Тимчасовий захист

Масову міграцію українців з початком повномасштабного вторгнення називають найбільшою в Європі з часів Другої світової війни. В Управлінні Верховного комісара ООН у справах біженців заявляють, що за кордон виїхали близько 7 мільйонів українців. Більшість з них — 4,3 мільйона — отримали тимчасовий захист у державах Євросоюзу. Цю процедуру розробили у 2022 році, щоби наші співгромадяни змогли легально залишатися в ЄС, працювати, мати доступ до соціальних, медичних та освітніх послуг. Відтоді дію Рішення про тимчасовий захист не раз продовжували. Аж поки минулої осені Рада ЄС остаточно не вирішила — скоординована допомога у нинішньому вигляді має припинитися у березні 2027 року.

Найбільше наших громадян  прийняла Німеччина (28,7% від загальної кількості в ЄС), Польща (22,3%) та Чехія (9%). Втім, якщо співставити кількість українських біженців з кількістю населення країни, що їх приймає, лідерами будуть Чехія, Польща та Словаччина. На початку повномасштабного вторгнення виїжджали мільйони українців. Нині міграція триває, але йдеться вже про десятки тисяч біженців. За даними Євростату, минулоріч країни ЄС видали на 14% менше рішень про тимчасовий захист, ніж у 2024 році. Водночас нині дещо змінюється демографічна структура українських біженців. Жінки (40%) та діти (31%) все ще залишаються головними категоріями отримувачів прихистку. Втім, минулоріч на 2% зросла частка чоловіків (наразі йдеться про 29% від загальної кількості осіб під тимчасовим захистом).

Підтримка українців  

За час, що минув з початку повномасштабного вторгнення, підтримка українських біженців дещо знизилася. Так, за даними на весну 2025 року, за те, аби приймати наших співгромадян, виступають близько 80% європейців. Цей показник різниться залежно від країни: найнижчий рівень підтримки у Чехії (53%), Болгарії (69%) та Румунії (71%). А от найвищий — у Фінляндії та Швеції (по 97%), а також у Данії (94%). Також суттєво вплинуло на підтримку українських біженців рішення влади дозволити виїзд за кордон юнакам 18-22 років. Як зазначає “BBC-Україна”, опитування з цього приводу провели зокрема у Німеччині. Тамтешнє видання “Bild” пише, що 62% опитаних підтримали ідею повернення працездатних чоловіків призовного віку, які приїхали в Німеччину після 2022 року, до України. 

Тему підтримки українських біженців нерідко використовують у своїх спекуляціях праворадикальні європейські партії. Зокрема, виборцям ці політсили намагаються навʼязати образ наших співгромадян як таких, що не працюють. Офіційна статистика спростовує подібні твердження: загальний рівень працевлаштування українців, за даними ООН, становить близько 57%. Цей показник навіть перевищено в Естонії, Угорщині, Британії, Польщі, Болгарії, Чехії, Нідерландах, Іспанії та Італії. Водночас зауважує “BBC-Україна”, майже 60% працюючих біженців з України кажуть, що працюють нижче свого рівня кваліфікації. 

Спекулюють політики і на темі витрат на допомогу українцям. Захист наших співгромадян з початку російського вторгнення коштував державам Євросоюзу близько 34 мільярдів євро. Водночас українці приносять і користь бюджетам держав-членів. Зокрема, за даними Польського економічного інституту, від 2022 року українці, які мешкають і працюють у Польщі, згенерували для економіки країни близько 328,6 мільярдів злотих додаткового ВВП. Це майже у вісім разів більше, ніж витратила на підтримку наших біженців Варшава.

Зміна умов

Наразі вже кілька країн Європи змінили умови тимчасового захисту для українців. На початку ці зміни стосувалися переважно виплат. Наприклад, для отримання коштів українцям потрібно було довести, що вони намагаються знайти роботу та вчать мову, каже у коментарі РБК-Україна постдокторантка Київської школи економіки Дарія Михайлишина. “Також деякі країни роблять умови для нових біженців жорсткішими, аніж для старих, особливо, якщо вони уже жили в інших країнах, або виїхали з “безпечніших” регіонів України. Частково ці люди сприймаються як економічні мігранти, які шукають країну з більш комфортним рівнем життя, а не біженці, що тікають від війни”, — розповідає експертка.

Нині ж зміни стосуватимуться майбутнього наших співгромадян та шляхів, як українці зможуть залишитися у країні перебування. Однією з перших працювати над цим питанням почала Австрія. Там вже зараз пропонують біженцям підготуватися до зміни статусу та не чекати завершення чинного режиму. Робити це пропонують, оформлюючи картку “Rot-Weiß-Rot Karte Plus”. Задля цього українцям доведеться підтвердити офіційне працевлаштування, достатній дохід і базове знання німецької мови. Водночас відкритими залишаться й інші шляхи легалізації: класична картка з дозволом на проживання, воззʼєднання сімей, студентський вид на проживання. 

А от Норвегія, хоч і не входить до Євросоюзу, вже почала переглядати умови прийому біженців. Насамперед, зміни стосуються чоловіків з України. Тим з них, що мають від 18-ти до 60-ти років, більше не надаватимуть тимчасовий колективний захист. Тож заяву на отримання притулку доведеться подавати за звичайними правилами. Втім, виняток зроблять для батьків-одинаків та звільнених від служби українців.

Змінити правила прийому українців у квітні планує і Данія. Серед пропозицій — обмежити захист для чоловіків з України та для мешканців регіонів, які Копенгаген вважає відносно безпечними.

Чого очікувати українцям

Європейські плани зупинити тимчасовий захист для українців наразі стикаються з реальністю того, що війна триває. Тож серед варіантів, які доводиться обговорювати Єврокомісії, за даними видання “Європейська правда”, є і подовження тимчасового захисту ще на рік. “Розглядаються фактично всі можливі варіанти — від переведення українських громадян на загальні умови отримання дозволів на проживання в державах ЄС до створення нового спецстатусу для українських біженців”, — зазначається у статті. Підготувати для держав-членів конкретну пропозицію щодо статусу українців Єврокомісія має до кінця травня цього року.

Боротьба за незалежність інституцій

Зовсім скоро Україна має увійти у нову фазу євроінтеграції — відкриття переговорних кластерів із Європейським Союзом. Перший із них — “Фундаментальні питання” — визначає основу всього переговорного процесу і включає верховенство права, судову реформу, права людини та антикорупційну політику. Саме цей кластер ЄС вважає ключовим: без його прогресу не можуть бути відкриті решта напрямів переговорів.

Боротьба з корупцією стала центральною умовою євроінтеграційного треку. Після подій літа 2025 року, коли парламент ухвалив суперечливі поправки, що розширювали повноваження генерального прокурора над НАБУ і САП, Європа відреагувала різко. Брюссель тоді прямо попередив: будь-яке послаблення незалежності цих інституцій поставить під сумнів подальший рух України до ЄС.  А під час протестів, які спалахнули в Києві та найбільших містах, тисячі людей вимагали скасування змін, що підривали довіру до антикорупційної системи.

На голосування у Верховній Раді, яке відновило незалежність НАБУ і САП, відреагувала посол ЄС в Україні Катаріна Матернова. “Україні сьогодні потрібні інституції, яким її народ може довіряти. Європейському Союзу потрібен партнер, якому він може довіряти та на якого він може покластися”, — заявила Матернова. 

Висновки після кризи

Під час нещодавньої дискусії, присвяченої 11-й річниці ухвалення закону про НАБУ, директор Національного бюро Семен Кривонос нагадав, що історія НАБУ — це не просто історія одного органу, а “формування нової антикорупційної культури в країні”. За його словами, за 11 років вдалося довести, що в Україні можливо побудувати незалежну професійну інституцію, яка здатна ефективно працювати навіть у часи війни. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко визнав, що останній рік став найскладнішим у новітній історії антикорупційної вертикалі: “Незалежність, яку ми роками вибудовували, була випробувана. Але нас не розділили, нас не змусили сумніватися один в одному. Це і стало фундаментом, який допоміг вистояти”, — сказав Клименко.

Після липневих подій у НАБУ і САП зробили висновки. Обидві інституції розробили внутрішні протоколи дій на випадок нового тиску, щоб уникнути блокування розслідувань і оперативно інформувати суспільство та міжнародних партнерів. Як зазначив Кривонос, ці заходи мають запобігти повторенню ситуації, коли незалежність може бути поставлена під сумнів у політичних цілях.

Під час липневої кризи йшлося не лише про повноваження інституцій, а й про готовність суспільства обстоювати їх. Саме тоді з’явився рух “людей із картонками” — мирних протестувальників, які вимагали зберегти незалежність НАБУ і САП. “Для мене зв’язок очевидний: спроба обмежити НАБУ та САП означала загрозу нашій євроінтеграції. Без сильних інституцій ми ризикуємо повторити сценарій Грузії”, — сказала координаторка руху Зінаїда Аверіна під час дискусії з нагоди річниці. 

Інтеграція до ЄС

Європейська Комісія підтвердила, що антикорупційна політика інтегрована у всі переговорні глави, а їхнє закриття можливе лише після повного виконання відповідних показників. Відтепер виконання антикорупційних умов буде перевірятися за чіткими індикаторами: від захисту процесуальної незалежності НАБУ і САП, до перегляду законодавчих “пасток” — зокрема так званих “поправок Лозового”, що дозволяють корупціонерам уникати відповідальності через зрив строків досудового розслідування.

ЄС очікує від України послідовного виконання семи ключових зобов’язань: від забезпечення автономності антикорупційних органів до завершення судової реформи та ефективного захисту викривачів. Саме ці напрями будуть маркерами успіху при оцінці готовності України до вступу. “Сталося щось важливе — не тільки для України, але й для довіри між Україною та Європейським Союзом… Але подорож ще не завершена”, — наголосила посол ЄС в Україні Катаріна Матернова.

Водночас, антикорупційна система вже не є закритою для суспільства — вона стала частиною ширшої національної розмови про справедливість і відповідальність. “Корупція і війна — це різні прояви одного ворога. Для мене сенс у тому, щоб робити те, що вважаєш правильним, і діяти по справедливості”, — сказала під час дискусії детективка НАБУ і військовослужбовиця Олена Маркус.

Антикорупційна система України вже довела свою життєздатність, але попереду —  перевірка на сталість. Від того, як країна пройде цей етап, залежить не лише євроінтеграція, а й рівень внутрішньої довіри — того самого “суспільного договору”, про який говорили учасники дискусії.

Відбитки пальців та сканування обличчя

Вже з середини жовтня українці, які вʼїжджають до Європейського союзу, зіткнулися з новими правилами перетину кордону. Запровадити їх планували протягом майже 10 років і нарешті система запрацювала. За задумом авторів ініціативи, вона має спростити життя мандрівникам.

Нова система цифрового вʼїзду (“Entry-Exit System”, або “EES”) передбачає поступову відмову від штампів у паспортах. Їх замінять інші типи перевірки: сканування обличчя і відбитків пальців. Це означає, що перетинати кордон з ЄС зможуть люди лише з біометричними паспортами. Втім саме з такими документами українці зазвичай і подорожують, бо це передбачено умовами безвізу.

Що для наших громадян зміниться, так це необхідність проходити процедуру сканування відбитків пальців та обличчя. Поширюється правило на всіх громадян, старших за 12 років. Дітей — фотографуватимуть. 

Здавати відбитки і робити фото слід раз на три роки. Вʼїжджати та виїжджати з Євросоюзу людям, які вже здали відбитки, у цей період можна буде необмежену кількість разів. До того ж, згодом на пунктах пропуску хочуть встановити автомати, в яких люди зможуть самостійно сканувати паспорт та перевіряти відбитки. 

Не поширюються нові правила на українців, які мають дозвіл на проживання в ЄС або довгострокові візи. Ці категорії громадян мають надати прикордонникам відповідні документи.

Збої в системі

Першими пунктами на польсько-українському кордоні, які запровадили новацію, стали залізничний — Перемишль та автомобільно-пішохідний — “Шегині-Медика”. Саме ними від початку повномасштабного російського вторгнення користується значна кількість українців. 

У перший же день роботи нової системи на цих пунктах запанував хаос. Кілька поїздів до України змогли виїхати з великими затримками. Автобуси, за повідомленнями, стояли на кордоні теж значно довше, ніж зазвичай. Видання “Європейська правда” називає кілька причин такої ситуації. Перша — це відсутність спеціальних правил для тих, хто вже пройшов сканування. Річ у тім, що польські прикордонники поступово збирали дані для нової системи з кінця минулого року. Утім, під час проходження контролю ці дані не використовували. І людям, які вже здали відбитки та сфотографувалися, необхідно було стояти у загальній черзі. Другою причиною збою журналісти називають проблеми з пристроями для сканування. За даними “Європейської правди”, “нові та красиві машини для фотографування стояли без діла, а прикордонники фотографували людей (а також навіщось їхні паспорти) звичайними телефонами”. 

На те, щоби виправити помилки, польська влада має час до квітня. Саме тоді система “EES” має запрацювати в усьому Євросоюзі і країнах Шенгенської зони. Слід зазначити, що інші держави ЄС теж здебільшого поки лише тестують систему. Повністю запустити її змогли лише Чехія, Естонія та Люксембург. 

Подальші зміни

Після того, як нова система цифрового вʼїзду запрацює у повному обсязі, українцям доведеться пристосуватися до ще однієї зміни. Європейський Союз анонсував її перед початком повномасштабного вторгнення, проте змушений був відтермінувати новацію. Йдеться про електронну систему дозволів (“ETIAS”), яка має здійснювати реєстрацію та контроль за пересуванням у межах Шенгенської зони.

Річ у тім, що Євросоюз хоче збирати інформацію про мандрівників з понад шести десятків “безвізових” країн і територій ще до того, як вони прибудуть на кордон. Ініціатива стосується майже 1,5 мільярдів людей.

Українцям треба буде заповнювати спеціальну анкету онлайн та сплачувати близько 7 євро збору. Робити це доведеться не частіше, ніж раз на три роки. Вʼїжджати до ЄС протягом цього періоду можна буде без додаткової плати.

Деякі країни Євросоюзу, зазначає “BBC Україна”, можуть ще більше спростити прикордонні процедури. Так, на пунктах пропуску можуть зʼявитися кіоски самообслуговування та електронні ворота. Держави навіть можуть запустити мобільний додаток для попередньої реєстрації даних.

Загальний підхід

У Брюсселі пропонують всім державам ЄС діяти у межах загального підходу. Задля цього підготували для них спільні рекомендації. Наразі тимчасовий захист для українців на території Євросоюзу діє до березня 2027 року. До того часу, сподіваються в ЄС, окремі держави зможуть підготувати все для повернення чи інтеграції українців. 

У рекомендаціях зауважують: “Хоча тимчасовий захист залишається свідченням солідарності Союзу з народом України, він за своєю природою є тимчасовим. Тому необхідно підготувати поступовий, сталий та добре скоординований перехід від цього статусу до того, коли умови в Україні будуть сприятливими для припинення тимчасового захисту, враховуючи при цьому можливості та потреби України у відбудові”.

Повернутися чи залишитися

Серед механізмів, які мають розробити країни-члени, надання дозволів на проживання певним категоріям наших громадян, які підпадають під особливі умови. Визначити ці умови мають самі держави. Наприклад, підставами залишитися можуть стати наявність роботи, отримання освіти чи родинні обставини. Також дозволи можуть передбачити для висококваліфікованих працівників, аби ті залишилися працювати у Євросоюзі. 

Затриматися з поверненням зможуть батьки, чиї діти ходять до шкіл в країнах Євросоюзу. У Раді ЄС рекомендують дозволити таким сім’ям не виїжджати до кінця навчального року — навіть якщо тимчасовий захист вже втратить чинність. Окремі рекомендації стосуються і повернення людей з інвалідністю — воно має враховувати здатність України забезпечити їхні особливі потреби.

Задля того, щоби біженцям було легше повертатися, у Брюсселі запропонували створити програми підтримки добровільного повернення. Допомагати планують не окремим українцям, а громадам, до яких планують виїжджати люди. 

Ще один механізм, який зможуть застосувати країни-члени — це так звані “ознайомчі візити”. Координувати ці програми мають спільно держави ЄС. У рекомендаціях державам наголошують, що такі поїздки “дозволять перевірити стан сім’ї чи майна, або оцінити рівень руйнувань у своїх громадах та загальні умови в Україні”. 

Куди виїхало найбільше українців

З початку повномасштабного вторгнення країну залишили мільйони наших співгромадян. Станом на липень цього року Агентство ООН у справах біженців нарахувало 5,643 мільйонів біженців з України. Переважна більшість з них знайшли притулок у Європі.

Найбільше українців, які скористалися програмою тимчасового захисту, живуть у Німеччині. Йдеться про 1 мільйон 233 тисячі людей. До першої трійки держав, які прихистили наших співвітчизників, потрапили також Польща (близько 1 мільйона українців) та Чехія (там живуть 380 тисяч наших співгромадян).

За результатами опитування Gradus Research, у 2025 році частка тих, хто хоче повернутись в Україну, становить 64 відсотка.

Інформаційні кампанії

У своїх рекомендаціях Рада ЄС зазначає, що рішення українців про повернення додому має бути результатом всебічної поінформованості. Тобто, біженці мають не лише право знати, яка безпекова ситуація складається у регіоні, звідки вони виїжджали. А й отримати всі дані про можливості залишитися, змінивши статус у країні перебування.

Держави-члени ЄС зобовʼязують надати всі необхідні розʼяснення, зокрема й за допомогою інформаційних кампаній. І наголошують у рекомендаціях, що “вкрай важливо забезпечити, щоби повернення додому в Україну … відбувалося впорядкованим та гуманним чином”. 

Попри підготовку до масового повернення українців з Євросоюзу, у рекомендаціях закликають враховувати індивідуальні обставини конкретних людей. І наголошують — декому може знадобитися на повернення більше часу.

Кому довіряють і чого бояться?

Найвищий рівень підтримки серед українців має Європейський Союз — 63%. 58% наших співвітчизників довіряють Міжнародному валютному фонду, а 54% — НАТО.  Раді Європи  довіру висловили 53% опитаних українців, 40% довіряють Організації Об’єднаних Націй. Такими є результати щорічного опитування Соціологічної групи Рейтинг (Rating Group), яке проводить з 2015 року. Ці матеріали дають уявлення про ставлення українців до реформ, інституцій та загроз на шляху до членства в ЄС. 

За результатами цьогорічного дослідження, 68% респондентів вірить, що Україна зможе успішно впровадити необхідні реформи для вступу до Євросоюзу. Водночас, лише 8% очікують вступу протягом одного-двох років. Найчастіше українці прогнозують членство в Євроспілці протягом п’яти років (25%) або п’яти-десяти років (31%).

Серед реформ, 70% опитаних позитивно оцінюють цифрову трансформацію країни, 60% відзначили прогрес у напрямку ґендерної рівності. Порівняно з 2024 роком, рівень задоволеності підтримкою гендерної рівності зріс на 11%.

Найменш позитивні оцінки у боротьби з корупцією (86% незадоволених) та реформ судової системи й прокуратури (71% незадоволених). Водночас, 62% опитаних вважають боротьбу з корупцією однією з найважливіших форм допомоги від ЄС. Серед інших вагомих напрямків українці назвали підтримку в розслідуванні воєнних злочинів (44%), допомогу на звільнених від російської окупації територіях України (40%) та сприяння на шляху до вступу України в ЄС (39%).

Опитування показує, що українці стурбовані гібридними загрозами з боку росії: 81% вважають, що ці загрози посилюються. Найбільше людей хвилює онлайн-вербування російськими спецслужбами (42%), поширення фейкових новин (32%) та кібератаки (23%).

Соцмережі — лідери за поширенням інформації та фейків

Найпоширенішим джерелом інформації про події в Україні для респондентів є канали в Telegram – їхня популярність зросла з 47% у 2024 році до 51%. Серед інших джерел інформації респонденти найчастіше називали YouTube (25%), розповіді знайомих, друзів, родичів або колег (22%) та Марафон “Єдині новини” (21%). 

Серед мереж та додатків, де респонденти підписані на публічні канали для отримання новин та інформації про події,  частка  Telegram ще вища — 62%. 32% отримують новини з YouTube, 22% — з Facebook. Менш популярними є Viber (18%), Instagram (16%) та TikTok (14%). 

Фейкові новини, на думку респондентів, найбільш поширені у соціальних мережах (Facebook, Instagram) — так вважають 58% респондентів. Канали у месенджерах як джерело дезінформації вказали 45%, телебачення — 27%, інтернет-ЗМІ — 21%. Особисте спілкування з друзями, родиною чи колегами як канал поширення фейків відзначили 15%, радіо — 5%, газети та журнали — 5%. Порівняно з 2024 роком зросли оцінки соціальних мереж і каналів у месенджерах, як каналів поширення дезінформації, тоді як показник телебачення знизився.  

У спростуванні дезінформації або фейкових новин респонденти найбільше довіряють незалежним журналістам (44%), Центру протидії дезінформації (42%), Офісу Президента (26%) та міжнародним організаціям (21%).

Глобальний саміт миру: політична підтримка України зростає

Глобальний саміт миру, який відбудеться 16-17 червня, стане першою зустріччю світових лідерів щодо обговорення української формули миру. Свою участь, — а отже і схвалення українського плану, — вже підтвердили понад 90 країн, багато з яких будуть представлені на найвищому рівні — президентами або прем’єр-міністрами. Як заявляла президентка Швейцарії Віола Амгерд, на саміті планується обговорити шляхи досягнення справедливого миру в Україні на основі міжнародного права — усі учасники саміту прагнуть виробити спільне розуміння структури для досягнення цієї мети. За словами президента України Володимира Зеленського, пріоритетними питаннями саміту стануть енергетична та ядерна безпека, вільне судноплавство та гуманітарний трек — повний обмін військовополоненими та повернення в Україну незаконно депортованих Росією дітей. Очікується, що всі учасники саміту ухвалять чіткий план, який буде переданий Росії та стане основою мирного процесу.

Економічна та військова допомога 

Не менш важливою в контексті завершення війни та повоєнної відбудови є Міжнародна конференція з питань відновлення України, що 11-12 червня відбулася в Берліні. Окрім інвестицій в українську енергетику та інфраструктуру від Європейського банку реконструкції та розвитку на суму в один мільярд євро, Україна отримала низку пакетів військової допомоги — від Німеччини та Італії — які включатимуть системи ППО Patriot та IRIS-T, а також боєприпаси. Також під час конференції у Берліні пролунала вкрай важлива політична заява: президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила, що Євросоюз до кінця червня має розпочати з Україною перемовини про членство. Також під час Берлінської конференції стало відомо, що Україна виконала необхідні умови і незабаром отримає перший транш допомоги в 1,4 млрд євро за програмою Ukraine Facility.

Чим швидші реформи, тим вищі результати

Обидві події — Глобальний саміт миру та Міжнародна конференція з питань відновлення — свідчать, що Україна має безпрецедентний рівень міжнародної підтримки. Як зазначила під час Берлінської конференції Урсула фон дер Ляєн, Україна здійснює необхідні реформи та демократичні перетворення, включаючи зміцнення верховенства права та боротьбу з корупцією. Вона також назвала досягнення України вражаючими та подякувала Україні за те, що залишається стійким і надійним партнером.

Аби підтримати реноме європейської країни і конвертувати політичні заяви в результати, ключовими для України на сьогодні є внутрішні зміни, зокрема, продовження боротьби з корупцією та посилення антикорупційних органів. Україна продовжує вичищати державну систему від цього ганебного явища, і за останні місяці було зроблено чимало. Від початку року Національне антикорупційне бюро взялось за чинних міністрів, їхніх заступників та народних депутатів: статус підозрюваних у корупції отримали заступник міністра інфраструктури Василь Лозинський, міністр аграрної політики Микола Сольський, нардепи  Андрій Клочко та Андрій Одарченко. Також на лаву підсудних за корупцію можуть сісти екс-чиновники державних підприємств — “Укрзалізниці”, “Укргазвидобування”, “Укренерго”. Викриття таких багатомільйонних злочинів свідчить, що Україна методично очищує державну систему від корупції, яка перебуває у фокусі уваги міжнародних партнерів.

У  лютому вийшла низка соціологічних досліджень щодо ставлення українців до процесів всередині країни та на міжнародній арені. Настрої наших співвітчизників після двох років повномасштабного вторгнення зібрав Центр громадського моніторингу та контролю. 

Впевненість у перемозі

85% українців впевнені, що наша держава здатна відбити напад Росії. Такими є результати опитування, яке у лютому провела соціологічна група “Рейтинг”. Важливою умовою для нашої перемоги 79% опитаних називають міжнародну підтримку і лише 19% вважають, що перемога можлива і без іноземної допомоги. 

31% певні, що для перемоги над Росією Україні знадобиться півроку чи менше. 39% переконані, що потрібно більше року. Що молодші респонденти, то довшим, на їхню думку, є шлях до перемоги. Захоплення Росією нових територій 64% респондентів вважають малоймовірним. 

Справи в Україні

Вперше із березня 2022 негативна оцінка стану справ у країні переважила позитивну: 45% респондентів вважають, що справи рухаються у неправильному напрямку, на противагу 36%, які вважають, що напрямок правильний. 

Більше оптимізму — у старших респондентів: серед українців віком 51+ рух справ оцінюють позитивно 44% (проти 39%, які висловили негативну оцінку). Тоді як серед наймолодших правильним напрям, яким йде країна, вважають лише 27%. 

Вступ до ЄС

Відповідно до опитування, яке Центр Разумкова провів наприкінці січня, 84% опитаних українців підтримують вступ України до Європейського Союзу. До того ж, ця підтримка продовжує зростати: у грудні 2022 року вступ до ЄС схвалювали 79%. Що молодші респонденти, то частіше вони підтримують рух до ЄС: серед тих, кому менше 30 років, за приєднання до Євроспілки висловились 89%.

23% опитаних вважають, що Україна зможе вступити до ЄС впродовж 1-3 років, 27% — впродовж 3-5 років, 15% — впродовж 5-10 років, 5% — впродовж 10-20 років. 6% дотримуються думки, що Україна ніколи не зможе стати членом Євросоюзу. 

“Дружні” та “недружні”  країни

За даними групи “Рейтинг”, найбільш “дружніми” для українців державами стали Британія і США — їх назвав 81% респондентів. Третю позицію зайняла Німеччина (80%), четверту розділяють Польща і Литва (по 79%), на п’ятій — Канада. Проте за показником “однозначно дружньої держави” трійка лідерів інша: на першому місці Литва, яку  “однозначно дружньою” вважають 51% українців, на другому місці Британія (49%), а на третьому — Канада (43%). Сприйняття США як “однозначно дружньої країни” склало 35%, порівняно з 61% у червневому опитуванні. Сприйняття Польщі як “однозначно дружньої” також упало — з 79% у червні до 33% у січні. 

За результатами опитування Центру Разумкова, найчастіше респонденти висловлювали позитивне ставлення до Литви, Латвії, Великої Британії, Німеччини, Естонії, Канади, США, Франції, Чехії, Польщі, Нідерландів, Молдови, Японії, Грузії Ізраїлю, Румунії, Азербайджану, Вірменії, Словаччини та Туреччини. Найбільш негативне ставлення — до Росії (95%), Білорусі (87%), Ірану (82%), Китаю (72,5%), Угорщини (59%).

Гордість та сум

На питання, які емоції, люди відчувають, коли думають про Україну, респонденти, до яких звернулася група “Рейтинг”, найчастіше називали гордість (56%), сум (39%) і страх (21%). У серпні 2022 гордість відчували 75% опитаних. І хоч загальна тенденція йде до зменшення, однаково ця емоція домінує.

Україна — кандидат у члени ЄС. Що далі?

Після того, як 23 червня 2022 року Україна отримала статус кандидата у члени Євросоюзу, розпочався новий етап євроінтеграції. На цьому етапі передбачається проведення низки реформ, спрямованих на втілення принципу верховенства права та боротьби з корупцією. Також Україна, як кандидат у члени ЄС, зобов’язана провести самоаудит та адаптувати власне законодавство до європейського.

Дві з семи вимог Єврокомісії Україна вже виконала: у липні 2022 року було призначено керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури — ним став Олександр Клименко, а у грудні 2022 року Верховна Рада ухвалила новий закон про національні меншини. Ще п’ять умов необхідно буде виконати: це проведення реформи Конституційного суду, продовження судової реформи, продовження боротьби з відмиванням коштів, втілення антиолігархічного закону, а також узгодження аудіовізуального законодавства з європейським.

Орбан та інші: хто проти України в ЄС?

Попри наявність політичного рішення про приєднання України до ЄС, в Європі все ще залишаються країни, а радше політичні сили певних країн, які намагаються встромити нам палки в колеса. Передусім, це Угорщина з її пропутінським прем’єр-міністром Віктором Орбаном. Його основні претензії до України стосувалися прав угорської нацменшини на Закарпатті, але після ухвалення у вересні “євроінтеграційного” закону про нацменшини, ці закиди стали неактуальними. Утім, можна припустити, що Угорщина знайде нові претензії до України, аби вповільнити наш вступ до ЄС.

Ускладнити процес вступу України до ЄС може і Польща, яка не задоволена великими обсягами імпорту українського зерна до Євроспілки. Проблеми на тлі імпорту зерна можуть виникнути з Іспанією та Португалією, де фермери отримують дотації. Після вступу України до ЄС, обсяг дотацій для країн Піренейського півострову буде зменшено. Ці країни, ймовірно, вимагатимуть рішення, яким обмежать українських аграріїв, і Україні доведеться працювати над пошуком компромісу.

Дата вступу до ЄС: 2030-й чи раніше?

Судячи з досвіду інших країн, між отриманням статусу кандидата у члени ЄС та власне вступом до Євросоюзу може минути не один рік. Приміром, Хорватія, що отримала статус кандидата у 2004 році, стала його членом лише у 2013-му, а Туреччина, що отримала статус кандидата у 1999 році, не стала членом ЄС і досі. Якщо у випадку з Туреччиною йдеться про недотримання Копенгагенських критеріїв, зокрема, про відсутність стабільності інституцій, що гарантують демократію, верховенство права та права людини, то вступ Хорватії до ЄС ускладнювали конкретні законодавчі проблеми, що стосувались судової реформи, права власності на землю та співпраці з міжнародними судами.

Експерти стверджують, що Україна значно більше інтегрована до ЄС, аніж Хорватія та Туреччина на етапі отримання статусу кандидата, а отже процес вступу мав би бути швидшим. Президент Європейської Ради Шарль Мішель заявляв, що Україна може стати членом ЄС за 7 років, до 2030-го. Натомість Україна хоче завершити процес вступу значно швидше: за словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, ми маємо бути готові до вступу в Євросоюз вже за два роки, у 2025-му.

Антикорупційна реформа та її результати

Після Революції Гідності перед Україною постало завдання синхронізувати свою політичну та економічну системи з європейською. Однією з ключових вимог Європейського Союзу до України, яка була прописана в Угоді про асоціацію, було зменшення рівня корупції. Представники ЄС висловлювали занепокоєння, що Україна, інтегрувавшись до Євроспілки, може стати корупційною гаванню для європейського бізнесу — країною, завдяки якій підприємці зможуть обходити податкові та економічні обмеження.

Відповідно, з 2014 року Україна розпочала проведення комплексної антикорупційної реформи. Вона передбачала впровадження кримінальної відповідальності за усі форми корупції, впровадження заходів моніторингу корупції, забезпечення прозорості державних закупівель, а також створення та забезпечення функціонування антикорупційних інституцій. Національне антикорупційне бюро України, яке займається розслідуванням корупційних правопорушень, було створене у 2014 році, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, що здійснює процесуальне керівництво та підтримує обвинувачення в суді — у 2015-му, а Вищий антикорупційний суд України, який розглядає справи про корупційні злочини — у 2016-му. До 2019 року три новостворені органи отримали керівників, штат та запрацювали на повну потужність.

Всі вже зрозуміли: за хабарі доведеться відповідати

За цей час Україна у боротьбі з корупцією досягла суттєвого поступу, що відзначають і міжнародні антикорупційні організації. За останні 10 років Індекс сприйняття корупції, який вираховує Transparency International, зріс на 8 балів. Тобто, рівень корупції — став меншим. “Створені тоді органи та інституції добре працюють. Це видно і за результатами їхньої роботи і за стабільністю”, — відзначав у березні 2023 року посол ЄС в Україні Матті Маасікас.

Про успіхи антикорупційних органів говорять і конкретні показники: за час свого існування НАБУ відкрило понад 6 тисяч кримінальних проваджень, скерувало до суду 517 обвинувальних актів, а ВАКС за останні 4 роки виніс 161 обвинувальний вирок, 125 з яких набрали законної сили. При цьому, ці показники зростають навіть під час війни: протягом 2023 року підозрюваними у корупційних правопорушеннях стали кілька народних депутатів, заступників міністрів, а також голова Верховного Суду України Всеволод Князєв. Ще до 2014 року про таке годі було й мріяти!

Рівень корупції в країні складно передати у конкретних числах, тому довкола цього існує багато спекуляцій. Навіть Росія використовує тезу про катастрофічну корумпованість України у своїй пропаганді, намагаючись зіпсувати імідж нашої держави в очах західних партнерів. Втім, справа голови Верховного Суду Князєва та інші провадження щодо топ-чиновників свідчать про зворотне. 

“Наразі Україна має два ключових стратегічних завдання – здобути перемогу у війні та забезпечити відбудову країни. Ефективна робота незалежних антикорупційних органів є одним з чинників стрімкого відновлення та подальшого зростання країни”, — заявляв директор НАБУ Семен Кривонос. За його словами, Україна крок за кроком наближається до нульової толерантності до корупції, а кожен чиновник вже підсвідомо розуміє, що за зловживання та отримання хабарів рано чи пізно доведеться відповідати. Цього і вимагає від нас Європейський Союз.