Що відбувається з річками

Рівень води на Дніпрі, Десні, Сіверському Дінці та їхніх притоках нижчий за середні багаторічні значення. А середньомісячна наповненість річок наразі становить менше 20% від кліматичної місячної норми, розповіла заступниця начальника відділу гідрологічних прогнозів Українського гідрометцентру Вікторія Корнієнко. “Зазвичай ми говоримо про підвищення рівня води, про затоплення, але наразі у звʼязку з тим, що у нас не спостерігається вираженого весняного водопілля на більшості річок України, ми стикаємося з тим, що річки, на деяких ділянках, вже увійшли в фазу маловоддя, тобто спостерігається гідрологічна посуха”, — заявила Корнієнко під час брифінгу в Медіацентрі Україна. 

За її словами, змінити ситуацію могли б значні опади. Проте наразі синоптики очікують, що в квітні в Україні дощі не перевищать норми. А якщо дощитиме менше за норму, ситуація з річками може навіть погіршитися.

Які загрози несе маловоддя

 Одна з найбільших загроз маловоддя для України, як для держави, де розвинене сільське господарство, — це проблеми з посівною. За словами заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука, посівна кампанія 2025 року почалася у складних умовах через тривалу відсутність опадів. “Посуха, яку ми спостерігали у 2024 році, перейшла у 2025 рік. Через безсніжну зиму фактично достатньої кількості води в ґрунті не було. І ми зосередилися, що в нормах, коли має бути 85-87 мм води, було 35-40 мм, тобто в два рази менше від норми, яка потрібна”, — заявив Марчук.

Аграрії сподіваються —  дощі, які випали нещодавно, дадуть можливість успішно завершити посівну. Адже від цього залежать майбутні врожаї та ціни на продукти. 

Температурні рекорди

Екстремальні погодні умови фіксують не лише в Україні, а й у світі. Так, січень цього року став найтеплішим за весь час спостережень. Та й увесь 2025 рік, за прогнозами Метеорологічної служби Великої Британії, стане третім в історії найспекотнішим роком: після 2024 та 2023-го.

У яких містах зміняться тарифи

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), оприлюднила проєкти постанов про запровадження нових розцінок на централізоване водопостачання та водовідведення для низки комунальних підприємств. Йдеться про водоканали у Києві, Дніпрі, Черкасах, Нікополі, Хмельницькому, Вінниці, Рівному, Броварах, Ужгороді, Львові, Тернополі, Луцьку, Івано-Франківську, Чернівцях та Дрогобичі. Мешканці цих міст можуть уже з квітня цього року побачити зростання цін на воду у своїх платіжках. 

У містах, про які в проєктах не згадують, ціни на воду також можуть зрости. Річ у тім, що не всі водоканали підпорядковані НКРЄКП — у невеликих населених пунктах тарифи встановлює місцева влада. І деяким споживачам їх уже підвищила. Наприклад, у Нововолинську з 1 січня цього року тариф на централізоване водопостачання підняли на 77,4% — до 33,97 грн, а на централізоване водовідведення — на 39,3%, до 28,99 грн. Зросли тарифи і у Фастові та Борисполі.

На скільки зросте вартість води

Оскільки тарифи на водопостачання та водовідення, різняться від міста до міста, зростання тарифів також планується неоднорідним. За словами Олега Попенка, голови спілки споживачів комунальних послуг України, залежно від населеного пункту може становити 20, 30% або й 60%.

За оцінками ресурсу “Українська енергетика”, якщо оприлюднені проєкти схвалять, плата для львів’ян з теперішніх 25,88 грн у квітні може збільшитись до 27,2, а в липні до 30,29 грн за куб. Кияни платитимуть 46,8 грн за за кубічний метр води. Це на 16 грн більше, ніж зараз. Мешканцям Вінниці, які сьогодні платять 25,62 грн за куб, з квітня, ймовірно, доведеться платити 35 грн, а з липня — 52 грн. 

Чому підвищення цін не уникнути

Одна з головних причин зростання вартості водопостачання — збільшення цін на електроенергію. В українських водоканалів величезні борги за електрику, які нічим покривати. Крім того, за останні роки значно виросли ціни на хімічні реагенти, які необхідні для очищення води. Ще один фактор — масове звільнення кваліфікованих працівників, адже водоканали просто не можуть запропонувати їм конкурентну винагороду. 

“Заробітна плата у водоканалах у середньому по країні — десь 12 тис грн. У тому числі й на прифронтових територіях. Хто захоче за таку зарплату працювати? У Краматорську чи в Херсоні. Від нас вимагають якості води, відповідно до міжнародних стандартів. Запровадили постанову, яка накладає штрафні санкції, якщо водоканали не виконують обов’язків: або відхилення в якості води, або недостатній тиск”, — розповідає директор Асоціації водоканалів України Олександр Шкінь.

Чи врятує зміна тарифів українські водоканали

Експерти переконані — лише зростанням тарифів ситуацію не виправити.Так, на думку голови спілки споживачі компослуг Попенка, більшість тих коштів, які водоканали отримають за новими платіжками, підуть на сплату заборгованості за електроенергію. Тобто підприємства не зможуть провести ні модернізації, ні капітальних ремонтів, ні тим паче, утримати від звільнення цінних фахівців. 

Більше того, внаслідок підвищення тарифів у країні зросте й без того велика заборгованість за житлово-комунальні послуги. “Борги населення за 2021 рік зросли на 19 млрд грн. І це відбулося, власне, на тлі зростання тарифів. Те саме буде й цього року. На кінець 2021 року борги населення за ЖКП становили понад 81 млрд грн. З них майже 6,4 млрд грн — за централізоване водопостачання та водовідведення. На тлі війни та реального зменшення платоспроможності українців борги за воду становлять приблизно 15-20 млрд грн”, — розповідає Олег Попенко. За його інформацією, частина цих боргів належать українцям, які знаходяться в окупації. 

Тож бачить із ситуації інший вихід — комплексну державну підтримку. “Водоканалам потрібна державна програма залучення коштів із центрального та місцевих бюджетів, від фінансових організацій і лише трохи за рахунок підняття тарифів. Власне, така комплексна підтримка сектору водопостачання може дати позитивний результат”, — певен Попенко.

Остаточно рішення щодо підвищення тарифів наразі немає. І попри критичну ситуацію із водоканалами, його можуть знову відтермінувати. Так уже було минулого року: тоді підвищення тарифів на воду НКРЄКП планував на 1 липня. Ціни мали зрости приблизно на третину для 33 водоканалів. Ухвала НКРЕКП пройшла всі необхідні етапи, але в процес втрутився президент. І тарифи підвищувати не стали. 

Рекордне забруднення моря
Те, що Чорне море на Одещині рекордно забруднене, вже помітно
неозброєним оком – пляжі, подекуди, просто завалені сміттям, яке
потрапило до акваторії після вибуху на Каховській ГЕС.
Утім, є і інші, менш очевидні наслідки російського екологічного терору.
Найбільшу загрозу, на думку директора департаменту екології та
природних ресурсів Одеської ОВА Павла Булановича, становлять хімічні
та біологічні відходи. Йдеться про потрапляння до води паливно-
мастильних матеріалів та хімікатів зі складів агропідприємств. Також на
узбережжі моря вже знаходили трупи загиблих під час повені тварин.
Нині воду в Чорному морі перевіряють на наявність збудників
небезпечних хвороб. У медіа вже потрапляла інформація про те, що в
регіоні виявили холеру, утім вона не підтвердилась, кажуть в ОВА.
“Епідемії і холери у нас немає, холерної палички також в регіоні не
виявлено. Ситуація під контролем, епідеміологічна ситуація
відслідковується”, – пояснив речник Одеської ОВА Сергій Братчук під час
брифінгу у Медіацентрі Україні – Укрінформ.
Утім, ситуація може погіршитись. Адже, коли вода у затоплених
населених пунктах спаде, на узбережжя винесе ще більше бруду та
шкідливих речовин.
Також через те, що до акваторії надійшла значна кількість води із
водосховища, вчені вже відмічають опріснення морської води. Подекуди –
вміст морської солі у 6 разів менший за норму, розповів Микола
Слізовський, начальник відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екоінспекції Південно-Західного округу. Це може спричинити
загибель морської флори та фауни.“7 червня почали відбирати проби, і рівень перевищення шкідливими
речовинами, нафтопродуктами, залізом, азотом амонійним перевищував
в 10-15 разів. Також ми спостерігали значне опріснення води. Станом на
9 червня рівень солоності води узбережжя був 2,5 проміле при нормі 12-
14. Це надалі негативно вплине на біоресурси”, – зазначив фахівець.

Про курортний сезон можна забути
На думку директора Українського національного центру екології моря
Віктора Коморіна, про курортний сезон в регіоні можна забути принаймні
на рік.
“Токсичні речовини будуть накопичуватися і в організмах, і на морському
дні. Восени ми побачимо, що коли будуть шторми, ситуація знову стане
важкою…. На рік ми відрізані від курортного сезону. Не рекомендую
купатися, рибалити та вживати морепродукти”, – зазначив Коморін.
Нині одне з головних завдань вчених – вийти в море та зібрати додаткові
дані, щоб зрозуміти, як змінюється ситуація з забрудненням і як
змінюється біорізноманіття. Зараз ця можливість обговорюється з
військовими.

Мінна небезпека зростає
Купатися на пляжах Одещини заборонено ще з минулого року – через
мінну небезпеку. Утім, після підриву Каховської ГЕС, ситуація
ускладниться. Адже течією до Чорного моря потрапляють і нові міни — ті,
які змило із замінованої окупантами території лівого берега Херсонщини.
“Цією великою дніпровською водою було змито практично першу чергу
оборони ворога. Росіяни дуже активно мінували лівий берег, активно
мінували воду, в тому числі якірно-маячковими мінами та іншими
боєприпасами. І зараз ці боєприпаси детонують на воді і на Дніпрі, і в
морі. Є такі факти вже зафіксовані прикордонниками, наприклад, а також
їх виносить на узбережжя”, – пояснив речних Одеської ОВА Сергій
Братчук.

Ворожі мінування, за словами Сергія Братчука, контрольовано
знищуються, і така робота буде проводитися надалі. Водночас, саме з
огляду на мінно-вибухову небезпеку, проводиться і прибирання пляжів,
чорноморського узбережжя.
“Комунальники міста починають працювати лише після того, як пройдуть
відповідні військові фахівці, які мають у разі необхідності розмінувати
відповідні ділянки”, – зазначив Братчук.

Що п’ємо?

Лише 20% води, яка потрапляє у наші крани, береться з підземних джерел. Решта 80% надходить із річок, причому 70% – із Дніпра. Зокрема, Київ п’є воду із Дніпра та Десни, Вінниця – з Південного Бугу, Івано-Франківськ – із Бистриці, Ужгород – із Ужу, Житомир – з Тетерева тощо. Якість води регулює Державна санітарна служба, однак чинні санітарні норми залишились ще із радянських часів. За словами експертів, в Україні досі не розробили власних вимог до якості питної води, щоб вона була корисна і безпечна для людини. Якщо порівняти українські та європейські вимоги, то останні будуть набагато вищими.

Згідно з дослідженнями Держагентства водних ресурсів, найчистіша вода з кранів тече в Закарпатській та Львівській області, найбрудніша – в Одеській, Донецькій та Луганській областях. Там вода каламутна і насичена важкими металами (кадмій, марганець та ін.). А жорсткість води в Україні перевищує європейські норми у кілька разів.

Основний метод очищення води в Україні – хлорування. Він дозволяє знезаражувати воду, взяту з річок. І при цьому є економічно вигідним. За словами фахівців, хлорування – дуже дешевий спосіб очищення, і його вартість у тарифі складає всього 2%.

Воду хлорують кілька разів. Спочатку на етапі забору води з річки, а потім – перед подачею у водопровідні труби. Загалом, за даними експертів, щорічно українські водоканали витрачають на очищення води близько 10 тисяч тонн рідкого хлору.

Хлорний конфлікт

У середині липня єдиний завод із виробництва хлору в Україні – «Дніпроазот» – заявив, що припиняє постачати та виробляти рідкий хлор через збитковість. Це спричинило кризу на водоканалах, і багато великих міст опинилися під загрозою залишитись без питної води.

У «Дніпроазоті», який належить олігарху і власнику медіахолдингу «1+1 Media» Ігорю Коломойському, заявили, що відновлять виробництво хлору тільки після підвищення ціни на нього у три рази. Через те, що підприємство є монополістом у своїй галузи, експерти назвали цю вимогу шантажем.

«Вони (Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов, – ред.) шантажують не тільки Дніпро, вони нажаль шантажують всю Україну. Сьогодні єдиним постачальником такого дезинфіканту є якраз «Дніпроазот», – наголосив директор з організаційної роботи та нормативного забезпечення Асоціації водоканалів України Олександр Шкінь.

Ситуація набула широкого розголосу у ЗМІ. Аби не допустити катастрофи, за вирішення проблеми взялася не лише місцева влада, а й уряд і навіть глава держави, який доручив послам налагодити контакти з можливими постачальниками рідкого хлору з інших країн. У результаті обласні водоканали домовились про постачання хлору з Румунії, Узбекистану та Угорщини, і «Дніпроазот», зрештою, також відновив роботу.

«Кризовий сценарій із постачання рідкого хлору на водоканали – усунуто. Сьогодні всі водоканали працюють в штатному режимі без обмеження подачі води! Це спільна робота Президента України Петра Порошенка, уряду, облдержадміністрацій та Асоціації Укрводоканалекологія», – повідомив 25 липня міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко.

На думку аналітиків, хлорна криза сталася через втрату «Дніпроазотом» доступу до  дешевого газу, який він отримував від «Укрнафти». Відповідно до розслідування «Консалтингової групи А-95», у 2017 році Коломойський вивів із «Укрнафти» кілька мільярдів гривень через заниження ціни газу для заводу «Дніпроазот». Наразі правомірність дій азотного підприємства перевіряє Служба безпеки України.

Чи є альтернатива?

Після кризи із хлором водоканали почали шукати альтернативні способи очищення. Частина підприємств збирається переобладнати очисні споруди під використання гіпохлориту натрію, який отримують із кухонної солі. За даними Асоціації водоканалів, його вже застосовують 9% водопостачальників. Наприклад, гіпохлоритом очищують воду у Житомирі,  Львові, Івано-Франківську та Коломиї.

У столиці взагалі планують незабаром ліквідувати хлорне господарство, замінивши його сучаснішими технологіями.

«Опрацьовується декілька варіантів заміни цього знезаражувача на сучасні та безпечніші – низькоконцентрований гіпохлорит натрію, змішані оксиданти чи діоксид хлору», – зазначили в «Київводоканалі».

Цікаво, що у розвинених країнах якість води набагато вища, але хлор там практично не застосовують. За словами фахівців, хлорування – застаріла технологія, від якої відмовляють через її шкідливість.

«На очисних станціях вода збагачується киснем, що дозволяє абсорбувати з неї залізо та марганець, потім вода проходить через фільтри з піску, а 94% відпрацьованої води проходить очистку згідно з найвищими вимогами Директив ЄС», – прокоментував очищення води у ЄС президент Асоціації «Питна вода України» Володимир Скубченко.

Чи може Україна перейти на європейські стандарти? Експерти не беруться однозначно відповідати на це питання. Адже щоб підвищити якість питної води, потрібно повністю реформувати систему. І відмова від хлорування – лише один із етапів.

В Україні трубопроводи й водопровідні системи не оновлювалися вже десятки років. Без їх реконструкції покращити якість питної води не вдасться.

«На заході, скажімо, вода проходить крізь 7-8-ступеневе очищення, а у нас працюють фільтраційні установки кількадесятирічної давнини, які можуть забезпечити максимум 3 ступені очистки. Крім того, в Україні 75% очисних споруд каналізації є застарілими. У результаті, неочищені стічні води знову опиняються у річках. І виникає замкнене коло», – наголосив Володимир Скубченко.

У водоканалах кажуть, що навіть перехід на гіпохлорит потребує мільйонних капіталовкладень і часу для перебудови обладнання. А впровадження взагалі нової технології – це виклик не одного року. Однак іншого шляху для України у перспективі немає.