За час гібридної війни Росії проти України ОБСЄ підготувало понад 800 звітів про перебіг військових дій на Донбасі. Іноземних спостерігачів неодноразово звинувачували у необ’єктивності, бездіяльності та вибірковій «короткозорості». Нарікання щедро сипалися як з боку українців, так і з боку сепаратистів ОРДЛО та їхніх керівників у Кремлі. Про успіхи та провали моніторингової місії ОБСЄ в Україні – у результатах її роботи за останні три роки.
Неочікувані виклики та слабкі місця місії
Міжнародні спостерігачі прибули на Донбас наприкінці березня 2014 року за запрошенням України, яка є членом Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) з 1992 року. Станом на 2 квітня Спеціальна моніторингова місія (СММ) налічувала всього 63 особи. Основне завдання, яке було покладено на неї, – збирати інформацію та звітувати про ситуацію в Україні, а також спостерігати за дотриманням прав людини. Задля цього учасники патрулів намагалися налагодити контакти з місцевими мешканцями та органами влади самопроголошених республік. Це нерідко розцінювалося українською стороною як «загравання» з терористами. Втім, на думку експертів, причина крилися в тому, що іноземці не мали чіткого уявлення про ті процеси, які відбувалися у східних регіонах.
«Багато з тих, хто приїздив, мав досвід роботи в інших місіях. Наприклад, у Боснії. Там вони сприяли діалогові між боснійськими мусульманами, сербами та хорватами. Їм заклалося у пам’ять, що місія має сприяти діалогові. На початку вони вважали, що конфлікт в Україні є громадянським конфліктом, де є дві сторони – більшість населення держави і жителі сходу, зокрема Донбасу. Лише згодом вони усвідомили, що це не внутрішній конфлікт, – ділиться спогадами польський політолог Лукаш Адамський, який півроку працював у місії. – ОБСЄ мала просто фіксувати позицію двох сторін конфлікту без спроб з’ясувати, де є правда».
Така позиція була на руку РФ, що породжувало багато розмов про заангажованість ОБСЄ. Невдоволенню українців сприяв той факт, що серед членів СММ, які працюють у зоні АТО, є громадяни Росії. Втім, за офіційними даними організації, їхня чисельність не перевищувала 6% від загальної кількості спостерігачів на Донбасі. Найбільше у складі моніторингової місії – американців та британців. Станом на 12 липня 2017 року у лавах СММ перебуває 641 особа, з них лише 36 – з РФ. За словами деяких експертів, навіть ця кількість є неприпустимою. Тому все частіше лунають заклики до західних політиків виключити Росію зі складу ОБСЄ та усунути її представників зі спеціальної місії. Але в Європі не готові до радикальних заходів. Тим паче, що таке рішення знищить один із майданчиків для переговорного процесу, а ЄС та США не полишають надій на залагодження конфлікту дипломатичним шляхом.
«ОБСЄ – один із небагатьох каналів, що лишились для контактів Заходу з Росією. І для Росії це також платформа для спілкування із Заходом», – зазначає науковий співробітник Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Олександр Титарчук.
Від констатації фактів – до резолюцій та дій
Після підписання Мінської угоди у 2015 році функції місії змінилися: спостерігачі почали наглядати за відведенням важкого озброєння та фіксувати порушення перемир’я. Аналітики сподівалися, що СММ стане гарантом дотримання Мінських домовленостей і допоможе перевести гостре протистояння у мирну стадію. Попри те, що повного припинення вогню не відбулося, щоденні патрулювання ОБСЄ стримували терористів від активного просування вперед.
«Присутність місії дає нам шанс уникнути ескалації конфлікту. Іде мова не про обстріли, а про тактико-наступальні дії на стратегічні об’єкти. Поки там ОБСЄ, бойовики на це не наважуються, навіть за вказівкою Росії», – зауважує військовий експерт Олег Жданов.
Окрім цього, організація виконує основну свою роль на Донбасі: виступає «очима» всього цивілізованого світу. На сьогодні це єдина міжнародна інстанція, співробітники якої присутні у зоні АТО. У її звітах неодноразово було зафіксовано, що сепаратисти порушують режим тиші, а в їхньому арсеналі є техніка, яку використовує лише РФ.
Щоб забезпечити стійке перемир’я та зупинити російську агресію на Донбасі, Президент України виступив за перетворення моніторингової місії на поліцейську. Тодішній генсек організації Ламберто Заньєр заявив, що в ОБСЄ відкриті до діалогу, але для такого рішення потрібна згода усіх країн-членів. У червні 2017 року Петро Порошенко закликав новообраного главу ОБСЄ Себастьяна Курца активізувати консультації з цього приводу та посилити тиск на Російську федерацію.
«Маємо кожного дня давати чітко зрозуміти Росії, що їй не уникнути відповідальності за кричуще нехтування нормами та принципами міжнародного права», – підкреслив глава держави.
Саме завдяки звітам моніторингової місії на початку липня 2017 року вдалося провести через Парламентську асамблею ОБСЄ резолюцію про «Відновлення суверенітету і територіальної цілісності України», яка увійшла у підсумкову Мінську декларацію. У ній Парламентська асамблея закликала РФ «забезпечити виведення своїх збройних формувань, військової техніки та найманців із території окремих районів Донецької та Луганської областей України» та «вивести російські окупаційні війська з тимчасово окупованої АР Крим та міста Севастополя». За словами експертів, такі формулювання дають підстави Україні добиватися ефективніших інструментів у боротьбі з агресором.
«Це означає, що на дипломатичному фронті ми можемо переходити від оборони до атаки: і зараз дуже важливо пропонувати нові ідеї та нові рішення, які б виходили з того факту, що Росія не виконує Мінських домовленостей і російські війська присутні на українській території. Ми можемо говорити про посилення санкцій щодо Росії. І ми можемо в повний голос заявляти про те, що Україні потрібно надати летальну зброю», – резюмує політолог Сергій Таран.
