Ціна проблеми

За статистикою щороку кожен українець використовує щонайменше 500 поліетиленових пакетів. Тільки 6% з них переробляються, а решта – йде на звалища. З часом пакети розпадаються на дрібні частинки мікропластику, які опиняються у воді та продуктах. Загалом залежно від товщини пакет може розкладатися сотні років.

Боротись із навалою пластику планують гривнею. Влітку цього року Верховна Рада ухвалила закон про заборону безкоштовних пластикових пакетів, а уряд встановив на них мінімальні ціни. Пакет завтовшки понад 50 мікрометрів без ручок та без бокових складок коштуватиме 2 гривні, пакет без ручок зі складками – 2,5 гривні, пакет з ручками та боковими складками – 3 гривні.

Відмовлятися від пакетів планують поступово. З 10 грудня почне діяти перший етап. З цієї дати у всіх магазинах, кафе, аптеках та на ринках буде заборонено безкоштовно розповсюджувати пластикові пакети, їх можна буде тільки купити. Безкоштовними залишаться тільки біорозкладні пакети, а також надтонкі пластикові пакети, призначені для пакування сипучих продуктів, свіжої риби, м’яса. При цьому глибина таких пакунків не має перевищувати 34,5 см, а довжина – не більше 45 сантиметрів. Цей виняток діятиме до 2023 року, потім мають залишитись тільки біорозкладні пакунки, усі інші – будуть заборонені.

«Обмеження обігу пластикових пакетів на території України – це у першу чергу, про запобігання утворенню відходів. Використання пластикових пакетів стане зваженим, а українці поступово звикнуть брати пакети лише за реальною потребою. А отже, менше продукуватиметься сміття, яке потім опиниться на звалищі, потрапить у довкілля. Практика, яка наразі запроваджується в Україні, не є новою. За аналогічними правилами живуть європейці, подібні обмеження встановили десятки країн світу. І ми також рухаємося цивілізованим шляхом», – зауважує в.о. міністра захисту довкілля Руслан Стрілець.

Готовність бізнесу та контроль

У великих торговельних мережах кажуть, що готові до відмови від пластикових пакетів і вже шукають заміну. У магазинах все частіше можна побачити на касах паперові пакети, тканинні сумки та багаторазові мішечки-сітки. Складніше доведеться малому бізнесу, який також має запропонувати екологічні альтернативи. На адаптацію бізнес має три місяці. З 10 березня 2022 року вводиться другий етап, в якому законом буде заборонено продавати тонкі і надтонкі пластикові пакети.

Експерти сподіваються, що необхідність платити за пакет змусить українців переглянути свої звички. Наприклад, банан або апельсин можна купити без додаткового пакетика.

«Прийняття закону – це визнання тренду на екологічне споживання. Цей тренд про те, що нам не потрібен тимчасовий комфорт, щоб не забруднити руки і купити щось у супермаркеті, коли забув свій мішечок. Сподіваюся, що тепер у всіх і кожного заведеться в кишенях, бардачку, наплічнику і в сумці набір мішечків у торбинці для закупів», – зауважує засновниця громадської організації «Україна без сміття» Євгенія Аратовська.

Контролюватиме виконання закону Держпродспоживслужба (ДПСС) шляхом планових та позапланових перевірок магазинів, кафе, ресторанів та ринків. За безоплатне розповсюдження пластикових пакетів закладам доведеться заплатити штраф. За перше порушення він складатиме від 1,7 тис. грн до 3,4 тис. грн, при повторному – до 8,5 тис. грн.

У ДПСС нагадують, що українці мають право ініціювати позапланові перевірки. Для цього можна зателефонувати на гарячу лінію, написати на пошту, заповнити форму на сайті або скористатися Telegram-ботом.

Експерти зауважують, що заборона пластикових пакетів – це лише перший крок на шляху зменшення споживання пластику. Далі має бути відмова від харчової плівки, одноразового посуду та збільшення обсягів переробки пластику. У парламенті вже є відповідні проєкти, тож це тільки початок.

Директиви ЄС

З січня 2018 року в Україні набули чинності директиви ЄС щодо сортування сміття. Відповідні зміни були внесені до закону «Про відходи» ще 2012 року. Вони регулюють порядок поводження із відходами, класифікують сміття та передбачають зменшення обсягів, що вивозяться на полігони.

Відповідно до закону, відходи повинні розділятись за видами: придатні до повторного використання, до захоронення та небезпечні. Забезпечує виконання і дотримання цих норм влада, зокрема місцеві управління.

«Під час проектування житлових будинків, громадських, виробничих, складських та інших споруд передбачаються будівництво та облаштування контейнерних майданчиків для роздільного збирання і зберігання побутових відходів, урн для побутових відходів», – йдеться у законі.

Документ передбачає штрафи за порушення норм, однак фактично закон не працює.

Один контейнер замість кількох

Навіть через півтора роки сортування є поодинокою ініціативою. На державному рівні директиви ЄС не працюють. Експерти пояснюють, що на разі в країні немає органу, який би контролював цей процес.

«Немає організації, яка б чітко виконувала як виконавчу роль і контроль над виконанням даного закону в особі економічної інспекції», – зазначає експерт із питань відходів Олександр Лимар.

Водночас бракує засобів, як це реалізувати. Сьогодні в Україні сміття вивозять переважно на звалища – так звані полігони. Не існує жодного сміттєпереробного заводу, оскільки це дорогі і малоокупні інвестиції в українських реаліях.

Прибуток сміттєпереробного заводу залежить від тарифів на переробку відходів, а також можливостей додаткового заробітку від виробленої енергії. Наразі вартість захоронення відходів на звалищі набагато дешевша, аніж їхня переробка.

«Щоб в Україні з’явився ринок утилізації сміття, захоронення має бути хоча б в одну ціну з переробкою. Потенційно розміщення на полігоні відходів повинно коштувати набагато дорожче», – переконана активістка Олена Колтик.

Перспективи переробки

Експерти зауважують, що переробити 100% сміття неможливо. Принаймні 10% буде спалюватись або потрапляти на звалище. Це мінімум, до якого прагнуть європейські країни, і на який повинна рівнятись наша держава.

Сьогодні в Україні є два проекти сміттєпереробних заводів – у Львові та Києві. Концепцію львівського комплексу розробила французька компанія. Технологія переробки там буде механіко-біологічною. Відходи розділятимуться на неорганічні та дрібну органічну фракцію. Неорганічні відходи сортуватимуть вручну. За словами ініціаторів будівництва, підприємство буде екологічно безпечним для людей та довкілля. Передбачається, що завод перероблятиме 60% твердих побутових відходів.

«У Львові на першому етапі буде захоронюватися близько 40% сміття. Як ми бачимо, це є цілком реалістичною метою»,  – вважає директор ЛКП «Зелене місто» Вадим Ноздря.

При цьому із компосту та відсортованих горючих матеріалів вироблятимуть паливо. Очікується, що підприємство запрацює через кілька років.

Тим часом у Києві планують побудувати сміттєпереробний комплекс, що зможе переробляти 700 тисяч тонн відходів на рік. На разі, за даними Київради, у столиці переробляється лише до 10% сміття, 23 % – спалюється, а решта – йде на звалища.

Сортування вдома

На думку екологів, кожен уже сьогодні може почати сортувати сміття вдома, не чекаючи, доки реформа запрацює на державному рівні. Допоможе в цьому мобільний додаток «Сортуй», у якому зібрані рекомендації та правила із сортування. У додатку можна перевірити тип сировини, а також дізнатися найближчу станцію вторсировини. Додаток розрахований на мешканців столиці, однак буде корисним і мешканцям інших регіонів. Адже в багатьох маленьких містах є ініціативи з сортування.

У Києві, наприклад, відсортоване сміття можна здати у пункти прийому «Київвторресурсів» або проекту «Україна без сміття». За даними «Україна без сміття», за 2018 рік вони зібрали та передали на переробку 96 тонн паперу, 108 тонн скла, 48 тонн різних пластиків, до 10 тонн металевої тари, понад 10 тонн одягу та взуття і понад 3 тонни батарейок.

За оцінками експертів, близько 4-7% території країни завалено сміттям, і в багатьох випадках – це стихійні звалища. Далеко не всі громадяни переймаються чистотою довкілля. Тож екологічну свідомість українців потрібно розвивати, вважають фахівці.

Звідки в Україні стільки сміття?

За статистикою Мінекології, один житель України щороку викидає 250-300 кг побутового сміття. За рік у країні утворюється приблизно 12-15 млн тонн відходів, з яких відсортовують та переробляють лише близько 3%, ще 3% – спалюють на єдиному сміттєспалювальному заводі, а решту – вивозять на звалища. Офіційних полігонів для сміття у країні налічується близько 6 тисяч, несанкціонованих – понад 30 тисяч. Експерти наголошують, що більшість сміттєзвалищ уже переповнені і загрожують життю і здоров’ю українців.

«Повністю безпечних полігонів взагалі не існує. Навіть побудовані за всіма будівельними нормами полігони являють собою небезпеку. Відбувається рух ґрунтових мас, через що сміттєвий фільтрат потрапляє у ґрунт, питну воду. Крім того, практично на всіх полігонах час від часу відбуваються пожежі», – наголошує еколог Олександр Ігнатенко.

Аби вирішити проблему, в Україні потрібно провести рекультивацію більшості полігонів, тобто захоронити відходи і відновити родючість ґрунту, запустити систему сортування побутового сміття і побудувати переробні підприємства. Реалізація цих заходів прописана у Національній стратегії поводження з відходами, яку уряд ухвалив 8 листопада минулого року.

Що пропонують робити?

Відповідно до документу, до 2030 року планується запровадити роздільне збирання відходів мінімум у 5 тисячах населених пунктів та створити 250 центрів збирання відходів. У містах та селах нарешті повинні з’явитись спеціальні контейнери для сортування. Розподілятимуть відходи на кілька основних категорій: пластик, папір, скло, органічні відходи та метал.

«Стратегією визначена амбітна мета, щоб до 2030 року 70% побутових відходів в Україні перероблялося чи повторно використовувалося», – пояснює міністр екології Остап Семерак.

Крім того, минулого року Мінекології розпочало інвентаризацію українських полігонів. Зокрема, була запущена інтерактивна мапа сміттєзвалищ (https://ecomapa.gov.ua). Сервіс постійно оновлюється і, крім геолокаційної інформації, містить дані про морфологію відходів і стан ліквідації звалища. Також карта має мобільний додаток, у якому українці можуть надсилати інформацію про появу стихійних звалищ.

У міністерстві визнають, що успішна реалізація «сміттєвої стратегії» можлива лише за умов дотримання чітких строків і суворого контролю за підрядниками. В іншому випадку гарний план ризикує залишитись на папері.

Розбудова місцевої інфраструктури

Більшість експертів погоджується, що, попри ухвалення національного плану управління відходами на рівні міністерства, велика відповідальність лежить на місцевій владі. Про це неодноразово казав і Президент України Петро Порошенко.

«Вивезення та утилізація сміття – це не є і ніколи не мають бути питаннями центральної влади. Очевидно. Бо коли ми даємо гроші, коли ми даємо повноваження, права, вони обов’язково мають кореспондуватися з відповідальністю, у першу чергу, перед громадою», – наголосив глава держави під час засідання Асоціації міст України.

Власне, сьогодні в Україні існують приклади таких відповідальних громад. Так, 12 червня на полігоні побутових відходів у селі Рибне Івано-Франківської області запустили сучасну лінію для сортування сміття. Побутові відходи сортуватимуть на кілька фракцій для подальшої переробки та екологічної утилізації. Зараз потужність лінії – 20-25 тонн за зміну, проте з часом вона зросте до 50 тонн. За словами міського голови Руслана Марцінківа, лінія слугуватиме не тільки Івано-Франківську, а й усій області. В амбітних планах керівництва області – будівництво сміттєпереробного заводу, під який уже виділили землю.

«Малі містечка можуть дати фору столиці. В них набагато краще на сьогодні просувається ініціатива сортування сміття, принаймні до зменшення кількості відходів», – зазначає еколог Олександр Соколенко.

Великі проекти

За даними Мінрегіонрозвитку, наразі в Україні працює 22 сміттєсортувальні лінії, 3 сміттєспалювальні установки і лише 1 сміттєспалювальний завод. Водночас не існує жодного підприємства з переробки.

Звичайно, будівництво такого об’єкту потребує значного фінансування, і залучити інвестора простіше великим містам. Найближче до реалізації таких проектів наблизились у Львові та Дніпрі. Так, львівська влада вже підписала угоду з ЄБРР щодо виділення кредиту 35 млн євро для будівництва заводу, що триватиме 2 роки. Пакет фінансування включає 13-річний кредит обсягом у 20 млн євро під гарантії міста, інвестиційний грант – до 10 млн євро від Східноєвропейського фонду енергоефективності та довкілля, який повертати не потрібно, а також пільговий кредит 5 млн євро від Фонду чистих технологій. Як зазначила заступник директора ЄБРР в Україні Марина Петров, цим проектом європейський банк розпочинає реалізацію в Україні програми «Зелені міста».

«В цілому, якщо брати усі наші операції, то Львів стане дев’ятим містом-учасником цієї програми, але в Україні – першим», – додала Петров.

Наразі ЄБРР оголосив тендер на будівництво. Усі заявки від компаній приймають до середини липня цього року, а переможця визначать у жовтні.

А ось у Дніпрі вже відомо, хто будуватиме сміттєпереробний завод. Перемогу в конкурсі здобула британська компанія Stopford Projects Limited, яка виступатиме інвестором і підрядником. Вартість будівництва оцінюють в 60 мільйонів фунтів стерлінгів. За словами заступника міського голови Дніпра Михайла Лисенка, на проектування заводу піде рік, ще два роки – на його будівництво. Зараз міська влада підписує угоду з компанією.

Тож у найближчий перспективі в Україні можуть запрацювати перші сміттєпереробні заводи, які не тільки екологічно утилізуватимуть відходи, а й вироблятимуть енергію. Хоча, звичайно, в очікуванні інфраструктури українцям не варто сидіти склавши руки. На те, щоб Україна стала чистішою, може вплинути кожен. Почати сортувати сміття вдома, здавати у пункти прийому пластик, скло, папір, відмовитись від використання поліетиленових пакетів – просто, але дуже корисно.