США

Найпотужнішим союзником України у протистоянні російській загрозі є США. Станом на 6 лютого, київський аеропорт прийняв вісім літаків із американською військовою допомогою. Зокрема, надійшли протитанкові ракети Javelin, тонни летальної зброї і боєприпасів. Також вперше Україна отримала одноразові гранатомети M141 Bunker Defeat Munition (SMAW-D), призначені для руйнування фортифікаційних споруд у польових умовах та знищення легкоброньованої техніки. Загалом Україна отримала близько 650 тонн оборонної амуніції від США.

«До Києва прилетіла восьма пташка! Вага сьогоднішнього вантажу з боєприпасами для нашого для наших Збройних сил становить 86 тонн! З 22 січня наші партнери з США відправили в Україну понад 650 тонн оборонних боєприпасів! Далі буде!», – зауважив міністр оборони Олексій Резніков.

Також відомо про плани США надати військові гелікоптери Мі-17В5 та Мі-8МТВ. Перша партія може надійти вже навесні.

Велика Британія

На тлі можливої загрози значну підтримку також надає Велика Британія. Так, у січні Україна отримала партію протитанкових ракетних комплексів малої дальності NLAW. Головне призначення цієї зброї – знищення броньованих машин і танків. Також до країни прибули інструктори британської місії Orbital, щоб навчити українських воїнів користуватися новим озброєнням.

«Безперечно, це зміцнюватиме наші війська, це посилить наші оборонні спроможності. І я хочу підкреслити, що ця допомога буде використана виключно з оборонною метою, для захисту наших військ, для захисту критичної інфраструктури, і для захисту мирного населення, від будь-яких проявів, будь-яких дій, які зможуть призвести до ескалації», – наголошує заступник міністра оборони з питань європейської інтеграції Анатолій Петренко.

Країни Балтії

Не менш рішуче налаштовані допомогти Україні країни Балтії. Естонія планує надати протитанкові ракетні комплекси Javelin, Литва і Латвія – зенітно-ракетні системи Stinger класу «земля-повітря». Наприкінці січня міністри оборони цих країн виступили із спільною заявою на підтримку України.

«Ми щиро сподіваємося, що Україна не зіткнеться з необхідністю використовувати це обладнання, і закликаємо Російську Федерацію утриматися від агресивної та безвідповідальної поведінки», – йдеться у заяві.

Східна Європа

Днями також стало відомо, що Україна може розраховувати на військову допомогу Польщі. На початку лютого польський уряд ухвалив рішення стосовно постачання переносних зенітно-ракетних комплексів Piorun та боєприпасів. Надати озброєння також готується Чехія. Поки що йдеться про артилерійські снаряди калібру 152 мм.

Німеччина

Загалом у Європі є різні погляди на військову допомогу нашій країні. Так, Німеччина відмовилась постачати Україні зброю, і закликала вести дипломатичні перемовини. При цьому офіційний Берлін пообіцяв передати Києву 5 тисяч захисних шоломів, що викликало хвилю обурення серед українських та європейських політиків.

«Нам насамперед потрібна захисна зброя. Якщо Путін знатиме, що наші союзники нас не підведуть, якщо він бачитиме, що в нас є тисячі протитанкових ракет, які зможуть протистояти танкам, то, думаю, ймовірність війни знизиться, а не зросте», – обурився посол України в Німеччині Андрій Мельник.

Данія

Данія розглядає варіант збройної допомоги Україні у майбутньому. Про це заявила прем’єрка Данії Метте Фредеріксен: «Я не хочу виключати надсилання військової техніки в Україну, і в мене немає принципового заперечення проти того, щоб ми це зробили. Ситуація навколо України зараз становить серйозну загрозу для Європи, існує реальний ризик збройного конфлікту на європейській землі».

Нідерланди

У Нідерландах також кажуть про можливу військову допомогу Україні. Зокрема, йдеться про передачу радарів, протитанкової зброї або систем протиповітряної оборони. Але поки нідерландський уряд пропонує Україні допомогу для відбиття кібератак, з якими наша держава останнім часом зіштовхується все частіше.

Швеція

Швеція планує допомагати Україні не зброєю, а іншими шляхами, зокрема щодо реформ і кібербезпеки. За словами шведської міністерки Анн Лінде, країна має дуже суворі правила щодо експорту зброї.

«Ми підтримуємо Україну за багатьма позиціями: це і участь у навчанні в секторі безпеки та оборони, але насамперед шляхом великої допомоги в галузі реформ. Ми також готові брати участь у співпраці з питань кібербезпеки, яку обіцяв ЄС, якщо Україна захоче. Але, перш за все, це сильна політична допомога», – заявила політикиня.

Усе більше західних союзників погоджуються, що військова ескалація на українському кордоні – це виклик для всієї Європи. Тож Україна точно не буде протистояти ворогу сама.

Зміна формату

30 квітня Антитерористична операція (АТО) на Сході України офіційно змінила свій статус на Операцію Об’єднаних сил (ООС). Це сталося відповідно до закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Закон запровадив на прифронтовій території особливий порядок, а також визначив «зони безпеки» та «райони бойових дій». Формат АТО залишився поруч із «відсіччю російської збройної агресії», але перекваліфікувався у боротьбу із терористичною загрозою і диверсійними групами.

Крім того, з 26 листопада по 26 грудня в Україні ввели воєнний стан. Причиною такого рішення РНБО став збройний конфлікт в Азовському морі, коли російський корабель протаранив український буксир «Яни Капу», а також захопив українських моряків. Особливий порядок запровадили на території 10 областей: Вінницької, Луганської, Донецької, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Чернігівської, Херсонської, Запорізької, а також у внутрішніх водах Азово-Керченської акваторії.

Мета воєнного стану – не допустити наступу з боку Російської Федерації. Водночас президентський указ не містить жодних заходів, що обмежують права і свободу українців.

«В указі я не передбачаю жодних заходів, пов’язаних з обмеженням прав і свобод громадян, впровадженням цензури тощо. Сподіваюся, що і політики, і мас-медіа діятимуть відповідально і адекватно у ситуації, що склалася, і не атакуватимуть Україну тезами, які позичені в російських пропагандистів», – зазначив Президент Петро Порошенко під час звернення до українців після оголошення воєнного стану.

Контроль над територією

Крім великих стратегічних змін, на передовій відбуваються і щоденні перемоги. Як повідомляють у штабі Операції об’єднаних сил, з квітня цього року Збройні сили взяли під контроль 15 квадратних кілометрів окупованої української території. Зокрема, під український прапор було повернуто населені пункти Південне у Донецькій області, Золоте-4 та Золоте-5 у Луганській області.

«Нам вдалося забезпечити та підтримувати повний контроль над лінією дотику, належний рівень безпеки та стабільності в усіх районах. Обладнання лінії забезпечення на Волноваському, Горлівському, Сєвєродонецькому та Світлодарському напрямках дало змогу взяти під контроль близько 15 квадратних кілометрів української території. Це з урахуванням населених пунктів», – розказав командувач ООС Сергій Наєв.

Щодо планів зі звільнення територій, то у штабі командування зауважують, що вони залежать від військової ситуації. Наразі перед українськими військовими не стоїть завдання просунутися по лінії зіткнення чи звільнити певний населений пункт, головне –  готовність відбити напад ворога і зберегти життя цивільних і бійців.

Рейтинг сили

Зміцнення української армії відзначають і на міжнародному рівні. Так, за версією авторитетного рейтингу військової потужності Global Firepower, Збройні сили України посідають 8 місце в рейтингу найсильніших армій Європи. Цікаво, що наша країна зайняла у рейтингу найвищу позицію серед усіх держав, які не входять до НАТО. У світовому рейтингу Україна посідає 29 місце із 136. Укладачі рейтингу аналізували 50 чинників, які впливають на боєздатність армії. Окрім чисельності армії, кількості військової техніки, аналітики враховують рівень фінансування і транспортну інфраструктуру.

«Жодна армія в Європі не має досвіду протистояння російським військам. Є тільки Грузія, але і то – три-чотири дні. Крім формальних ознак при визначенні військової могутності армії входить обов’язковий принцип, як участь в бойових діях і бойовий досвід. За цим показником, який є одним з основних, українська армія входить в число найбільш боєздатних у світі», – пояснив військовий експерт Михайло Жирохов.

Переформатування ЗСУ

У червні парламент ухвалив президентський законопроект «Про національну безпеку України». Відповідно до нього, з наступного року посаду міністра оборони України має обіймати цивільна особа. Тому у жовтні Степан Полторак звільнився з військової служби і керує оборонним відомством уже як цивільний міністр.

Закон також розділяє посади начальника Генштабу та головнокомандувача ЗСУ. Експерти впевнені, що це дозволить ефективніше управляти армією під час військових дій. Крім того, закон передбачає наближення сектору нацбезпеки і оборони до стандартів НАТО.

«Закон змінює терміни стратегічного планування. Беремо за приклад стандарти НАТО. Таким чином стаємо ще ближчі до Альянсу», – підкреслює військовий експерт Олег Жданов.

Заробітна плата

Відповідно до закону «Про грошове забезпечення військовослужбовців», з 1 січня 2018 року посадовий оклад військових залежить від прожиткового мінімуму. Це дозволяє підвищувати зарплати солдатам автоматично разом із підвищенням соціальних стандартів.

Цього року зарплата контрактника становила від 7,5 до 10 тисяч гривень залежно від звання та особливостей служби. Зокрема, оклад рядового стрільця був 8,5 тисяч гривень, командира роти – 10 тисяч гривень. Окрім того, військовослужбовці отримували матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. Додаткова щомісячна грошова винагорода за участь в ООС на першій лінії оборони становить 10 тисяч грн, на 2-й і 3-й лініях – 4,5 тисячі грн.

Відповідно до бюджету наступного року, зарплати військових зростуть на 30%. У 2019 році на безпеку і оборону України закладено 212 мільярдів гривень, з них майже 112 мільярдів гривень будуть спрямовані на зарплати військовослужбовців.

Документ розробляли українські та міжнародні експерти, враховуючи рекомендації представників ЄС та НАТО. Адже, як стверджують автори, основна мета цього закону – наблизити Україну до стандартів Північноатлантичного альянсу.

«Це не тільки реформування українського сектора безпеки, це також приведення його у відповідність до стандартів НАТО, тому для українського парламенту було вкрай важливо, щоб ми до другого читання змогли врахувати всі пропозиції та поправки НАТО. Цей законопроект запроваджує в українській оборонній і безпековій сфері нові процеси, як це було в законопроекті, схваленому в першому читанні, які наближають нас до стандартів НАТО», – заявив голова Верховної Ради Андрій Парубій.

У законі є багато нововведень та доповнень щодо обов’язків міністра оборони і командувачів різних родів військ, ролей Президента, уряду та парламенту, громадського та парламентського контролю над оборонним сектором, прозорого фінансування тощо. Центр громадського моніторингу та контролю зібрав основні новації законопроекту.

Оптимізація національних інтересів

Закон увиразнив фундаментальні національні інтереси України. Найважливішими є забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, демократичного  конституційного ладу та недопущення втручання у внутрішні справи України. Крім того, серед пріоритетів – сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави. Державна політика спрямовується на гарантування воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки тощо.

Рух до ЄС і НАТО

Серед національних інтересів зафіксовано також прагнення України до інтеграції в європейський політичний, економічний, безпековий та правовий простори, а також до членства в ЄС та НАТО.

«…у липні місяці у нас відбудуться дві важливі події – це саміт Україна-ЄС і саміт НАТО, де, я впевнений, питання України буде стояти дуже високо. Закон про національну безпеку – це буде план нашої співпраці з країнами НАТО», – наголосив перед ухваленням закону Президент України Петро Порошенко.

Демократичний цивільний контроль

Закон надає українцям можливість здійснювати цивільний контроль за сектором безпеки і оборони через громадські об’єднання та народних депутатів. Зокрема, у питаннях дотримання вимог Конституції і законів України, порушення прав і свобод людини, ефективності використання ресурсів і бюджетних коштів, стану виконання стратегій та програм, оснащеності армії тощо. Відтепер силовики зобов’язані видавати періодичні «Білі книги» про стан сектору безпеки і оборони.

«Щодо доступу про інформацію щодо державного фінансування сектору безпеки та оборони, вона буде доступною у двох напрямках. Вона буде доступна громадськості – щодо 90% оборонного бюджету, що не є держтаємницею. А 10% буде реалізовуватись через парламентський контроль», – заявив народний депутат Іван Вінник.

Прозоре фінансове забезпечення

Закон запроваджує планування оборонного бюджету на основі спроможностей. Тепер він прив’язаний до обсягів ВВП. Згідно з документом, обсяг видатків повинен складати «не менше п’яти відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше трьох відсотків – на фінансування сил оборони». При цьому матеріальне забезпечення армії повинно відбуватися через електронну систему закупівель Prozorro.

Цивільний міністр оборони

З 1 січня 2019 року міністр оборони України призначатиметься Верховною Радою за поданням Президента України з-поміж цивільних осіб. Цивільними також будуть заступники очільника Міноборони. За словами експертів, ця зміна наближає структуру українських оборонних органів до принципів НАТО.

«Міністр займається більше політичними питаннями. У цьому є сенс у тому плані, що в рамках Кабміну міністр лобіює виділення коштів на армію, займається стратегічними питаннями розвитку, представляє країну на міжнародній арені», – пояснив політолог Олександр Леонов.

Чітка ієрархія

Закон розділяє посади начальника Генштабу та головнокомандувача ЗСУ, які зараз суміщає Віктор Муженко. На думку експертів, це дозволить ефективніше управляти армією під час військових дій.

«Він (закон, – ред.) ламає теперішню систему, змінює систему воєнного управління, тому що з’являється головнокомандувач. Розділяються посади начальника штабу, головнокомандувача і верховного головнокомандувача. Вибудовується чітка ієрархія», – зазначив політичний експерт Олександр Мусієнко.

Національна розвідувальна програма

Одна з важливих новацій закону полягає у створенні національної розвідувальної програми. Вона передбачає формування єдиної стратегії щодо розвідувальної діяльності силовиків – їхні повноваження, особливості фінансування та взаємодії.

За словами експертів, основна перевага ухваленого закону – законодавче наближення сектору нацбезпеки і оборони до стандартів НАТО. Наразі це скоріше рамковий документ. Аби він запрацював, депутати повинні адаптувати під нього ще низку законів.