Кому довіряють і чого бояться?

Найвищий рівень підтримки серед українців має Європейський Союз — 63%. 58% наших співвітчизників довіряють Міжнародному валютному фонду, а 54% — НАТО.  Раді Європи  довіру висловили 53% опитаних українців, 40% довіряють Організації Об’єднаних Націй. Такими є результати щорічного опитування Соціологічної групи Рейтинг (Rating Group), яке проводить з 2015 року. Ці матеріали дають уявлення про ставлення українців до реформ, інституцій та загроз на шляху до членства в ЄС. 

За результатами цьогорічного дослідження, 68% респондентів вірить, що Україна зможе успішно впровадити необхідні реформи для вступу до Євросоюзу. Водночас, лише 8% очікують вступу протягом одного-двох років. Найчастіше українці прогнозують членство в Євроспілці протягом п’яти років (25%) або п’яти-десяти років (31%).

Серед реформ, 70% опитаних позитивно оцінюють цифрову трансформацію країни, 60% відзначили прогрес у напрямку ґендерної рівності. Порівняно з 2024 роком, рівень задоволеності підтримкою гендерної рівності зріс на 11%.

Найменш позитивні оцінки у боротьби з корупцією (86% незадоволених) та реформ судової системи й прокуратури (71% незадоволених). Водночас, 62% опитаних вважають боротьбу з корупцією однією з найважливіших форм допомоги від ЄС. Серед інших вагомих напрямків українці назвали підтримку в розслідуванні воєнних злочинів (44%), допомогу на звільнених від російської окупації територіях України (40%) та сприяння на шляху до вступу України в ЄС (39%).

Опитування показує, що українці стурбовані гібридними загрозами з боку росії: 81% вважають, що ці загрози посилюються. Найбільше людей хвилює онлайн-вербування російськими спецслужбами (42%), поширення фейкових новин (32%) та кібератаки (23%).

Соцмережі — лідери за поширенням інформації та фейків

Найпоширенішим джерелом інформації про події в Україні для респондентів є канали в Telegram – їхня популярність зросла з 47% у 2024 році до 51%. Серед інших джерел інформації респонденти найчастіше називали YouTube (25%), розповіді знайомих, друзів, родичів або колег (22%) та Марафон “Єдині новини” (21%). 

Серед мереж та додатків, де респонденти підписані на публічні канали для отримання новин та інформації про події,  частка  Telegram ще вища — 62%. 32% отримують новини з YouTube, 22% — з Facebook. Менш популярними є Viber (18%), Instagram (16%) та TikTok (14%). 

Фейкові новини, на думку респондентів, найбільш поширені у соціальних мережах (Facebook, Instagram) — так вважають 58% респондентів. Канали у месенджерах як джерело дезінформації вказали 45%, телебачення — 27%, інтернет-ЗМІ — 21%. Особисте спілкування з друзями, родиною чи колегами як канал поширення фейків відзначили 15%, радіо — 5%, газети та журнали — 5%. Порівняно з 2024 роком зросли оцінки соціальних мереж і каналів у месенджерах, як каналів поширення дезінформації, тоді як показник телебачення знизився.  

У спростуванні дезінформації або фейкових новин респонденти найбільше довіряють незалежним журналістам (44%), Центру протидії дезінформації (42%), Офісу Президента (26%) та міжнародним організаціям (21%).

Володимир Зеленський зазначив, що пришвидшений порядок можливий, бо цього року Фінляндія і Швеція почали приєднання до Альянсу без плану дій щодо членства. Що треба для того, щоб Україна стала повноцінним членом НАТО, та які перспективи має Україна станом на зараз – дізнавався Центр громадського моніторингу і контролю.

Швидко не буде

Процедура вступу до Альянсу – це не швидкий процес. Він виглядає наступним чином: спочатку країна подає заявку на вступ. Потім треба дочекатися згоди всіх членів НАТО та отримати офіційне запрошення до переговорів про вступ. Далі – переговори з дипломатами НАТО, узгодження етапів вступу до Альянсу, ратифікація графіка реформ, отримання офіційного запрошення від генерального секретаря Альянсу.

Проте Україна розраховує на спрощену процедуру. Вона не буде швидкою, але дозволить заощадити чимало часу.

Перший важливий крок на цьому шляху буде зроблено вже 12-13 жовтня у німецькому Рамштайні. Там відбудеться обговорення питання вступу України в НАТО на рівні міністрів оборони країн-членів Альянсу.

«12-13 жовтня спочатку буде зустріч у форматі «Рамштайн», це спеціальна контактна група з підтримки України, а наступного дня буде засідання Міністрів оборони, де ми очікуємо нашого Міністра Оборони Рєзнікова», — розповіла під час брифінгу у Медіацентрі Україна посол України в НАТО Наталя Галібаренко.

Підтримка вступу

Згідно з останніми опитуваннями, рівень підтримки українцями членства в НАТО в червні цього року на тлі повномасштабної війни росії був на позначці 76%, а зараз він складає рекордні 83%. Проте важлива не лише внутрішня, але й зовнішня підтримка. Генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг заявив, що двері в НАТО для України відкриті. Але питання прийняття буде вирішуватися всіма 30 країнами-членами Альянсу.

Заявку України щодо членства в Альянсі станом на 7 жовтня публічно підтримали вже 11 країн. Це Канада, Польща, Словаччина, Чехія, Румунія, Литва, Естонія, Латвія, Хорватія, Чорногорія, Північна Македонія.

Як переконує глава МЗС Дмитро Кулеба, далі на нас чекають непрості переговори, але українські дипломати знають, що робити.

«Президент Зеленський поставив задачу всій дипломатичній команді готуватися до двосторонніх переговорів з країнами-членами Альянсу щодо вступу України. Буде розгорнута така ж машина, яка працювала над забезпеченням підтримки заявки на отримання статусу члена в ЄС. Будемо вести адвокацію, спілкуватися. Я буду говорити з країнами відповідними, з генеральним секретарем НАТО. Ми розуміємо, де будуть проблеми. Ми розуміємо, де буде максимальна підтримка. Ми будемо вирішувати ці проблеми», – сказав він.

Україна – вже на півшляху

В уряді вважають, що Україна цілком готова для членства в Альянсі. Зокрема, Дмитро Кулеба зазначив, що де-факто Україна і так перебуває у складі НАТО. Тепер цей статус потрібно оформити юридично.

Міністр оборони України Олексій Резніков підкреслив, що Збройні Сили України освоїли володіння більш ніж 300 стандартами НАТО. Україна вже стала членом Альянсу де-факто, при цьому залишилося стати ним де-юре.

«Ситуація кардинально змінилася, коли весь світ побачив, що наші Збройні сили можуть зробити з розпіареною «другою армією світу». Сьогодні Україна є гравцем зовсім іншого масштабу на міжнародній арені. Президент Зеленський очолює рейтинги найвпливовіших людей світу. Гріх не скористатися моментом і не спробувати в рекордні строки наблизити нашу мету, прописану в Конституції, і стати членами НАТО», – наголосив голова парламентської фракції «Слуга народу» Давід Арахамія.

«Клуб обраних»

НАТО запустило Програму розширених можливостей 2014 року. Її метою є посилити оперативну сумісність збройних сил країн-учасниць із арміями НАТО. Зокрема, задля участі у місіях та операціях Альянсу.

Партнерами НАТО із розширеними можливостями (Еnhanced Opportunities Partner (EOP)) наразі є 6 країн. Окрім нашої держави, це Йорданія, Швеція, Австралія, Грузія і Фінляндія. Усі ці країни розміщені в різних куточках світу, однак для кожної цей статус є геополітично важливим. Оскільки учасників небагато, то ця програма є більш ексклюзивним клубом, ніж Програма НАТО «Партнерство заради миру». Адже в останній беруть участь близько 40 країн-партнерів НАТО.

«Союзники по НАТО вирішили надати Україні статус партнера з розширеними можливостями, тому що Україна довела, що є дуже цінним партнером для НАТО, ми співпрацюємо з ними по багатьом різним напрямам. Це є шляхом до подальшого поглиблення нашого партнерства з Україною», – прокоментував рішення Альянсу генеральний Секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Власне, до статусу партнера розширених можливостей Україна йшла досить тривалий час. Як пояснюють експерти, деякі союзники були проти тіснішої співпраці. Серед таких країн, наприклад, були Франція та Німеччина, які не хотіли погіршувати стосунки із Росією. Також противником зближення України з НАТО була Угорщина, дипломатичні стосунки з якою погіршились через закон «Про освіту». Однак, як свідчить рішення Північноатлантичної ради, країни-члени змінили свою думку. І жодних заперечень новий статус України не отримав.

«Вдячний членам Альянсу за визнання вагомого внеску України в спільні операції з підтримання миру. Статус Партнера розширених можливостей НАТО – практичне рішення, яке дозволить Україні і Альянсу ще краще взаємодіяти заради спільної безпеки», – подякував Альянсу президент України Володимир Зеленський.

Нові можливості для України

Програма розширених можливостей має низку переваг для партнерів. По-перше, це консультативна підтримка з безпекових питань, по-друге, участь у плануванні операцій НАТО та, по-третє, допуск до всіх навчань.

«Учасники EOP отримують низку переваг у співпраці з НАТО: політичні консультації з безпекових питань, розширений доступ до навчань і обміну інформацією, посилення оперативної сумісності військ країн-учасниць із силами НАТО», – зазначив голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич.

Також важливою перевагою, на якій наголошують військові, є глибший і швидший обмін розвідданими з країнами-членами НАТО. Крім того, програма передбачає спільну протидію кіберзагрозам, міжнародному тероризму та організованій злочинності. Україна зможе поглибити співпрацю з Альянсом щодо підтримки безпеки в акваторії Чорного моря. Більше того, українці зможуть обіймати посади в Міжнародному військовому штабі та інших командних структурах НАТО.

Віцепрем’єр-міністр з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина вважає, що долучення України до програми є дуже потужним політичним сигналом  щодо пріоритетів Альянсу. За її словами, на додаток до вже згаданих переваг «це дозволить ефективніше впроваджувати заходи, закладені в річній національній програмі». При цьому участь у цій програмі жодним чином не змінює стратегічний курс нашої держави: Україна і далі прагне членства в Альянсі.

«Ні Україна, ні НАТО не розглядають EOP (Програму розширених можливостей, – ред.) як відвернення уваги України від руху в напрямку ПДЧ і членства в Альянсі», – розповіла Стефанішина в інтерв’ю «Європейській правді».

Як реагує Захід?

Міжнародні військові експерти та представники НАТО погоджуються, що надання Україні статусу партнера з розширеними можливостями є великим політичним кроком. Передусім це – визнання зусиль Києва щодо впровадження стандартів Альянсу в ЗСУ та підтвердження залученості до партнерства з Україною.

«Цей крок є демонстрацією, що Україна дуже важлива для НАТО. Це дозволить мати більше спільних навчань та забезпечити кращу взаємосумісність сил», – прокоментувала посол США при НАТО Кей Бейлі Хатчинсон і висловила сподівання, що «Україна буде членом НАТО, коли настане правильний момент».

Так само підтримують нове партнерство України-НАТО у Канаді та Великій Британії.

«Канада завжди була солідарна з нашими українськими друзями й партнерами. Збройні сили Канади продовжують працювати з ними над зміцненням їхньої безпеки перед лицем російської агресії», – йдеться у повідомленні канадського оборонного відомства.

Тим часом британський міністр оборони Бен Воллес сказав: «Велика Британія вже має тісні стосунки з Україною, де наші солдати підготували понад 18 тисяч військових, але зараз ми сподіваємось на поглиблення співпраці у навчаннях та операціях НАТО. Усі ми отримаємо користь від тіснішої співпраці та підвищення операційної сумісності – НАТО пощастило мати такого партнера».

Своїм рішенням члени Альянсу чітко задекларували, що бачать Україну рівноцінним партнером. Перспективи членства для нашої держави цілком реальні, однак для цього Україна має далі йти шляхом реформ – оборонних, економічних і демократичних.

Курс на ЄС і НАТО

22 листопада Верховна Рада підтримала законопроект про внесення змін до Конституції про інтеграцію України до Євросоюзу та НАТО. Закріпити незворотність курсу країни до Європи в Основному законі запропонував Президент, пояснивши цей крок захистом від Росії.

«Фіксуючи в Конституції обов’язковість курсу на вступ до НАТО і Євросоюзу, ми посилаємо меседж і в Москву: ми розлучаємося остаточно і безповоротно. Росія як країна-агресор не має і не буде мати права вето на наш вступ ні в НАТО, ні в Європейський Союз. Це суверенне право України як країни, яка впевнено йде своїм шляхом», – сказав Петро Порошенко під час розгляду законопроекту у парламенті.

З главою держави погоджуються і політичні експерти. Кандидат історичних наук Олександр Палій впевнений, що Росія б ніколи не наважилася анексувати Крим, якби Україна була членом Альянсу.

«Такий крок демонструє західним партнерам серйозність наших намірів щодо євроатлантичної інтеграції, оскільки означає, що жоден новий український уряд вже не змінить напрямку, закріпленого в Конституції», – пояснює експерт.

Варто зауважити, що у НАТО вже визнали євроатлантичні амбіції України. Цього року наша країна стала аспірантом Альянсу, що, відповідно до термінології НАТО, означає статус держави, яка офіційно прагне до членства. Наступний крок – отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ), але для цього Україна повинна виконати низку реформ не лише в оборонному секторі, а й економіці, і соціально-політичній сфері.

Розлучення з СНД

Цього року Україна продовжила переглядати угоди із Росією, що втратили будь-який зміст в умовах агресії РФ. Навесні країна ухвалила рішення припинити членство у статутних органах Співдружності Незалежних Держав (СНД).

«З тактичної точки зору, а особливо – з економічної, участь України в СНД не давала країні нічого – ні позитивного, ні негативного, крім віртуального присутності багатьох колишніх радянських республік в цій перехідній структурі», – вважає голова Комітету економістів Андрій Новак.

Також було розпочато процес припинення Договору про дружбу, співробітництво та партнерство з РФ. У вересні Київ офіційно повідомив Москву про непродовження дії договору і направив відповідну ноту. У грудні законопроект ухвалила Верховна Рада і підписав Президент.

Заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков зауважує, що від договору про дружбу з Росією на сьогодні нічого не залишилося. Адже згідно з його умовами, сторони зобов’язувалися поважати територіальну цілісність і суверенітет двох країн.

За словами голови комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганни Гопко, процес розірвання відносин із РФ не буде швидким. Адже зараз між Україною та Росією діє понад 450 міждержавних угод, які потребують ревізії. Але початок вже покладений.

Створення Антикорупційного суду

Важливим пріоритетом цього року була боротьба з корупцією всередині держави. Так, 7 червня Верховна Рада ухвалила закон про створення Вищого антикорупційного суду (ВАС). Згідно із ним, ВАС здійснює правосуддя у великих корупційних справах, а також контролює розслідування цих злочинів.

Наразі тривають конкурсні відбори суддів: уже відбулись перші два етапи тестування і практичних завдань, і зараз кандидати переходять до співбесід. Очільник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) Назар Холодницький прогнозує, що суд запрацює в кінці березня – на початку квітня наступного року.

У Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) також наголошують на якнайшвидшому початку роботи Вищого антикорупційного суду, який зможе поставити крапку у розслідуваннях НАБУ та САП. На сьогодні з-поміж 155 кримінальних проваджень, у яких детективи НАБУ завершили досудове розслідування, лише у 33 є судові рішення.

На важливості створення Антикорупційного суду неодноразово наголошували і міжнародні партнери. Його створення привітали у Міжнародному валютному фонді та Венеційській комісії. За словами старшого наукового співробітника Центру аналізу європейської політики Едварда Лукаса, Україна вже є «історією успіху», бо на сьогодні впоралася із викликами, які збили б з ніг будь-яку іншу країну.

«Україна – це вже історія успіху. Так, ви маєте проблеми досі. Але виклики, з якими ви стикнулися – вони би збили з ніг будь-яку іншу країну. Маю на увазі фінансово-економічну, конституційну, геополітичну і безпекову кризи, із якими всіма Україна стикнулася одночасно. Вам вдалося з ними впоратися – і це справді вражає», – впевнений Лукас.

Рішення, ухвалені цього року, повинні запрацювати вже у 2019-му. Навесні наступного року депутати розглядатимуть у другому читанні зміни до Конституції, так само у квітні припинить свою дію договір з РФ і стане до роботи Антикорупційний суд.

Де перебуває Україна на шляху до Альянсу?

Вступ до НАТО зафіксований як мета України в законі про національну безпеку, який Верховна Рада ухвалила у червні цього року. Співпраця між організацією та нашою державою передбачає низку спільних програм – наприклад, участь у сесіях Парламентської асамблеї НАТО, а також самітах організації. Крім того, українські військові здійснюють численні військові навчання спільно з Альянсом – Rapid Trident, Sea Breez та інші.

2018 року Україна стала Аспірантом організації. Ця подія означає, що держава отримала запрошення до інтенсифікованого діалогу і може отримати План дій щодо членства – програму конкретних кроків для країн-кандидатів.

Крім того, в листопаді український парламент у першому читанні підтримав законопроект про внесення змін до Конституції, які затверджують незворотність курсу України на членство в ЄС і НАТО. Відповідно до змін, глава держави стане гарантом його реалізації.

«Фіксуючи у Конституції обов’язковість курсу на вступ до НАТО та Євросоюзу, ми посилаємо меседж до Москви: ми розстаємося остаточно і безповоротно. Росія як країна-агресор не має і не матиме вето на наш вступ ані до НАТО, ані до Європейського Союзу», – заявив Президент України Петро Порошенко у стінах парламенту перед голосуванням.

За висновками експертів, закріплення інтеграції до НАТО в Конституції необхідне, щоб захистити цю перспективу юридично силою основного закону. Адже зміни до цього документу внести важче, ніж до інших законів.

Наразі у рамках роботи з НАТО Україна втілює пакет реформ: вони стосуються впровадження нових норм підготовки військових, реорганізації структури Генштабу (зменшення кількості відділів) тощо. У Міноборони заявили, що на сьогодні в українській армії вже використовується 668 стандартів Альянсу. За правилами НАТО підготовлено 10 батальйонів і 25 рот, а також 1,4 тисячі інструкторів.

З Україною також працюють 8 із 16 трастових фондів НАТО, які виділяють на програми з нашою державою 39,5 млн євро. За цей кошт, зокрема, розробляються заходи для протидії кіберзагрозам, фінансується розвиток медичної реабілітації бійців, реалізується перепідготовка військових.

Співпраця в умовах воєнного стану

Після захоплення українських моряків біля Керченської протоки держава звернулася до партнерів із закликом збільшити присутність сил Альянсу в Чорному та Азовському морях.

«Це було б дуже добре, і ми розраховуємо на це і запрошуємо кораблі НАТО для того, щоб забезпечити стабільність», – заявив Петро Порошенко.

На початку грудня це питання було порушене на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО з колегами з Грузії і України. Глава МЗС України Павло Клімкін за її результатами повідомив, що багато союзників в Альянсі вже активно комунікують з Росією та намагаються допомогти повернути захоплених українських моряків.

«Дуже важливо було почути, що наші союзники готові до комплексного обговорення реальної відповіді на дії РФ. Оскільки розуміють, що Росія кидає виклик Україні як майбутньому члену Альянсу, але також кожному його члену і НАТО загалом. Не можу говорити про усі тонкощі комплексної відповіді, яка обговорювалась, адже дискусія була конфіденційною. Але Альянс буде посилювати свою присутність у Чорному морі у різні способи», – розповів міністр про плани організації.

Один із учасників обговорення, державний секретар США Майк Помпео, підтвердив, що на Росію чекає низка заходів з боку НАТО через захоплення українських кораблів та військових.

«Ми будемо колективно відпрацьовувати пакет відповідей, які мають продемонструвати Росії, що такі її дії є просто неприйнятними», – наголосив він.

Тим часом політологи висловили думку, що виважена відповідь союзників України надійде протягом найближчого місяця – після ретельного аналізу ситуації. Вони переконані, що Захід не пробачить Кремлю таке зухвале нехтування морським правом.

Чи підтримує населення вступ до НАТО?

Згідно з останніми дослідженнями, 45% українців виступають за членство держави у Північноатлантичному альянсі. Соціологи звертають увагу, що результати опитувань кардинально змінилися від 2014 року через агресію Росії проти України. Вони прогнозують, що рівень підтримки в умовах війни лише зростатиме.

«Від 2014 року в українському суспільстві продовжує превалювати орієнтація на вступ до НАТО. Порівняно з 2012 роком частка тих, хто вважає цей шлях кращим за інші опції безпеки, зросла більш ніж втричі», – зазначили аналітики з Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.

Статистичні дані також свідчать про те, що останніми роками рівень підтримки зріс в усіх без винятку регіонах України.

Експерти, своєю чергою, вважають, що українській владі слід працювати над популяризацією інтеграції України в НАТО, оскільки це є запорукою безпеки та стабільності в країні загалом. Тим часом Президент України ще минулого року висловив готовність провести референдум щодо вступу до Альянсу: він впевнений, що український народ підтримає євроатлантичний курс.

Зміна формату

30 квітня Антитерористична операція (АТО) на Сході України офіційно змінила свій статус на Операцію Об’єднаних сил (ООС). Це сталося відповідно до закону «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Закон запровадив на прифронтовій території особливий порядок, а також визначив «зони безпеки» та «райони бойових дій». Формат АТО залишився поруч із «відсіччю російської збройної агресії», але перекваліфікувався у боротьбу із терористичною загрозою і диверсійними групами.

Крім того, з 26 листопада по 26 грудня в Україні ввели воєнний стан. Причиною такого рішення РНБО став збройний конфлікт в Азовському морі, коли російський корабель протаранив український буксир «Яни Капу», а також захопив українських моряків. Особливий порядок запровадили на території 10 областей: Вінницької, Луганської, Донецької, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Чернігівської, Херсонської, Запорізької, а також у внутрішніх водах Азово-Керченської акваторії.

Мета воєнного стану – не допустити наступу з боку Російської Федерації. Водночас президентський указ не містить жодних заходів, що обмежують права і свободу українців.

«В указі я не передбачаю жодних заходів, пов’язаних з обмеженням прав і свобод громадян, впровадженням цензури тощо. Сподіваюся, що і політики, і мас-медіа діятимуть відповідально і адекватно у ситуації, що склалася, і не атакуватимуть Україну тезами, які позичені в російських пропагандистів», – зазначив Президент Петро Порошенко під час звернення до українців після оголошення воєнного стану.

Контроль над територією

Крім великих стратегічних змін, на передовій відбуваються і щоденні перемоги. Як повідомляють у штабі Операції об’єднаних сил, з квітня цього року Збройні сили взяли під контроль 15 квадратних кілометрів окупованої української території. Зокрема, під український прапор було повернуто населені пункти Південне у Донецькій області, Золоте-4 та Золоте-5 у Луганській області.

«Нам вдалося забезпечити та підтримувати повний контроль над лінією дотику, належний рівень безпеки та стабільності в усіх районах. Обладнання лінії забезпечення на Волноваському, Горлівському, Сєвєродонецькому та Світлодарському напрямках дало змогу взяти під контроль близько 15 квадратних кілометрів української території. Це з урахуванням населених пунктів», – розказав командувач ООС Сергій Наєв.

Щодо планів зі звільнення територій, то у штабі командування зауважують, що вони залежать від військової ситуації. Наразі перед українськими військовими не стоїть завдання просунутися по лінії зіткнення чи звільнити певний населений пункт, головне –  готовність відбити напад ворога і зберегти життя цивільних і бійців.

Рейтинг сили

Зміцнення української армії відзначають і на міжнародному рівні. Так, за версією авторитетного рейтингу військової потужності Global Firepower, Збройні сили України посідають 8 місце в рейтингу найсильніших армій Європи. Цікаво, що наша країна зайняла у рейтингу найвищу позицію серед усіх держав, які не входять до НАТО. У світовому рейтингу Україна посідає 29 місце із 136. Укладачі рейтингу аналізували 50 чинників, які впливають на боєздатність армії. Окрім чисельності армії, кількості військової техніки, аналітики враховують рівень фінансування і транспортну інфраструктуру.

«Жодна армія в Європі не має досвіду протистояння російським військам. Є тільки Грузія, але і то – три-чотири дні. Крім формальних ознак при визначенні військової могутності армії входить обов’язковий принцип, як участь в бойових діях і бойовий досвід. За цим показником, який є одним з основних, українська армія входить в число найбільш боєздатних у світі», – пояснив військовий експерт Михайло Жирохов.

Переформатування ЗСУ

У червні парламент ухвалив президентський законопроект «Про національну безпеку України». Відповідно до нього, з наступного року посаду міністра оборони України має обіймати цивільна особа. Тому у жовтні Степан Полторак звільнився з військової служби і керує оборонним відомством уже як цивільний міністр.

Закон також розділяє посади начальника Генштабу та головнокомандувача ЗСУ. Експерти впевнені, що це дозволить ефективніше управляти армією під час військових дій. Крім того, закон передбачає наближення сектору нацбезпеки і оборони до стандартів НАТО.

«Закон змінює терміни стратегічного планування. Беремо за приклад стандарти НАТО. Таким чином стаємо ще ближчі до Альянсу», – підкреслює військовий експерт Олег Жданов.

Заробітна плата

Відповідно до закону «Про грошове забезпечення військовослужбовців», з 1 січня 2018 року посадовий оклад військових залежить від прожиткового мінімуму. Це дозволяє підвищувати зарплати солдатам автоматично разом із підвищенням соціальних стандартів.

Цього року зарплата контрактника становила від 7,5 до 10 тисяч гривень залежно від звання та особливостей служби. Зокрема, оклад рядового стрільця був 8,5 тисяч гривень, командира роти – 10 тисяч гривень. Окрім того, військовослужбовці отримували матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. Додаткова щомісячна грошова винагорода за участь в ООС на першій лінії оборони становить 10 тисяч грн, на 2-й і 3-й лініях – 4,5 тисячі грн.

Відповідно до бюджету наступного року, зарплати військових зростуть на 30%. У 2019 році на безпеку і оборону України закладено 212 мільярдів гривень, з них майже 112 мільярдів гривень будуть спрямовані на зарплати військовослужбовців.

Документ розробляли українські та міжнародні експерти, враховуючи рекомендації представників ЄС та НАТО. Адже, як стверджують автори, основна мета цього закону – наблизити Україну до стандартів Північноатлантичного альянсу.

«Це не тільки реформування українського сектора безпеки, це також приведення його у відповідність до стандартів НАТО, тому для українського парламенту було вкрай важливо, щоб ми до другого читання змогли врахувати всі пропозиції та поправки НАТО. Цей законопроект запроваджує в українській оборонній і безпековій сфері нові процеси, як це було в законопроекті, схваленому в першому читанні, які наближають нас до стандартів НАТО», – заявив голова Верховної Ради Андрій Парубій.

У законі є багато нововведень та доповнень щодо обов’язків міністра оборони і командувачів різних родів військ, ролей Президента, уряду та парламенту, громадського та парламентського контролю над оборонним сектором, прозорого фінансування тощо. Центр громадського моніторингу та контролю зібрав основні новації законопроекту.

Оптимізація національних інтересів

Закон увиразнив фундаментальні національні інтереси України. Найважливішими є забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, демократичного  конституційного ладу та недопущення втручання у внутрішні справи України. Крім того, серед пріоритетів – сталий розвиток національної економіки, громадянського суспільства і держави. Державна політика спрямовується на гарантування воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки тощо.

Рух до ЄС і НАТО

Серед національних інтересів зафіксовано також прагнення України до інтеграції в європейський політичний, економічний, безпековий та правовий простори, а також до членства в ЄС та НАТО.

«…у липні місяці у нас відбудуться дві важливі події – це саміт Україна-ЄС і саміт НАТО, де, я впевнений, питання України буде стояти дуже високо. Закон про національну безпеку – це буде план нашої співпраці з країнами НАТО», – наголосив перед ухваленням закону Президент України Петро Порошенко.

Демократичний цивільний контроль

Закон надає українцям можливість здійснювати цивільний контроль за сектором безпеки і оборони через громадські об’єднання та народних депутатів. Зокрема, у питаннях дотримання вимог Конституції і законів України, порушення прав і свобод людини, ефективності використання ресурсів і бюджетних коштів, стану виконання стратегій та програм, оснащеності армії тощо. Відтепер силовики зобов’язані видавати періодичні «Білі книги» про стан сектору безпеки і оборони.

«Щодо доступу про інформацію щодо державного фінансування сектору безпеки та оборони, вона буде доступною у двох напрямках. Вона буде доступна громадськості – щодо 90% оборонного бюджету, що не є держтаємницею. А 10% буде реалізовуватись через парламентський контроль», – заявив народний депутат Іван Вінник.

Прозоре фінансове забезпечення

Закон запроваджує планування оборонного бюджету на основі спроможностей. Тепер він прив’язаний до обсягів ВВП. Згідно з документом, обсяг видатків повинен складати «не менше п’яти відсотків запланованого обсягу внутрішнього валового продукту, з яких не менше трьох відсотків – на фінансування сил оборони». При цьому матеріальне забезпечення армії повинно відбуватися через електронну систему закупівель Prozorro.

Цивільний міністр оборони

З 1 січня 2019 року міністр оборони України призначатиметься Верховною Радою за поданням Президента України з-поміж цивільних осіб. Цивільними також будуть заступники очільника Міноборони. За словами експертів, ця зміна наближає структуру українських оборонних органів до принципів НАТО.

«Міністр займається більше політичними питаннями. У цьому є сенс у тому плані, що в рамках Кабміну міністр лобіює виділення коштів на армію, займається стратегічними питаннями розвитку, представляє країну на міжнародній арені», – пояснив політолог Олександр Леонов.

Чітка ієрархія

Закон розділяє посади начальника Генштабу та головнокомандувача ЗСУ, які зараз суміщає Віктор Муженко. На думку експертів, це дозволить ефективніше управляти армією під час військових дій.

«Він (закон, – ред.) ламає теперішню систему, змінює систему воєнного управління, тому що з’являється головнокомандувач. Розділяються посади начальника штабу, головнокомандувача і верховного головнокомандувача. Вибудовується чітка ієрархія», – зазначив політичний експерт Олександр Мусієнко.

Національна розвідувальна програма

Одна з важливих новацій закону полягає у створенні національної розвідувальної програми. Вона передбачає формування єдиної стратегії щодо розвідувальної діяльності силовиків – їхні повноваження, особливості фінансування та взаємодії.

За словами експертів, основна перевага ухваленого закону – законодавче наближення сектору нацбезпеки і оборони до стандартів НАТО. Наразі це скоріше рамковий документ. Аби він запрацював, депутати повинні адаптувати під нього ще низку законів.

Аспірант – той, хто має прагнення

Відповідно до термінології НАТО, «aspirant countries», тобто країни-аспіранти, – це ті держави, які офіційно виявили своє бажання долучитися до Альянсу. «На сьогодні чотири країни-партнери задекларували своє прагнення до членства в НАТО: Боснія і Герцеговина, Грузія, колишня югославська республіка Македонія, а також Україна», – йдеться у повідомленні на сайті НАТО.

Звичайно, не варто сприймати це твердження як запрошення до членства, наголошують експерти. Однак саме воно уможливлює подальший діалог із Альянсом щодо перспектив приєднання. Як зазначає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський, статус країни-аспіранта – формалізація того, що Україна все-таки збирається вступати до НАТО.

Цікаво, що Україна вже мала цей статус 10 років тому, у 2008 році, і навіть збиралася отримати План дій щодо членства (ПДЧ). Однак тодішня влада загальмувала цей процес, а у 2010 році Віктор Янукович повністю змінив зовнішньополітичний вектор держави, закріпивши у Конституції позаблоковий статус України.

Після початку російської агресії Президент Петро Порошенко знову заговорив про прагнення України до НАТО. У червні 2017 року Верховна Рада прибрала згадку про позаблоковість із основного закону України, натомість закріпивши як пріоритет вступ до НАТО.

Попри це, до 10 березня на сайті НАТО зазначалося, що наша держава не прагне до членства. Щоб переконати Північноатлантичний альянс у протилежному, знадобилося чимало зусиль. Це питання неодноразово зринало на міжнародних переговорах. Востаннє глава держави обговорював прагнення України на зустрічі з Генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом у лютому цього року. Тоді ж Порошенко надіслав офіційного листа Столтенбергу про те, що Україна готова співпрацювати з НАТО, щоб у майбутньому долучитися до союзу. Після останніх переговорів Віце-прем’єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванни Климпуш-Цинцадзе із заступником Генсека НАТО Роуз Геттемюллер Альянс нарешті визнав прагнення України стати членом НАТО.

Що далі?

Країни-аспіранти отримують запрошення до інтенсифікованого діалогу з НАТО щодо їхнього прагнення до членства та пов’язаних із цим реформ. У разі позитивного діалогу Альянс надає аспірантам ПДЧ.

«Наша наступна амбіція – План дій щодо членства для України. Саме цьому був присвячений мій лист Єнсу Столтенбергу в лютому 2018 року, де, з посиланням на статтю 10 Договору про заснування НАТО, мною було офіційно зафіксовано прагнення України стати членом Альянсу», – розповів про подальші наміри України глава держави.

Таким чином, сьогодні перед нашою державою стоїть ціла низка завдань, що передбачають реформи не лише в оборонному секторі, а й економіці, і соціально-політичній сфері. Адже серед вимог НАТО також зазначається, що країни-аспіранти повинні сповідувати принципи Вашингтонського договору (тобто демократії) і принципи Хартії ООН, а також сприяти безпеці євроатлантичного простору.

«Для нас важливо продовжувати впроваджувати стандарти в галузі безпеки і оборони відповідно до стратегічного оборонного бюлетеня, зараз важливо прийняти досконалий закон про нацбезпеку, важливо впроваджувати річну національну програму співробітництва з НАТО. І через весь цей комплекс дій ми зможемо ближче підійти до тієї цілі, яку ми собі поставили у внутрішньому законодавстві», – переконана Іванна Климпуш-Цинцадзе.

28 лютого Петро Порошенко вніс до Верховної Ради законопроект про національну безпеку. За словами голови Верховної Ради Андрія Парубія, цей закон «важливий як для реформи сектору безпеки, так і для суттєвого кроку на нашому шляху до НАТО». Законопроект скасовує й одночасно об’єднує в собі три закони: «Про основи національної безпеки України», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» та «Про організацію оборонного планування».

Проект нового закону визначає повноваження глави держави, міністерств оборони та внутрішніх справ, Збройних Сил, Генштабу, СБУ тощо у системі національної безпеки. Однією з новацій цього закону є те, що з 1 січня 2019 року на посади міністра оборони та його заступників призначатимуться цивільні особи. Крім того, проект передбачає окремі посади начальника Генштабу та головнокомандувача ЗСУ, які зараз є сумісними. Наразі їх обіймає Віктор Муженко.

Також законопроект описує стратегію розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Зокрема, передбачається державно-приватне партнерство у галузі, а також залучатиметься міжнародна консультативна, фінансова та матеріально-технічна допомога.

Експерти наголошують, що впевнений рух до НАТО Україні забезпечать дві умови: успішні реформи (і не лише в оборонній сфері) і політична підтримка всіх країн-членів НАТО. Наразі працювати потрібно над обома речами.

Світова гібридна війна

На цьогорічній конференції у Мюнхені вперше про українсько-російський конфлікт заговорили не як про приватну справу України, з якою вона повинна впоратися самотужки, а як про складову глобальної загрози. Учасники конференції згадували Росію лише як агресора і країну, що намагається підірвати усталені норми безпеки і демократичні цінності. Йдеться передусім про бойові дії в Україні та Сирії, втручання у вибори США, численні кібератаки і нарощування ядерного потенціалу.

«Головний результат конференції полягає у тому, що всі розуміють: не можна дозволити Росії грати за її правилами», – прокоментував захід у Мюнхені міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Зокрема, голова конференції Вольфганг Ішингер звернув увагу на зростання напруги між США та Північною Кореєю, а також НАТО і Росією. А Герберт Макмастер, радник президента США з питань національної безпеки, закликав західні країни збільшити витрати на оборону і посилити тиск на Іран, Сирію, Північну Корею та країни, які їх фінансово підтримують. Остання ремарка, зауважують експерти, була каменем саме у бік РФ.

Водночас Президент України Петро Порошенко у своєму виступі наголосив, що Росія наразі веде світову гібридну війну: не лише проти нашої держави, а й проти Європи та США. Це проявляється насамперед у дедалі більшій популярності маргінальних ультраправих та ультралівих партій у світі, засиллі пропаганди і фейкових новин у ЗМІ, активній діяльності ботів у соцмережах та в багатьох інших процесах, які непомітно дестабілізують світовий порядок.

Блакитні шоломи на Донбасі

Мюнхенська конференція показала, що міжнародні партнери підтримують ідею розміщення миротворчої місії під егідою ООН на окупованому Донбасі. Цю тему Президент України докладно обговорив із Генсеком ООН, представниками США та країн Європи. Зокрема, про готовність надати свій контингент заявили Швеція та Фінляндія.

Можливий варіант миротворчої місії озвучив на конференції екс-генеральний секретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен, який також є позаштатним радником Петра Порошенка. План не передбачає участі російських чи натівських солдатів. За даними ЗМІ, миротворча концепція Расмуссена полягає у розміщенні близько 20 тисяч солдатів, зокрема 4-5 тисяч поліцейських на українсько-російському кордоні.

За словами глави держави, Україна відкрита до діалогу і пошуку компромісів щодо переліку країн, які можуть брати участь у миротворчій операції. Однак принциповим є невтручання сусідніх країн, особливо Росії.

«Миротворці мають право роззброювати незаконні збройні формування. Миротворці мають забезпечити відсутність іноземних військ на окупованій території. Ми можемо говорити, що обов’язковим компонентом має бути присутність миротворців на неконтрольованій ділянці українсько-російського кордону для того, щоб зупинити інфільтрацію російських військ і російських боєприпасів, пального і військової техніки на територію України», – наголосив Петро Порошенко і додав, що Україна готова якнайшвидше перейти до обговорення суті місії.

Власне, питання миротворців мало бути ключовим на зустрічі «нормандської четвірки» у Мюнхені. Але «нормандський формат» не відбувся, оскільки німецька делегація спізнилася. Заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков вважає, що на заваді стали нагальніші внутрішньополітичні питання Німеччини – формування коаліції для обрання нового уряду. Водночас двостороння зустріч голів українського та російського МЗС у Мюнхені ні до чого не привела. Тож наразі все залежить від того, чи буде політична воля Кремля до співпраці.

«Все залежить від того, чи погодиться Росія забрати свої війська з Донбасу і дозволити силам ООН взяти під свій контроль безпекову ситуацію», – переконаний  Курт Волкер, Спеціальний представник США з питань України.

Шлях до НАТО

У Мюнхені, окрім американських та європейських політиків, Президент зустрівся із Генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом, з яким обговорив перспективи глибшої взаємодії між Україною та НАТО.

«Ми проговорили, і я отримав повну підтримку законопроекту про національну безпеку, законопроекту по реформам, який є у складі нашого плану щодо НАТО», – розповів глава держави.

Самі представники Альянсу ще раз нагадали, що двері НАТО для України відкриті. І загалом міністри оборони західних країн висловилися позитивно щодо перспективи приєднання України до НАТО. Американський сенатор Ліндсі Ґрем наголосив, що Україна не повинна озиратися на думку Кремля у своїх рішеннях. Водночас, на переконання міністра оборони Естонії Юрі Луйка, Україна має всі шанси стати членом НАТО.

«Я не можу передбачити час. Але я завжди кажу своїм українським і грузинським колегам: будьте терплячі, працюйте, будьте готові, і, якщо з’явиться можливість, – ви повинні її використовувати», – зазначив Луйк.

На думку Миколи Бєлєскова, ключове завдання української делегації у Мюнхені було виконано. Це – ствердження своєї чіткої позиції щодо миротворців на Донбасі, яку підтримують більшість партнерів, та щодо незмінності курсу в ЄС та НАТО через проведення відповідних реформ.