Українська влада не розглядає жодних компромісних варіантів врегулювання війни, який передбачав би територіальні поступки. Більше того, Україна вже почала думати про відновлення Криму після його звільнення від окупантів і має відповідну стратегію. Як відбуватиметься відновлення і подальший розвиток українського півострова, розбирався Центр громадського моніторингу і контролю.

Законодавчий фундамент

Під час саміту Кримської платформи президент України Володимир Зеленський заявив, що зараз Україна разом із міжнародними партнерами створює законодавчий фундамент після деокупації. Крим буде інтегрований до Європи разом із усією Україною. На півострові розвиватимуть порти, сільське господарство, підприємництво, медицину, освіту, впровадять сучасну цифрову систему держпослуг.

Президент нагадав, що до окупації в Криму не було репресій з боку влади, а відновлення Україною контролю за півостровом стане «історичним антивоєнним кроком у Європі».

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба під час Кримської платформи зазначив, що деокупація Криму слугуватиме чітким сигналом для диктаторів з усього світу, що через порушення норм мирного співіснування на них чекає жорстка реакція всього світу і зрештою поразка.

«Якби росія ніколи не окупувала Крим, ми змогли б уникнути великої кількості трагедій. Повернення Криму під контроль України залишається найбільш ефективним способом гарантування європейської безпеки… Деокупація Криму слугуватиме чітким сигналом для інших диктаторів з усього світу: не порушуйте норми мирного співіснування, адже у разі порушення на вас чекає об’єднана і жорстка реакція всього світу і зрештою ви зазнаєте поразки, тому що наслідки цього будуть безпрецедентними для вашої держави і для вашого народу», – сказав Кулеба.

Ще одне важливе юридичне питання – статус росіян, які приїхали на територію українського півострову незаконно. Ця цифра коливається в межах від 500 до 800 тисяч.

Таміла Ташева, постійна представниця Президента України в Автономній Республіці Крим під час брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ заявила, що вже працює робоча група в рамках економічного відновлення Криму.

«В межах робочої групи, ми напрацьовуємо правову рамку державного устрою на території півострову Крим. Чи це буде регіон України, чи це буде Республіка Крим – це буде визначатися. Наша думка, що Севастополь мав окремий статус, через російський наратив. Скоріше за все це буде переглядатися… В цьому документі поки що не побачите питання про право власності чи націоналізації майна, яку здійснив агресор. Також поки не вирішені питання амністії, люстрації чи кадрового резерву, а також тієї шкоди, якої завдала росія Криму», – заявила вона.

Пізніше буде презентовано більш детальний план економічного відновлення Криму.

Відновлення інфраструктури

Після деокупації Криму інфраструктура має виконати два завдання: реінтеграція півострову з іншими регіонами країни та з усім світом. Тому, у фокусі Уряду – дороги та швидке залізничне сполучення з півостровом. Про це в Медіацентрі Україна – Укрінформ розповіла Олександра Азархіна, заступниця міністра інфраструктури.

Вона додала, що кримчанам доведеться багато чого надолужувати: діджиталізація, реформи підписання Угоди про Асоціацію з ЄС в Криму просто утрачені.

«Ми також розглядаємо створення авіа хабу в Криму. Бо від закритого простору над півостровом втрачає не лише Україна, а й ряд авіаперевізників.  Це питання не лише коштів, але й сполучення з усім світом», – наголосила вона.

Олександра Азархіна сказала, що для вирішення інфраструктурного питання, необхідно вже думати про демонтаж Кримського мосту: «Він не має права на існування. Ми хочемо використовувати Азовське море не як внутрішнє море, а як повноцінну морську артерію, від цього мосту постраждала наша флора і фауна».

 Форпост безпеки

Переважна частина експертів переконана, що після звільнення від окупації, Крим не може бути демілітаризований. Тому що, півострів  – стратегічно вигідний плацдарм для контролю безпеки в Чорному морі. Таку думку в Медіацентрі Україна  – Укрінформ озвучила Аліна Фролова,  заступниця міністра оборони України (2019-2020), заступник голови правління Центру оборонних стратегій.

Наразі у Криму розташовуються ракети такої дальності, що можуть досягнути будь-якої європейської столиці. Також експерти не виключають можливість розташування там ядерних снарядів – окупанти там відновили відповідну інфраструктуру та забезпечили функціонування відповідних військових підрозділів.

«У Криму мають розташовуватися ЗСУ та ВМС України. Ми не хочемо, щоб наш півострів розглядався лише як військова база. Ми переконані, що економіка в Криму від цього лише постраждає. Тому, ми розглядаємо варіант поєднання форпосту безпеки і економічної стабільності… Ми будемо раді там вітати наших партнерів по НАТО та не лише по НАТО. Ми б хотіли бачити на території півострову мультинаціональну присутність», – наголосила Аліна Фролова.

У п’ятницю, 23 липня, набув чинності важливий для деокупації Криму документ – закон про корінні народи України. Він визначає, хто є корінними народами нашої держави і які права вони мають. Цей документ радо зустріли в Україні й очікувано агресивно в Росії. Що в законі і чому він обурив росіян, дізнався Центр громадського моніторингу та контролю.

Крок до вирішення кримського питання

Стаття 1 закону стверджує, що корінний народ України – це «автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України».

Відповідно, документ називає корінними народами нашої держави кримських татар, караїмів і кримчаків. Згадок про росіян, білорусів, поляків, угорців, молдаван чи інших етнічних груп у документі немає. Адже ці народи мають власні держави.

«Закон чітко визначає, що корінними народами в Україні визнаються ті народи, які не мають державних утворень поза її межами. Ознака відсутності власної держави за межами України відрізняє їх від національних меншин. А отже, корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки», – наголосила уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова.

Новий закон гарантує кримським татарам, караїмам і кримчакам культурні, освітні, мовні та інформаційні права. Вони можуть створювати свої заклади освіти і засоби масової інформації, розвивати релігійні та культурні інституції тощо.

Більше того, документ передбачає створення представницьких органів корінних народів та їхнє фінансування із держбюджету України. Також закон гарантує правовий захист від будь-яких дій, «направлених на позбавлення ознак етнічної приналежності та цілісності як самобутніх народів, позбавлення культурних цінностей; виселення або примусове переміщення з місць компактного проживання в будь-якій формі; примусову асиміляцію або примусову інтеграцію в будь-якій формі; заохочення або розпалювання расової, етнічної чи релігійної ненависті, направленої проти них».

Автори закону вважають, що він забезпечує повноту прав та свобод, які гарантує  Конституція України та міжнародні норми. На думку експертів, цей документ є основою для міжнародного обговорення щодо повернення Криму Україні.

Відповідь на закиди Кремля

Ухвалення закону про корінні народи України передбачувано викликало бурхливу реакцію у Росії. Президент РФ Володимир Путін порівняв його зі зброєю масового ураження, мовляв через те, що росіяни не називаються корінним народом. Втім, як видно із змісту закону вище, жодного стосунку до цього поняття росіяни мати не можуть.

«Закон про корінні народи України спрямований на захист прав тих спільнот, які цього потребують. Це не є закон, спрямований на обмеження чиїхось прав», – відповів на закиди Кремля очільник Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

Водночас історик і політолог Олександр Палій у коментарі «Слово і діло» зазначив, що росіяни ніколи не були корінним народом України. Вони поселилися на теперішніх українських землях порівняно недавно, а за часів Богдана Хмельницького московитів на території України було не більше тисячі осіб.

Фактор об’єднання кримських народів

За словами заступника голови Меджлісу Ахтема Чийгоза, ухвалення закону про корінні народи стане фактором об’єднання кримських народів.

«Ми продемонстрували, хто є ворогом України і є сьогодні державою масового знищення – це Росія. Прийнятий нами сьогодні закон про корінні народи дуже сприятиме надії, вірі в тимчасово окупованому Криму. І не тільки кримськотатарського народу, а усіх українців. Це буде фактором об’єднання там, так само як і Крим є фактором об’єднання в усій Україні», – зазначив він.

Закон про корінні народи має велике значення не лише для деокупації Криму, а й для України загалом. На думку члена Меджлісу Ескендера Барієва, його ухвалення покращує імідж України на міжнародній арені, підважує ідеологію «руского міра» в Україні і наближає нашу державу  до членства в НАТО.

За що Росія судить українських моряків?

Росія обвинувачує українських військових у нібито незаконному перетині кордону організованою групою зі зброєю. Кремль називає власну агресію провокацією з боку України. Судові засідання у цьому процесі тривають уже півроку, і обвинувачених увесь цей час тримають під вартою у Москві. Українці не визнають провини і називають себе військовополоненими.

За словами адвокатів, звинувачення РФ є безпідставним, оскільки за договором 2003 року Україна має вільний прохід до Азовського моря. Більше того, інцидент трапився за  12 миль від узбережжя Криму, в нейтральних водах. Про це свідчать геодані руху українських суден.

Більше того, українські ВМС не здійснювали жодних провокацій. Навпаки, це були російські кораблі, які відкрили вогонь і пішли на таран. Це підтверджують відео інциденту, оприлюднені в інтернеті.

У січні Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій закликала звільнити українських військовослужбовців. Втім, попри очевидні докази та тиск міжнародної спільноти, Кремль продовжує утримувати полонених.

«Ми надали Росії всі можливості для вирішення спору дипломатичними засобами. Але ми, на жаль, не змогли досягти позитивного результату після кількох місяців виснажливої роботи», – зазначила заступник міністра закордонних справ Олена Зеркаль.

Що вирішив міжнародний суд?

Міжнародний трибунал з морського права за позовом України зобов’язав Росію негайно повернути українські військові кораблі, а також звільнити захоплених моряків. Це рішення підтримали 19 суддів із 21.

«Трибунал вважає за необхідне вимагати від Росії звільнити три затримані українські кораблі «Нікополь», «Бердянськ» та «Яни Капу», 24 затриманих моряків, та дозволити їм повернення в Україну», – заявив голова трибуналу.

Хоча трибунал не вимагає від РФ припинити кримінальне переслідування українських моряків, Україна результатом судового засідання задоволена.

«Рішення в Гамбурзі зламало російську логіку, за якою вони хотіли використати наших хлопців як розмінну монету, зігравши на політичній кон’юнктурі. Тепер разом з друзями і партнерами перетворимо символічну перемогу у практичні важелі. І обов’язково повернемо моряків додому», – підсумував міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

Прикметно, що на слуханні не було представника від Росії. Також РФ не надала свої матеріали для розгляду справи. Втім, це ніяк не вплинуло на процес, і трибунал використав офіційну позицію РФ щодо ситуації.

Чи виконає РФ рішення трибуналу?

У відомстві РФ заявили, що «керченський інцидент» лежить поза юрисдикцією трибуналу. Однак, відповідно до конвенційного права ООН, Росія повинна виконувати рішення трибуналу. Більше того, усі міжнародні партнери України стоять на боці нашої держави у цій справі, й не раз наголошували на абсурдності звинувачень стосовно українських моряків. Зокрема, спеціальний представник Державного департаменту США з питань  України Курт Волкер у відповідь на рішення трибуналу заявив, що «у Росії немає законних підстав утримувати далі моряків».

Експерти вважають, що реакція Москви на висновок міжнародної судової інституції покаже, чи готова Росія вирішувати конфлікти мирним шляхом.

«Двадцять чотири моряки – це лакмусовий папірець на те, чи зацікавлений Путін у мирному вирішенні війни на Донбасі і деескалації в Азовському морі», – зазначив німецький депутат Мануель Саррацин.

Більшість аналітиків прогнозують, що Росія виконає вимогу міжнародного трибуналу, однак швидше за все – після парламентських виборів в Україні. На думку юристів-міжнародників, якщо Росія не звільнить українців, то програє як на економічному фронті, так і на репутаційному.

«Ігнорування трибуналу – це величезні економічні втрати, які РФ відчує одразу (наприклад, страховки для перевезень зростуть у ціні) та потенційні безпекові ризики», – переконаний юрист Борис Бабін.

Експерти вказують на дуже високу імовірність нових антиросійських санкцій у разі ігнорування рішення трибуналу. Наразі ж українські військові і кораблі перебувають у російському полоні.

Хроніки окупації

Навесні 2014 року відбулась неприпустима для світового порядку подія – окупація Росією частини території України. Анексувавши Крим, російська влада не тільки порушила міжнародне право, а фактично захопила українське державне майно і взяла жителів півострова в заручники. За оцінками уряду, вартість підприємств і матеріально-сировинної бази на півострові сягає 127 мільярдів гривень. Наслідком анексії Криму став масштабний тиск на ЗМІ. За словами уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської, сьогодні в Криму не залишилося україномовних друкованих ЗМІ, українські інтернет-сайти були заблоковані, а кримськотатарський телеканал ATR був вимушений переїхати на материкову Україну.

Проте найважчі наслідки окупації торкнулися прав людини. Під особливі репресії потрапив корінний народ Криму – кримські татари. У квітні 2016 року російський окупаційний суд ухвалив рішення про заборону Меджлісу кримськотатарського народу, включивши його до списку екстремістських організацій. Окупаційна влада має безліч приводів бути роздратованою Меджлісом, від проведення акцій протесту до бойкоту виборів у Держдуму. Однак головна його «провина» — невизнання анексії півострова та намагання повернути його до складу України.

Правозахисники зауважують, що заборона Меджлісу з боку РФ є не просто забороною «некомерційної організації», це утиск органу самоврядування народу. Тому замало говорити про порушення права свободи асоціацій, мова йде про порушення права на представництво, національне самоврядування, яке гарантується Декларацією про права корінних народів ООН.

Повернення полонених

Лідер Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров переконаний, що виключно військовий сценарій звільнення Криму неможливий, адже може поставити під загрозу мирних жителів півострову. Тож сьогодні Україна воює за Крим на дипломатичному фронті. Часто непомітна неозброєному оку, щоденна робота дипломатів здатна захистити громадян на окупованій території. Підтвердженням цього стало повернення бранців Кремля – Ільмі Умерова й Ахтема Чийгоза, – яких на минулому тижні гімном й прапорами зустрічав аеропорт «Бориспіль». Ахтема Чийгоза окупаційна влада Криму засудила до восьми років колонії, з яких майже три він уже просидів у СІЗО. Ільмі Умерова засудили до двох років за звинуваченнями у зазіханні на територіальну цілісність Росії. Обидва кримськотатарських лідери були засуджені за невизнання анексії та насамперед за свою проукраїнську позицію.

За словами Мустафи Джемілєва, звільненню представників Меджлісу передував довгий дипломатичний процес, із залученням багатьох світових лідерів, зокрема, Президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, якій у підсумку і видали в’язнів.

«Тільки одиниці знають, скільки переговорів Президента Порошенка за участі нашого дорогого Мустафи Джемілєва, скільки раундів зустрічей відбулося в Нью-Йорку, на полях сесії Генасамблеї ООН, де наша делегація ставила питання заручників як пріоритетне і Президент просив свого турецького колегу Ердогана підключитися до звільнення, й під час закритих зустрічей президентів Порошенка й Ердогана в Києві», – відкриває завісу звільнення віце-спікер парламенту Ірина Геращенко.

Повернення лідерів Меджлісу стало надзвичайно важливим, але проміжним етапом боротьби за повернення Криму. За даними організації «Меморіал», у російських в’язницях утримуються щонайменше 20 політичних в’язнів-українців. Зважаючи на це, дипломати продовжують боротьбу як за долі окремих людей, так і за відновлення територіальної цілісності Україні загалом.

Механізми деокупації

Повернути Крим можливо, але це не трапиться швидко, – на цьому сходяться військові експерти, економісти, дипломати та правозахисники. Наразі головні інструменти України – це дипломатичний тиск, міжнародні санкції проти РФ та небайдужість українського суспільства.

 Наша держава активно використовує міжнародні суди і платформи, щоб притягти Росію до відповідальності. Важливою віхою є Резолюція з прав людини на окупованому півострові, яку 31 жовтня Україна внесла до Генасамблеї ООН. В ній міститься вимога до РФ щодо скасування заборони Меджлісу та забезпечення навчання українською і кримськотатарською мовами. Крім того, в документі підкреслюється необхідність доступу міжнародних організацій в окупований Крим. За словами спікера Постійного представництва України при ООН Олега Ніколенка, проект резолюції вже отримав безсумнівну підтримку 34 країн, які стали його співавторами.

Головна мета документу –  надати міжнародним партнерам однозначні формулювання щодо окупації і не дати Росії позбутися санкцій. Дипломати впевнені, що саме ця резолюція може стати основою для деокупації, адже надалі використовуватиметься у судових процесах проти Росії, зокрема в Гаазі.

«Коли ми говоримо про перспективу зняття санкцій, треба пам’ятати, що скасування всіх санкцій можливе лише тоді, коли Росія поверне Крим Україні. Скільки б часу це не вимагало, ми маємо стояти на своєму. Якщо ми поступимося, то визнаємо таким чином кричущий факт порушення суверенітету і територіальної цілісності, незаконне переписування мапи Європи. Це – те, чого не можна допустити», – вважає екс-президент правозахисної організації Freedom House Девід Креймер.

Тож наразі зусилля українських дипломатів спрямовані на довгостроковий результат. Попри запевнення російської пропаганди та зневіру скептиків, Крим ані юридично, ані практично не став частиною Росії. Міжнародна спільнота окупацію не визнала та щоразу подовжує антиросійські санкції. А Україна продовжує працювати над захистом своїх громадян, доки ситуацію не вдасться змінити докорінно.