Привабливий актив

Чотиризірковий готель «Дніпро», що розташований у центрі cтолиці, є привабливим активом для інвесторів. Він має 186 номерів, ресторани, бари, SPA-центр та кілька конференц-залів. Досі він належав Державному управлінню справами при Президенті України (ДУС), а після оголошення аукціону зацікавив одразу 29 інвесторів. Торги почалися зі стартової ціни у 80 млн гривень і у фіналі перевищили мільярд. Перемога дісталась українській компанії «Смартленд».

Голова Фонду держмайна Дмитро Сенниченко каже, що поки переможець не став власником готелю. Діяльність компанії спершу перевірять на доброчесність, підпишуть контракт і після цього інвестор матиме 30 днів, щоб перерахувати гроші. Якщо щось піде не за планом, то право придбання перейде до компанії, яка запропонувала другу ціну.

Цікаво, що навіть після купівлі нові власники готелю мають дотримуватись низки умов. Найперше – зберегти в готелі не менше ста номерів, рівень чотирьох зірок і колектив без зменшення зарплати мінімум протягом пів року. Також обов’язкове збереження назви «Дніпро».

Прозорі правила

Експерти кажуть, що продаж готелю на відкритому аукціоні є знаковою подією для приватизації. Він показав, що в Україні нарешті діють прозорі правила гри. Усі учасники торгів мали вичерпну інформацію, рівні умови і, в підсумку, конкуренція призвела до значного росту ціни.

«В Україні є близько 3300 державних підприємств і те, що ними можна якісно керувати – міф. Завдання держави не конкурувати з бізнесом, а створювати правила гри. Публічні та прозорі аукціони вже продемонстрували свою ефективність, а чесна приватизація не «в стилі 90-х», дає змогу підіймати позиції України у світових рейтингах Doing Business та сприяє економічному зростанню», – зауважує заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Світлана Панаіотіді.

Про переваги цифровізації торгів каже і Президент Володимир Зеленський і наголошує, що чекає подальшої приватизації великих підприємств.

«Завдяки продажу державного пакета акцій на відкритому аукціоні через електронну систему «ProZorro.Продажі» Україна отримала найкращу ціну за своє майно. Всі ці кошти будуть спрямовані до державного бюджету. Таким чином уже було проведено майже вісім тисяч аукціонів та продано майна, що належало державі й органам місцевої влади, на загальну суму близько 2,7 млрд грн. Це ще один приклад того, як діджиталізація та відкритість приносять користь державі та долають корупцію. Очікую, що найближчим часом так само успішно будуть приватизовані інші об’єкти, що належали ДУС», – прокоментував торги глава держави на своїй сторінці у Facebook.

Власне, не тільки столиця може виграти від приватизації. Майже кожне українське місто має перелік збиткових державних об’єктів, продаж яких може зацікавити інвесторів і наповнити бюджет. Важливо розуміти, що приватизація – це не якась абстрактна користь для платників податків, а конкретні робочі місця в місті та області.

Мала приватизація

Минулого літа в Україні розпочалась так звана «мала приватизація». Тобто продаж підприємств, ділянок, споруд, пакетів акцій компаній, які належать державі чи місцевій владі і вартість яких не перевищую 250 млн грн. Усі об’єкти, а їх було понад 3 тисячі, продавались через відкритий аукціон у системі «Prozorro. Продажі». Загалом було проведено понад 4 тисячі електронних торгів.

За даними Prozorro, за понад рік державі вдалось заробити на приватизації 1,7 млрд грн. Найбільше грошей заробило місто Львів, також до п’ятірки лідерів потрапили Житомир, Київ, Вінниця та Чернігів. Загалом до системи «Prozorro. Продажі» приєдналось понад 200 міст, селищ і територіальних громад з усієї України.

«На аукціонах «Prozorro. Продажі» знаходять нових власників дуже різні об’єкти. Наприклад, у Львові був проданий колишній ресторан за рекордні 116 мільйонів гривень і переможцем аукціону стала відома інвестиційна компанія Dragon Capital. За лоти точиться запекла боротьба, як у продажі приміщення кафе у центрі Києва, біля стадіону «Динамо» – його стартова ціна зросла у 57,5 разів до 39 млн гривень», – розповів Олексій Соболєв, директор «Prozorro. Продажі».

Стати учасником аукціону може будь-яка приватна чи юридична особа, зокрема іноземні інвестори. Не може бути покупцем представник держави-агресора – Росії. Для участі в торгах необхідно зареєструватись на одному з акредитованих електронних майданчиків (їхній перелік можна знайти за адресою https://prozorro.sale/pokupcyam) та сплатити гарантійний внесок. Це – 10% від оголошеної вартості лота.

Аукціони передбачають 3 етапи. Перший – на підвищення. Виграє той, хто запропонує найбільшу ціну. Якщо лот не продали, то оголошують другий аукціон. При цьому початкова ціна зменшується на 50%. Якщо цей етап також не завершується продажем, то оголошується третій аукціон – на пониження. Кожен аукціон триває 3 хвилини, учасник може зробити 3 кроки.  Усі процедури відбуваються публічно і відкрито.

За словами експертів, для бізнесменів – це хороша можливість купити цікаві об’єкти, а для місцевих рад – отримати гроші до бюджету.

«У Дніпропетровській області сільська рада продавала 14 кілометрів водогону, який раніше використовувався для зрошення. Стартова ціна складала близько 4 мільйонів гривень. Для них це дуже важлива сума – два річні бюджети села. У результаті компанія, яка займається збором металобрухту, купила об’єкт майже за 5 мільйонів», – зазначив проектний менеджер «Prozorro.Продажі» Олексій Мовчан.

У Кабміні повідомляють, що мала приватизація триватиме далі. Зараз до продажу готується ще 800 підприємств.

Велика приватизація

Услід за малою приватизацією держава планує продати і великі підприємства. Президент України Володимир Зеленський доручив провести перший конкурс великої приватизації в Україні до 1 квітня 2020 року.

«Розпочати підготовку великих державних компаній до приватизації та залучення іноземних радників. Термін до 1 грудня 2019 року. Відповідальні – (прем’єр-міністр України Олексій) Гончарук та (міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій) Милованов», – зазначив Зеленський.

Тож на початку жовтня депутати скасували перелік державних компаній, заборонених до продажу. Натомість вони зобов’язали Кабмін розробити новий список держпідприємств, які не можна продавати.

Автори законопроекту вважають, що роздержавлення великих підприємств пожвавить інвестиції та оптимізує систему управління державним майном. Депутати пояснюють, що зняття штучних заборон щодо приватизації державного майна позитивно вплине на економічний розвиток регіонів. За словами Роксолани Підласої, заступника голови комітету ВР з питань економічного розвитку, «держава – не ефективний власник і ніколи ним не буде. Уряд повинен займатися підвищенням соціальних стандартів та розвитком економіки, а не бізнесом». Таку ж думку має і  прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

«У держави має залишитись лише те, що є стратегічним, що виконує, окрім функції заробляння грошей, ще й якусь соціальну функцію, або є стратегічно важливим з безпекової точки зору. Все інше має бути віддано приватному і ефективному власнику», – заявив він.

Серед підприємств, які можуть виставити на аукціон, є такі гіганти, як Укрпошта, Укрзалізниця та Нафтогаз. Хоча міністр інфраструктури Владислав Криклій запевняє, що купити можна буде лише частину їхніх акцій, а не підприємства повністю. В уряді переконані, що компанії зможуть залучити приватних інвесторів, які допоможуть осучаснити підприємства.

«По-перше, корпоратизовані держпідприємства, такі як Укрпошта, Укрзалізниця або Нафтогаз позбудуться баласту і почнуть заробляти, а на витрачати на його утримання. По-друге, продаж непрофільних активів компаній і міністерств поповнить держбюджет, а не чиїсь кишені. Годі й говорити про залучення приватних інвесторів, які зможуть модернізувати підприємства і створити на них високооплачувані робочі місця», – переконаний заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Павло Кухта.

Кабмін уже призначив чотирьох інвестиційних радників, які готуватимуть до продажу Одеський припортовий завод, Вугільну компанію «Краснолиманська», завод із виробництва інсуліну «Індар», завод «Електроважмаш» та Об’єднану гірничо-хімічну компанію.

Експерти пояснюють, що радники потрібні, аби адекватно оцінити компанії та вирішити, як краще їх продавати.

Важливо зауважити, що економісти по-різному ставляться до приватизації держпідприємств. Дехто вважає, що вона не відбудеться. Продаж привабливих об’єктів можуть заблокувати суди, а непривабливі – просто не цікавитимуть інвесторів.

Інші експерти припускають, що підприємства продадуть, але чи виграє від цього держава? Аналітики застерігають, що поспіх у приватизації може призвести до втрати потенційно високотехнологічних і незамінних підприємств. Наприклад, недобросовісний інвестор може закрити єдиний завод із виробництва інсуліну в Україні. Щоб такого не трапилось, приватизацію потрібно проводити дуже виважено. Чи вдасться уряду це зробити, покаже час.

Навіщо Україні приватизація?

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, зараз державі належить 3444 компанії із сумарними активами близько 1,7 трлн грн. Проте, за словами заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Максима Нефьодова, проблема не тільки в тому, що більшість із них збиткові, а й у тому, що навіть прибуткові базуються на радянських активах, які не оновлювалися десятки років.

«Багато людей вважають, що це якийсь наш національний скарб, який у нас лежить у шухляді і, відповідно, може забезпечувати нам спокійну старість. Це не так. Навпаки, ці державні підприємства кожного року тягнуть із кишені платників податків десятки мільярдів гривень, які ми витрачаємо на компенсацію їхніх збитків, на покриття боргів і так далі», – зауважує заступник міністра.

Власне, через те, що держава не може бути ефективним власником, міністерство пропонує залишити за собою лише стратегічні підприємства, як-от «Укрзалізниця», «Укрпошта» і «Нафтогаз України». Відповідно до програми Кабміну, до 2020 року близько 900 підприємств повинні бути приватизовані, 359 передані у концесію, а 1255 підлягають ліквідації.

Що змінює нове приватизаційне законодавство?

18 січня Верховна Рада ухвалила новий закон про приватизацію держмайна. Відтепер приватизація буде регулюватися одним законом замість семи та матиме простішу процедуру. Насамперед закон спрощує класифікацію об’єктів продажу, поділяючи їх на великі і малі. Якщо вартість активів підприємства за останній рік перевищує 250 млн гривень – це великий об’єкт приватизації, якщо менше – це мала приватизація, до якої належатимуть кінотеатри, офіси, магазини та навіть гаражі. Замість шести процедур залишиться дві – аукціон і викуп. Великі підприємства продаватимуть під наглядом кваліфікованих радників, а малі – через електронну платформу ProZorro.

Один із ключових моментів нового законопроекту – це приватизація за англійським правом. До 1 січня 2021 року покупці об’єктів приватизації мають право укладати всі правові угоди в рамках права Англії та Уельсу. Перший заступник голови спеціальної комісії Верховної ради з питань приватизації Ігор Лапін зауважує, що відповідність англійському праву повинна забезпечити більшу прозорість приватизаційних процедур і захистити вкладені кошти інвесторів. Тим паче, що прив’язка до Лондонського права є типовою міжнародною практикою.

Важливо, що новий закон істотно обмежує участь в українській приватизації покупців із  Росії. До торгів не будуть допущені компанії, 10% і більше акцій яких належить резиденту цієї держави. Також обмежено участь підприємств, 50% акцій яких належить офшорним компаніям.

Попри низку позитивних моментів в ухваленому депутатами законі є певні ризики. На думку експертів, найбільші побоювання викликає саме процес підготовки об’єктів до продажу, від прозорої інвентаризації до складання гідної стартової ціни. Залишається сподіватися, що новий інститут незалежних радників зможе підвищити прозорість цих процедур.

«Добре, що цей закон прийняли, але потрібно дуже чітко дивитися, як будуть проводитися конкурси Фонду державного майна, адже не завжди вони відкриті і прозорі. І найголовніше, якщо говорити про масову приватизацію, ми можемо виручити кошти тільки за однієї умови: якщо в Україні будуть гарантуватися права приватної власності і безумовне виконання законів», – ділиться своїми застереженнями директор Центру стратегічних комунікацій Валентин Войтков.

Яка користь від продажу держпідприємств?

За оцінками уряду, продаж державних підприємств за новим законодавством повинен принести українській економіці мільярди гривень. І якщо у 2017 році надходження до держбюджету від приватизації складали 3,4 млрд грн, то у 2018-му уряд планує отримати близько 22,5 млрд грн. Флагманом приватизації повинен стати Одеський припортовий завод. Тільки його продаж може забезпечити майже половину запланованої суми – 13 млрд грн. Ще велика частка прибутку залежить від приватизації «Центренерго», зокрема, Трипільської, Зміївської та Вуглегірської ТЕС. Крім того, Фонд державного майна вже затвердив перелік малих підприємств, що підлягають приватизації цього року.

«Майже 400 об’єктів, які можуть працювати і приносити дохід як новим ефективним власникам, так і державі, у вигляді робочих місць і податків», – зауважує виконувач обов’язків голови Фонду Віталій Трубаров.

Та попри бажання швидких результатів, експерти погоджуються, що приватизація скоріше направлена на довгострокову перспективу. Голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк зауважує, що приватизація не повинна бути гонитвою за одноразовим надходженням до бюджету. Головне – робочі місця, інвестиції та податки, які здатні покращити економічне становище українців.

«У співпраці з інвесторами залишається непростий шлях не яскравих мегапроектів, а щоденних копітких реформ, спрямованих на покращення інвестиційного клімату», –  погоджується економіст Оксана Бедратенко.

За рахунок приватизації уряд розраховує залучити інвестиції до енергетичного блоку, сільськогосподарських об’єктів та машинобудівного комплексу. І головне – нарешті змінити модель української економіки з сировинної на економіку доданої вартості.

«Приватизація важлива не тільки грошима, а й пошуком ефективного власника, який забезпечить зростання економіки, випуск конкурентної продукції, забезпечить зростання експорту, відновлення валютного балансу держави. Зростання прямих іноземних інвестицій потрібні нам, як повітря», –  зауважив Президент України Петро Порошенко під час засідання Національної ради реформ.

Експерти сподіваються, що при участі міжнародних радників та належному контролі громадськості нова хвиля приватизації стане переломним моментом для української економіки.

Навіщо Україні нова хвиля приватизації?

Згідно з даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, в Україні налічується майже 3,5 тисячі державних підприємств, з яких реально працює лише 51%. Водночас у європейських країнах державна власність скоріше виняток. Для порівняння, у сусідній Польщі під прямим контролем держави працює тільки 41 підприємство.

На думку замміністра Мінекономрозвитку Максима Нефьодова, Україна вже давно не може ефективно управляти тисячами підприємств, ледве втримуючи величезний баласт неефективних і неприбуткових компаній. До того ж, за підрахунками МЕРТ, українські державні підприємства в 2012-2015 роках сумарно отримали 200 млрд грн збитків.

«Сумно підписувати фінплани, де середня зарплата – мінімалка, інвестицій не планується, надій немає. При цьому популісти кричать – не можна нічого продавати, треба і далі тягнути гроші з кишень платників податків», – зазначає замміністра.

І справді, думки з приводу приватизації  розділились: частина експертів вважає, що продаж збиткових об’єктів має розвантажити державний бюджет, інші вважають приватизацію в умовах війни недоцільною. Однак більшість погоджується, що наразі держава не є ефективним власником, і приплив інвестицій в Україну просто життєво необхідний.

Просто, швидко, прибутково

За планам українського уряду, нова хвиля приватизації державного майна повинна розпочатись вже цього року. Однак цьому має передувати ухвалення оновленого законодавства, яке значно спростить процедуру продажу державних активів. На початку липня, Кабмін схвалив відповідний законопроект та направив його на розгляд Національної ради реформ при Президенті України.

«Останній раз законодавство про приватизацію змінювалося 10 років тому. При всій повазі до законодавців, процес приватизації потрібно адаптувати до сучасних умов», -– нарікає виконувач обов’язків глави Фонду державного майна Дмитро Парфененко.

Згідно з текстом нового закону, об’єкти приватизації поділять на два типи – великі і малі. Замість п’яти бюрократичних процедур тепер буде два простих кроки – аукціон і викуп. Великі підприємства планують продавати винятково під наглядом кваліфікованих експертів, а малі – через електронну платформу ProZorro. Окрім того, поки в країні буде проходити судова реформа, на процес приватизації в Україні будуть поширюватися норми англійського права. На думку експертів, ця норма додасть іноземним інвесторам впевненості та дозволить гарантувати безпеку вкладених коштів.

Крім того, ключовим елементом приватизації повинно стати залучення так званих «інвестиційних радників» – цю функцію виконуватимуть великі міжнародні інвестиційні банки, які подбають про те, щоб серед покупців була конкуренція.

«План приватизації не буде виконано, якщо не буде змінено підхід. Насамперед до процесу приватизації з самого початку необхідно залучати досвідчених закордонних радників, які б допомагали керувати процесом і досягати успіху», – вважає співголова стратегічної групи підтримки реформ в Україні Іван Міклош.

Варто зазначити, що зміни торкнуться не лише процедури продажів, а й кола потенційних інвесторів. Згідно з новими нормами, до приватизації не будуть допущені особи, пов’язані з країною-агресором. Обмеження щодо участі російського капіталу вже підтримав Президент України Петро Порошенко.

«Думаю, що ми повинні продовжити процес проведення прозорих і ефективних конкурсів з приватизації, але обмежити участь бенефіціарів, що мають російське походження», – підкреслив глава держави.

Що та кому планують продати?

Приватизація в Україні покликана не тільки залучити інвесторів, значно важливіше – знищити корупцію, яка надзвичайно поширена в сфері управління державними підприємствами. Експерти стверджують, що масштабна приватизація в очах західних інвесторів буде вагомим доказом кардинальних змін в Україні. Окрім підвищення міжнародного іміджу, приватизація матиме безумовні економічні зиски. Міністерство економічного розвитку і торгівлі вже розрахувало, що, виставивши на продаж  893 збиткові  компанії, держава може отримати до бюджету понад 17,1 млрд грн.

Також, згідно з новою концепцією приватизації, 359 об’єктів передадуть у концесію, яка дозволить осучаснити державні підприємства за рахунок іноземних інвесторів. Концесія передбачає передачу об’єктів у довгострокове користування в приватні руки. Підприємець виконує умови з утримання та вдосконалення, а по закінченню договору об’єкт залишається у державній власності. Такий механізм дозволяє заробити і державі, і приватному підприємцю. Передати у концесію планують міжнародні аеропорти «Бориспіль» і «Львів» ім. Данила Галицького, лісгоспи і низку інших підприємств під контролем Державного агентства лісових ресурсів, а також регіональні служби автомобільних доріг.

Враховуючи те, що більше ніж третина державних підприємств є збитковими, велику групу компаній очікує закриття. Відповідно до нового плану приватизації, у найближчі три роки 1255 об’єктів держвласності повинні бути реорганізовані або ліквідовані.

У державній власності повинні залишитися лише 15 стратегічних державних підприємств, зокрема, «Укрзалізниця», «Укрпошта» і «Нафтогаз України». Окрім того, держава і надалі нестиме відповідальність за 363 важливих державних об’єкти, зокрема «Енергоринок». Ще 559 підприємств розміщені на окупованих територіях Донбасу та в анексованому Криму. І хоча наразі до них доступу немає, вони залишаються власністю української держави.

На думку екс-члена Національної ради реформ Валерія Пекара, головною помилкою попередніх, невдалих етапів приватизації були спроби передати у приватну власність найбільш привабливі об’єкти державної власності. Натомість пропонована нова стратегія, за його словами, полягає у тому, щоб продавати те, що державі непотрібно.

«Приватизація – це не лише розвантаження держави від невластивих їй завдань управління майном. Це також подолання радянської спадщини і в головах, і в документах, і, як то кажуть, «на місцевості», у верстата. Це шанс створити нові робочі місця, збільшити податкові надходження тощо. Це сигнал, що країна готова до інвестицій, готова зробити наступний крок від закритої пострадянської олігархічної до відкритої економіки», – запевняє Валерій Пекар.