Курс на ЄС і НАТО

22 листопада Верховна Рада підтримала законопроект про внесення змін до Конституції про інтеграцію України до Євросоюзу та НАТО. Закріпити незворотність курсу країни до Європи в Основному законі запропонував Президент, пояснивши цей крок захистом від Росії.

«Фіксуючи в Конституції обов’язковість курсу на вступ до НАТО і Євросоюзу, ми посилаємо меседж і в Москву: ми розлучаємося остаточно і безповоротно. Росія як країна-агресор не має і не буде мати права вето на наш вступ ні в НАТО, ні в Європейський Союз. Це суверенне право України як країни, яка впевнено йде своїм шляхом», – сказав Петро Порошенко під час розгляду законопроекту у парламенті.

З главою держави погоджуються і політичні експерти. Кандидат історичних наук Олександр Палій впевнений, що Росія б ніколи не наважилася анексувати Крим, якби Україна була членом Альянсу.

«Такий крок демонструє західним партнерам серйозність наших намірів щодо євроатлантичної інтеграції, оскільки означає, що жоден новий український уряд вже не змінить напрямку, закріпленого в Конституції», – пояснює експерт.

Варто зауважити, що у НАТО вже визнали євроатлантичні амбіції України. Цього року наша країна стала аспірантом Альянсу, що, відповідно до термінології НАТО, означає статус держави, яка офіційно прагне до членства. Наступний крок – отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ), але для цього Україна повинна виконати низку реформ не лише в оборонному секторі, а й економіці, і соціально-політичній сфері.

Розлучення з СНД

Цього року Україна продовжила переглядати угоди із Росією, що втратили будь-який зміст в умовах агресії РФ. Навесні країна ухвалила рішення припинити членство у статутних органах Співдружності Незалежних Держав (СНД).

«З тактичної точки зору, а особливо – з економічної, участь України в СНД не давала країні нічого – ні позитивного, ні негативного, крім віртуального присутності багатьох колишніх радянських республік в цій перехідній структурі», – вважає голова Комітету економістів Андрій Новак.

Також було розпочато процес припинення Договору про дружбу, співробітництво та партнерство з РФ. У вересні Київ офіційно повідомив Москву про непродовження дії договору і направив відповідну ноту. У грудні законопроект ухвалила Верховна Рада і підписав Президент.

Заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков зауважує, що від договору про дружбу з Росією на сьогодні нічого не залишилося. Адже згідно з його умовами, сторони зобов’язувалися поважати територіальну цілісність і суверенітет двох країн.

За словами голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганни Гопко, процес розірвання відносин із РФ не буде швидким. Адже зараз між Україною та Росією діє понад 450 міждержавних угод, які потребують ревізії. Але початок вже покладений.

Створення Антикорупційного суду

Важливим пріоритетом цього року була боротьба з корупцією всередині держави. Так, 7 червня Верховна Рада ухвалила закон про створення Вищого антикорупційного суду (ВАС). Згідно із ним, ВАС здійснює правосуддя у великих корупційних справах, а також контролює розслідування цих злочинів.

Наразі тривають конкурсні відбори суддів: уже відбулись перші два етапи тестування і практичних завдань, і зараз кандидати переходять до співбесід. Очільник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький прогнозує, що суд запрацює в кінці березня – на початку квітня наступного року.

У Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) також наголошують на якнайшвидшому початку роботи Вищого антикорупційного суду, який зможе поставити крапку у розслідуваннях НАБУ та САП. На сьогодні з-поміж 155 кримінальних проваджень, у яких детективи НАБУ завершили досудове розслідування, лише у 33 є судові рішення.

На важливості створення Антикорупційного суду неодноразово наголошували і міжнародні партнери. Його створення привітали у Міжнародному валютному фонді та Венеційській комісії. За словами старшого наукового співробітника Центру аналізу європейської політики Едварда Лукаса, Україна вже є «історією успіху», бо на сьогодні впоралася із викликами, які збили б з ніг будь-яку іншу країну.

«Україна – це вже історія успіху. Так, ви маєте проблеми досі. Але виклики, з якими ви стикнулися – вони би збили з ніг будь-яку іншу країну. Маю на увазі фінансово-економічну, конституційну, геополітичну і безпекову кризи, із якими всіма Україна стикнулася одночасно. Вам вдалося з ними впоратися – і це справді вражає», – впевнений Лукас.

Рішення, ухвалені цього року, повинні запрацювати вже у 2019-му. Навесні наступного року депутати розглядатимуть у другому читанні зміни до Конституції, так само у квітні припинить свою дію договір з РФ і стане до роботи Антикорупційний суд.

Співдружність чи ностальгія за Союзом?

Передусім слід згадати історію. Після розпаду СРСР Україна, Росія та Білорусь підписали Угоду про утворення СНД (Співдружності Незалежних Держав), до якої пізніше приєдналась більшість пострадянських держав. Попри те, що Україна була однією з країн-засновниць, вона не ратифікувала Статут організації. Тож ніколи не була повноправним членом СНД, лише країною-учасницею.

Впродовж усіх років пріоритетом України була економічна і науково-технічна співпраця з країнами-членами СНД. Україна ніколи не брала участі в оборонних угодах, хоча співпрацювала з СНД у програмах, спрямованих проти міжнародного тероризму, екстремізму, наркотрафіку та організованої злочинності.

У 2014 році Україна стала головуючою країною в Співдружності, однак склала ці повноваження після початку агресії РФ. СНД як організація ніяк не відреагувала на анексію  Криму. Тож 19 березня 2014 року Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення про початок процедури виходу з СНД. До Верховної Ради навіть було внесено відповідний законопроект, але депутати його так і не розглянули. Через 4 роки Президент Петро Порошенко знову актуалізував це питання.

«З огляду на те, що Україна ніколи не була і не є зараз членом СНД та відмову цієї структури засудити російську агресію, просив би, щоб ми спільно з урядом підготували пропозиції щодо офіційного припинення нашої участі у статутних органах СНД. Рівно як і остаточного закриття українського представництва при відповідних інституціях у Мінську», – наголосив Президент Петро Порошенко на відкритті 11-го Київського безпекового форуму.

Обережний вихід

Україна не перша країна, яка виходить із СНД. Раніше організацію покинула Грузія і Туркменістан. Ст. 10 угоди про СНД передбачає, що кожна з країн-учасниць може припинити дію договору чи його окремих статей, попередивши інших членів за рік.

Заява Президента про вихід держави із СНД викликала доволі різну реакцію у суспільстві. Дехто заявив, що це слід було зробити 2014 року. Інші зауважили, що від СНД уже давно немає користі, тому по суті нічого не зміниться. Також лунали застереження, що угода про СНД закріплює визнання Росією українських кордонів. Деякі експерти зазначили, що вихід із СНД зламає чинну систему зв’язків між Україною та пострадянськими країнами. Адже в рамках СНД було підписано багато угод, які регулюють цивільно-правові, господарські та економічні відносини між державами Співдружності. Наприклад, про зону вільної торгівлі в межах СНД. Втім, і уряд, і політичні експерти заявляють, що вихід України із СНД не вплине на економіку нашої країни.

Як пояснила представниця Президента у Верховній Раді Ірина Луценко, Україна не буде повністю скасовувати угоду, а розірве ті договори, які суперечать нашим інтересам.

«Президент закликав Кабмін провести інвентаризацію всіх багатосторонніх договорів з СНД, щоб залишити тільки ті, які прагматично необхідні Україні. Визнання дипломатів, визнання працевлаштування, договір про транзит та інші необхідні для економіки нашої країни», – зазначила Ірина Луценко.

Згідно з Віденською конвенцією, денонсація угоди про створення СНД «не буде впливати на права, обов’язки або юридичний стан щодо міжнародних договорів СНД, дія яких автоматично не припиняється у зв’язку з денонсацією».

Що залишити?

За інформацією, яка розміщена на сайті МЗС, Україна вже вийшла з низки багатосторонніх угод в рамках СНД та припинила членство у багатьох органах галузевого співробітництва. Однак про які саме договори йдеться, не зазначається.

Експерти роблять різні прогнози щодо того, коли Україна фактично може вийти з СНД. Інвентаризація угод може тривати кілька місяців, а може – цілий рік. До того ж, у виконкомі Співдружності заявили, що поки не отримували офіційного повідомлення про вихід України з організації, і закликали змінити рішення. На думку українських політологів, така реакція очікувана, адже організація перебуває під сильним впливом Росії.

Щодо угод, які слід залишити, існують різні погляди. Наприклад, важливими є транспортні договори, угоди про забезпечення правової та соціальної допомоги українцям за кордоном тощо. Тарас Качка, уповноважений з питань підприємництва при Державній фіскальній службі, вважає, що в деяких випадках можна буде актуалізувати колишні двосторонні угоди.

«Нам буде потрібно проговорити з кожною державою-членом СНД (принаймні з Молдовою, Білоруссю та Казахстаном), яким чином врегулювати відносини у випадку, коли Україна не зможе продовжувати свою присутність в якихось угодах СНД», – переконаний він.

Експерти запевняють, що СНД – це минуле України, а її майбутнє – це Європейський союз та НАТО. Саме таким вектором рухається наша держава останні 4 роки і, за словами політиків, не змінюватиме його найближчим часом.