підтримка реформ в сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» Київської школи економіки.

У новій версії закону концентрація землі в одних руках значено зменшена. Загальна площа земельних ділянок у власності громадянина або компанії не може перевищувати 10 тисяч гектарів. Тобто аграрні холдинги не зможуть викупити усі угіддя.

Також у проєкті заборонено купувати землю росіянам чи компаніям, які пов’язані з РФ. Іноземці не матимуть доступу до українського ринку землі. Вони будуть допущені лише за умови позитивного рішення українців на референдумі.

Коли фініш?

Проти відкриття ринку землі традиційно виступають ВО «Батьківщина» та «Опозиційна платформа – За життя». Також не підтримують цей проєкт «Європейська Солідарність» і «Голос», стверджуючи, що він не захищає фермерів і землевласників. Після першого читання опозиція подала до законопроєкту майже 4,5 тисячі правок. Після обговорення в аграрному комітеті їхню кількість було скорочено до 4018. Більшість із них (3632) надійшли від «Опозиційної платформи – За життя» (ОПЗЖ).

Радник прем’єр-міністра з економічних питань Олексій Мушак назвав ці правки «законодавчим спамом» задля затримки розгляду законопроєкту. За словами голови профільного аграрного комітету Ради Миколи Сольського, 80% правок дублюють одна одну, а змістовних правок – лише 11. Щоб пришвидшити процедуру ухвалення законопроєкту, комітет об’єднав ці правки у 9 блоків, виділивши в кожному по одній системній правці. Втім, опозиція не погодились розглядати документ за скороченою процедурою, і Верховна Рада почала розглядати всі правки по черзі. З шість днів роботи депутати встигли пройти 1505 правок.

За словами народного депутата від «Слуги народу» Павла Фролова, у середньому нардепи витрачають півтори хвилини на одну поправку. За підрахунками народного обранця, якщо парламент далі працюватиме в такому темпі, то розгляд правок триватиме ще 6,5 пленарних тижнів – аж до другої половини травня.

Варто зауважити, що парламент не може голосувати за жоден інший документ, доки не закінчить розглядати земельний закон. Як розповів голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко, зараз на порядку денному є багато інших важливих питань, зокрема ратифікаційних, а також низка економічних та антикорупційних законів, які потрібно ухвалити.

«І зараз це все, на жаль, відсунуто на задній план, тому що ми розглядаємо законопроєкт (про ринок землі, – ред.). Ми звертаємося до політичної відповідальності всіх колег по парламенту, можливо, до політичного сумління, що ми можемо знайти спосіб, як ми цей закон можемо розглянути швидше», зазначив Корнієнко.

У березні Верховна Рада працюватиме два тижні в режимі пленарних засідань. Чи зможуть депутати прискорити процес, наразі ніхто не прогнозує. Тим часом, українські та закордонні експерти наголошують на тому, що Україна повинна чимшвидше запустити земельну реформу.

Без Держгеокадастру

Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект, який передає землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів, у власність територіальних громад. Це означає, що контроль за ними переходить від Держгеокадастру до сільських, селищних та міських рад і обласних державних адміністрацій. Винятком є екологічні питання, якими займатиметься Державна екологічна інспекція.

«Чим це відрізняється від ситуації, яка є зараз? Тим, що ви більше не ходите по обласних управліннях Держгеокадастру і не просите їх прийняти рішення про передачу. Натомість буде встановлена чітка такса, згідно з якою, землі повністю переходять у вашу власність», – пояснив голова парламентського комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Микола Сольський.

На думку експертів, ухвалення закону збільшить доходи місцевих рад. Адже вони зможуть обирати тих орендарів, які запропонують кращі умови.

«Зараз 100% доходу від оренди цих земель йде в конкретні місцеві бюджети, але кому здати їх в оренду, вирішує чиновник у Києві. Це принципово неправильно», –  наголосив один із авторів законопроекту, народний депутат Мар’ян Заблоцький.

Місцеві ради зможуть змінювати цільове призначення земельних ділянок приватної власності, а також затверджувати плани детального планування території за межами населених пунктів. Крім того, спрощується процедура погодження зняття ґрунтового покриву земельних ділянок та сертифікації землевпорядників.

Законопроект також скасовує зайві дозволи та дублювання процедур перевірки документації із землеустрою і запроваджує низку інших важливих змін, які вдосконалять механізм земельних відносин.

За словами експертів, такі нововведення повинні знищити корупційні схеми, що їх створили земельні чиновники. Адже сьогодні «вартість погоджень» закладається у ціну землевпорядної документації і  нерідко вона перевищує половину номінальної вартості робіт.

З електронним аукціоном

Будь-які дії із державною та комунальною землею – продаж чи передачу в оренду – громади зможуть здійснювати лише на незалежних, прозорих і конкурентних електронних торгах. Саме тому разом із земельною децентралізацією депутати ухвалили у першому читанні закон про електронний аукціон.

«Сьогодні Земельний кодекс передбачає застарілу форму, коли учасники офлайн-аукціонів мають бути присутніми на аукціоні фізично. Зрозуміло, що інформація про аукціони є малодоступною. Фактично торги проводяться без конкуренції. Держава та місцеві громади зазнають величезних утрат», – зазначила народна депутатка від фракції «Слуга народу» Роксолана Підласа, презентуючи проект.

Натомість автори закону пропонують проводити земельні онлайн-аукціони в системі «Прозорро.Продажі». Вона вже довела свою ефективність в інших галузях і пройшла пілотне випробування у земельній сфері. З минулого листопада частина громад продавала право оренди земельних ділянок за межами населених пунктів через цю систему. Результати виявились досить обнадійливими: електронні торги збільшували ціну оренди від двох до п’яти разів.

Для прикладу, у травні цього року Високівська сільська рада (Житомирська обл.) провела аукціон на оренду 10 земельних ділянок площею 273 га. Усі лоти були продані вище стартової ціни. А найдорожчий коштував на 526% більше. За результатами аукціону громада отримала до бюджету 1,5 млн грн.

Ініціатори законопроекту стверджують, що заклали гарантії ефективного і справедливого процесу. Щоб запобігти махінаціям та відмовам від аукціону, гарантійний внесок був збільшений до 30% стартової ціни ділянки або 30% стартового розміру річної плати за користування земельною ділянкою. При цьому орендарю надається першочергове право викупу ділянки за максимальною ціною.

Відповідно до проекту, максимальний розмір лоту на торгах не перевищуватиме 20 га. За словами економістів, це дасть змогу придбати землю малим фермерам.

«Це означає, що якщо ОТГ чи сільрада має у своїй власності 100 га, то має бути сформовано 5 лотів для продажу», – пояснив Микола Сольський.

На думку експертів, децентралізація контролю за землею і можливість продавати державні ділянки на відкритих торгах допоможе побороти «земельну» корупцію та наповнити бюджети у регіонах. А це означає, що в селах з’являтимуться нові дороги, школи, клуби та магазини.