Відродження книговидавництва триває

Останні роки стали для української книжки періодом поступового, однак стабільного завоювання ринку. Експерти зазначають, що на це вплинуло кілька факторів, зокрема, відзначають професійний ріст видавців  та збільшення підтримки з боку урядовців. Вони звертають увагу, що введення обмежень на російські книжки підштовхнуло українських видавців до пошуку нових авторів усередині країни. Літературні критики додають, що війна на Донбасі спонукала до появи нових авторів – які пройшли бойові дії і можуть поділитися своїм досвідом через текст.

«Як тільки російських книжок у нас стало менше, ві­тчизняне книговидання почало відроджуватися. Україна стає самодостатньою книжковою державою», – констатував поет і директор видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» Іван Малкович.

Також санкції спричинили й іншу позитивну тенденцію, яка тримається останні роки – перекладацький бум. Українською виходить як класика, так і сучасні бестселери. На полицях з’явилося чимало і закордонних книжок нон-фікшн. Так, доволі швидко українською була перекладена одна із найпопулярніших у світі книжок 2018 року – «Вогонь і лють. Всередині Білого дому Трампа» від журналіста Майкла Волфа. Фахівці нагадують, що до санкцій ринок задовольнявся російськими перекладами, тож вітчизняні видавці переважно не заповнювали цю нішу.

Разом із кількістю виданих книжок зросла і популярність читання серед українців. Це продемонстрував, зокрема, рівень відвідування найбільших українських спеціалізованих ярмарків – київського «Книжкового Арсеналу» та львівського Book Forum. На перший цього року прийшло 50 тисяч книголюбів – вони мали змогу познайомитися із новинками від 150 видавництв. А заходи другого відвідали 22 тисячі людей. Тут було представлено 272 видавничі та книготорговельні структури.

«Ми говорили про те, що головне, що загрожує українському книговидавництву, – це те, що українці купують російську книгу. Сьогодні цього вже немає. Ми сьогодні в своїй державі будемо читати свої книжки на своїй мові», – зауважив під час цьогорічного львівського фестивалю Президент України Петро Порошенко.

Тим часом перед державою постало чимало викликів, пов’язаних із популяризацією літератури серед українців. 2018-го Український інститут книги вирішив взятися за програму поповнення фондів публічних бібліотек сучасними виданнями. Цей крок покликаний зробити сучасну літературу доступнішою для населення у куточках, де немає мереж книгарень.

Від детективів до фантастики

Як свідчать дані дослідників із проекту Ukrainian Reading and Publishing Data, 2018-го українці найбільше читали сучасні детективи, класику, фантастику, підручники та книжки із саморозвитку.

Одним із найпомітніших видань класичних творів цього року став роман Мілана Кундери «Вальс на прощання» у перекладі Леоніда Кононовича. В основі, на перший погляд, комедійної розповіді – стосунки між вісьмома героями, у яких згодом проступають темні та неоднозначні тони.

«Я не знаю, що це за магія, пов’язана з його літературним стилем, але книжки Кундери, одного разу ввійшовши у ваше життя, залишаються там назавжди», – зазначила Мар’яна Савка, головна редакторка «Видавництва Старого Лева».

Серед сучасних детективів літературні критики звертають увагу на роман української письменниці Лесі Демської «Літо психіатра», який потрапив до довгого списку Книги року ВВС-2018. За сюжетом львівський психіатр Андрій Левинський вирушає відпочити від роботи до села, де йому раптово доводиться розслідувати низку підозрілих смертей.

Радник ЄБРР з питань культури Світлана Пиркало охарактеризувала роман «детективом про пристрасті сільської глибинки», у якому є  «загадки і відьми, барвисті персонажі, побічні лінії, які всі знаходять своє розв’язання».

У жанрі фантастики читачам найбільше запам’ятався роман відомого українського журналіста Андрія Цаплієнка «Стіна». Держкомтелерадіо визначило видання «бестселером року». За сюжетом у майбутньому Україна змушена тримати рубіж від дикунів, які населяють Дике Поле – те, що лишилося від Росії після розпаду у 2054 році.

«Мені треба було відтворити світ, отруєний залишками сучасних військових технологій, які потрапили в руки дикунів, спадкоємців сьогоднішніх північних агресорів», – розповів про свою роботу журналіст-письменник.

Оглядачі дитячої літератури рекомендували цього року батькам звернути увагу на книжку-інструкцію «Ом і Дзень» Олександри Орлової із ілюстраціями від художниці Надії Кушнір (під псевдонімом Надьожна). У цій книжці авторки дотепно показують, як правильно потрібно займатися йогою.

«Мені кортіло створити книжку-розвагу для дітей і про дітей, де йога-провідником буде малюк», – розповіла Олександра Орлова про задум.

Тим часом у жанрі мотиваційної літератури цьогоріч відзначився колишній чемпіон світу з боксу Володимир Кличко, який після завершення спортивної кар’єри зайнявся менеджментом і навіть викладає цю дисципліну в Університеті Санкт-Ґаллена у Швейцарії. У своїй книжці він пише про те, як потрібно справлятися із неминучими складними ситуаціями.

«Є люди – просто неймовірні приклади для наслідування. Саме таким, на мою думку, і є Володимир Кличко», – охарактеризував автора виконавчий директор німецької корпорації SAP SE Білл Макдермотт.

Видавці уже готують нові плани на наступний рік, передбачаючи подальше зростання попиту. Як констатують фахівці, книжкова індустрія продовжує тримати фокус на читачеві, який все більше тепер орієнтується на українськомовний текст у якісному оформленні.

Мовне законодавство

Взимку цього року Конституційний Суд визнав неконституційним мовний закон 2012 року, більше відомий як «закон Ківалова–Колесніченка». Після цього в законодавстві утворився певний вакуум щодо мовного питання. Тож у жовтні Верховна Рада ухвалила у першому читанні закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Документ регламентує мовну політику в країні і спрямований на регулювання порядку застосування української мови як державної у суспільних сферах життя: освіті, культурі, засобах масової інформації.

Ще однією складовою єдиної концепції мовної політики в країні став указ про десятиліття української мови, який наприкінці травня підписав Президент Петро Порошенко. Цільова програма розвитку української мови на 2018–2028 роки передбачає розширення україномовного інформаційного простору як усередині країни, так і за кордоном, українізацію держустанов, розробку українського комп’ютерного забезпечення, запровадження екзамену на знання української для отримання громадянства тощо.

Мовою освіти є українська

Восени минулого року парламент ухвалив освітній закон, який визначив мовою освітнього процесу українську. Документ передбачає навчання у школі державною мовою, при цьому залишаючи право кримським татарам навчатися рідною мовою, а іншим нацменшинам вивчати рідну мову поруч із українською.

«Кожен громадянин України має знати державну мову. Ми не можемо лімітувати наших громадян. Однак будь-хто має право вивчати свою рідну мову. Саме українська мова відкриє школярам дорогу для вищої освіти», – стверджує міністр освіти і науки Лілія Гриневич.

Квоти на телебаченні та радіо

За останні роки українська мова міцно увійшла і в культурний простір. У листопаді 2016 року були запроваджені україномовні квоти на радіо, а у жовтні 2017 року – на телебаченні. Сьогодні не менше 35% радіоефіру звучать державною мовою. На телебаченні україномовні передачі, фільми і новини становлять не менше ніж 75%. За даними Нацради, з урахуванням двомовних передач середній фактичний показник українських продуктів на телебаченні становить 86%. Радіостанції також перевищують встановлену законом квоту в середньому на третину.

Важливим наслідком квот стало те, що позиції україномовних артистів значно зміцніли. Завдяки появі у радіоефірах молоді вітчизняні виконавці здобули популярність. Як результат, вони почали збирати повні зали в Україні та своєю творчістю популяризувати українську у світі. Яскравим прикладом успіху є гурт KAZKA. Їхня україномовна композиція «Плакала» не тільки вперше очолила чарт кліпів в українському сегменті YouTube, а й змогла потрапити до топ-10 популярних пісень міжнародного чарту Shazam.

Розвиток кінематографу

Аби стимулювати розвиток українського кіно та анімації, останні роки держава ухвалила низку пільг та субсидій для кіновиробників. Рік тому були внесені зміни до Податкового, Митного та Бюджетного кодексів. Кінематографічні товари звільнили від оподаткування ввізним митом, а уряд вперше за всю історію незалежності виділив у держбюджеті 1 млрд гривень на розвиток українського кінематографу.

Експерти зауважують, що державна підтримка вже дала свої плоди. Якщо у 2017 році за часткового фінансування держави у прокаті з’явилося 33 фільми, у 2018 році ця цифра сягнула 46. Важливо, що українські фільми не тільки виходять на великі екрани, а й мають великий успіх. Наприклад, фільм «Кіборги» у кіно подивились понад 304 тисячі глядачів.

Підтримка українського книговидання

У грудні 2016 року глава держави підписав закон про обмеження ввезення з Росії книжок антиукраїнського змісту. На сьогодні до переліку заборонених уже потрапили понад 200 таких книжок, а загалом наклади російських книжок на українському ринку зменшились майже вдвічі. Водночас кількість україномовних видань демонструє стабільне зростання. За даними Книжкової палати, станом на кінець жовтня в Україні видано 10,5 тисяч україномовних видань, що на 500 видань більше, ніж торік.

Для популяризації української літератури всередині держави та за кордоном було створено Український інститут книги. Вітчизняні видавництва почали активніше працювати з невідомими авторами, і, як результат, збільшилась кількість власних новинок. Ще однією ознакою зміцнення позицій української книги стало зростання інтересу читачів. Чого лише варта популярність таких великих культурних подій, як  «Книжковий Арсенал» у Києві і «Форум видавців» у Львові, які щороку збирають десятки тисяч людей.

Українська у побуті

Згідно із соцопитуваннями, українська мова є рідною для 66% громадян, 55% розмовляють нею вдома. Соціологи зауважують, що мовна ситуація у побуті часто залежить від регіону. Найбільше розмовляють українською на заході і на південному заході. Проте тенденції щодо переходу на державну мову у повсякденному житті спостерігаються і у східних та південних регіонах. Цікава ситуація склалася у Києві. Опитування показало, що кількість жителів столиці, які вдома спілкуються суто українською, вперше перевищила тих, хто розмовляє російською.

Політологи впевнені, що вибір на користь української у побуті ґрунтується на цінностях, яке обирає українське суспільство. Йдеться про супротив впливу Росії та орієнтацію на ЄС і НАТО.

«Питання мови – це не тільки питання зручності для людей чи культури й комунікації. Державна мова в будь-якій державі – це елемент ідентичності та головний елемент національної єдності та безпеки», – зауважує співкоординатор руху «Простір свободи» Тарас Шамайда.

Експерти погоджуються, що зміцнення позицій української мови є успішним лише завдяки комплексному підходу. Важливим є все: від єдиної мовної політики на рівні держави до кожної україномовної новинки у книгарнях.

Пропаганда під забороною

Понад рік тому, 1 січня 2017-го, в Україні набув чинності закон щодо обмеження ввезення з Росії книжок антиукраїнського змісту. Відповідно до нього, до країни не може бути ввезена видавнича продукція, яка пропагує державу-агресора, війну, комуністичний режим та його символіку, розпалює ворожнечу або посягає на права і свободи людини.  Відтоді до України можна завозити не більше ніж 10 російських книжок в одні руки. Для постачання видавничої продукції у більших обсягах потрібно мати спеціальний дозвіл.

Перевіряє книги щодо забороненого контенту і видає дозволи спеціальна експертна рада Держкомтелерадіо. До неї входять вчені, письменники, історики та журналісти, які читають книги, вивчають рецензії та авторські права і після цього надають свій висновок. За рік Держкомтелерадіо відмовило у ліцензії на ввезення в Україну 197 російських книжок. Зокрема, до переліку потрапили видання «Історія Російської держави» Бориса Акуніна, «Любовні листи та щоденники Миколи Другого» Бориса Соколова, «Дочка Леніна – погляд на історію» Едварда Радзинського. За висновком комітету, тією чи іншою мірою вони пропагують викривлене сприйняття історії, заперечують незалежність України та навіть існування Голодомору 1932-1933 років.

За словами віце-прем’єр-міністра В’ячеслава Кириленка, ліцензування вже дало результат, і кількість ввезених з РФ книг істотно скоротилась.

«Після запровадження дозвільної системи лише 7700 назв російських книг отримали дозволи на ввезення в Україну, тоді як у 2016 році було ввезено близько 50 тисяч. У  грошовому еквіваленті вартість ввезених російських книг навряд чи перевищуватиме півтора мільйона доларів, хоча до початку вторгнення Росії в Україну літератури ввозилося більш ніж на 30 мільйонів доларів на рік», – зауважує Кириленко.

Звісно, закон не здатен повністю вирішити проблему насичення ринку антиукраїнської продукцією. Адже дозвільний характер ввезення російських книжок ніяк не обмежує поширення подібної продукції в цифровій формі. Тож охочі до забороненого контенту можуть купувати книжки в електронному вигляді. Це питання урядовці вже розглядають та готуються відрегулювати, зокрема, через блокування російських сайтів.  Проте щодо друкованої продукції, то заборона російських видань відкрила нові можливості для українських видавництв.

Шанс для українських видавництв

За даними Книжкової палати, до 2015 року 70% усіх проданих в Україні книг були імпортовані з РФ. Проте за останні роки книжковий дисбаланс почав виправлятися і обіг російських книжок впав майже вдвічі. Щодо друку російськомовних видань у самій Україні, то їхні наклади значно скоротились. За чотири роки кількість примірників зменшилась з 22 млн до 9 млн. Водночас наклади україномовних книжок демонструють стабільне зростання, з 30 млн до 33 млн.

Звичайно, не йдеться про повне витіснення з ринку російськомовних книг. Досі має  попит спеціалізована медична, гуманітарна, наукова література.  Проте, за спостереженнями самих видавців, після початку війни на Донбасі громадяни принципово почали відмовлятися від російських книг.

«Після того, як почалася агресія з боку Росії, люди відійшли від російської книги. Люди просто голосують гривнею. Крім того, з’являються дійсно відмінні книги українських видавців», – розповідає співвласник видавництва «Наш Формат» Антон Мартинов.

Останні роки вітчизняні видавництва почали активніше працювати з молодими авторами, приділяти більше уваги якості перекладу та поліграфії. Як результат – зросла кількість власних новинок, а перекладні проекти почали з’являтися швидше. Так, наприклад, українська версія книги «Гаррі Поттер і прокляте дитя» від видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га» стала першим у світі перекладом, одразу після виходу оригіналу англійською.

Крім того, українці активно виходять на іноземні ринки. Впродовж минулого року у «Видавництва Старого Лева» права на книжки українських авторів та художників придбали 14 країн. Особливу популярність має дитяча література. Цікаво, що «Снігову королеву» з ілюстраціями українця Владислава Єрка вже читають у 23 країнах світу, а самого художника цього року внесли до Почесного списку ілюстраторів.

Важливим досягненням книговидавничої справи стало зміцнення інтересу читачів до української книги. Яскравим прикладом такого зацікавлення є Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал», який уже сьомий рік проходить у Києві. Заснований ще у 2011 році, він виріс із невеликого книжкового ярмарку у справжню літературну подію року. За даними директорки «Мистецького Арсеналу» Соломії Боршош, минулого року свої новинки представили понад 150 видавництв, а відвідали виставку понад 50 тисяч людей. За словами організаторів, ажіотаж навколо події був такий, що черги у «Книжковий Арсенал» тягнулися на 100 метрів. Традиційно виставку відвідав і Президент Петро Порошенко з дружиною.

«Вражений неймовірною атмосферою ярмарки. Довга черга на вхід у «Книжковий Арсенал» – єдина черга, яка мене радує», – поділився своїми враженнями глава держави.

Цікаво, що на «Арсеналі» почали купувати не тільки традиційну класику, а й видання про українських сучасників. Зокрема, минулого року популярними серед читачів були книжка Аліма Алієва і Севгіль Мусаєвої «Мустафа Джемілєв. Незламний» та книжка Катерини Щоткіної «Любомир Гузар. Хочу бути Людиною».  Крім того, «Видавництво Старого Лева» стверджує, що за п’ять днів ярмарку вони продали майже 11 тисяч книжок. Це означає, що кожен 5-й відвідувач не оминув своєю увагою їхній стенд. Такі приголомшливі результати свідчать, що читачі хочуть купувати українське, а значить, вітчизняне книговидавництво розвиватиметься.