Соцмережі як поле бою 

Верховна Рада працює над законодавчим рішенням, як захистити українських дітей у інтернеті. Про це заявила народна депутатка Юлія Гришина. “За моїм запитом Дослідницька служба Верховної Ради підготувала оглядове досьє щодо захисту прав неповнолітніх у цифровому просторі — і результати справді тривожні: кожен четвертий підліток проводить онлайн 7+ годин на день; 4 із 5 дітей мають акаунти в Telegram і TikTok; кожна третя дитина стикається з небезпечними ситуаціями в мережі; 60% дітей нікому про це не розповідають. І це лише частина реальності. Соцмережі сьогодні — це не тільки про комунікацію. Це і про ризики: від небезпечного контенту до цілеспрямованого впливу та вербування”, — написала Гришина на своїй сторінці у соцмережі.

Вона також додала, що завдання парламенту — знайти збалансовані рішення без тотальних заборон, але з реальним захистом і відповідальністю. Для цього необхідно перейняти найкращий світовий досвід і адаптувати його до українських реалій.

Про безпековий вимір вже не перший місяць говорить і народний депутат Ярослав Юрчишин: “Ми забороняємо дітям курити, вживати алкоголь і грати в азартні ігри. Але TikTok — без проблем. Telegram? У вільному доступі. Жодних вікових бар’єрів, жодного контролю. Хоча саме ці платформи стали полем бою — інформаційного, ідеологічного, а часом — і реального. Сьогодні в соцмережах українські діти не просто дивляться відео. Вони — об’єкти обробки, вербування, впливу. І в країні, що воює, і досі немає механізмів, які б захистили неповнолітніх від цифрової загрози”, — написав нардеп у своїй колонці на “Українській правді”. 

За даними речника СБУ Артема Дехтяренка, близько 22% усіх викритих російських агентів в Україні є неповнолітніми; значна частина з них була завербована саме через месенджери й соцмережі, передусім Telegram.

На думку керівниці Центру гідності дитини при Українському католицькому університеті Христини Шабат,  діти та підлітки використовують цифрові сервіси неконтрольовано:  “Більшість соціальних мереж мають нижню вікову межу для реєстрації. Переважно це 13 років. Якщо ми говоримо про месенджери, то для Telegram та Viber це 17 років, для вотсапу — 12. Проте так уже культурно склалося, що батьки через власний досвід часто сприймають вміння дитиною користуватися чимось “не за віком” як ознаку дорослості… Тому батьки толерують обхід правил. Толерує і школа. Тож наші діти живуть в умовах, де використання соцмереж неконтрольоване. І саме зараз це середовище потрібно зробити трохи більш контрольованим”, — сказала вона в коментарі “Детектор медіа”.

Міжнародний досвід

Австралія однією з перших встановила мінімальний вік для користування соцмережами — 16 років. Відповідний закон ухвалили наприкінці 2024 року, і він став одним із перших прикладів такого жорсткого підходу на національному рівні. Перші результати показують обережний оптимізм: більше половини опитаних батьків вважають заборону ефективною, хоча визнають, що вона ще потребує доопрацювання. За словами батьків, діти більше спілкуються наживо і стають більш залученими у взаємодію. Водночас є і зворотний бік: деякі підлітки переходять на альтернативні або менш регульовані платформи. Опитані також розповіли про зменшення у дітей соціальних зв’язків, творчості чи онлайн-підтримки. 

Греція планує із 1 січня 2027 року заборонити доступ до соцмереж дітям до 15 років. Відповідне законодавство мають ухвалити вже у 2026 році. Прем’єр-міністр Кіріакос Міцотакіс визнав, що таке рішення може викликати невдоволення молоді: “Я впевнений, що багато хто з вас, молодших, розсердиться на мене; якби я був у вашому віці, можливо, я б відчував те саме, але наша роль не полягає в тому, щоб бути приємними”, — заявив Міцотакіс, звертаючись до дітей.

Франція вже підтримала законопроєкт, який передбачає обмеження доступу до соцмереж для дітей до 15 років. Документ ще має пройти всі етапи ухвалення. 

Польща готує законопроєкт, який заборонить дітям віком до 15 років користуватися соціальними мережами. В Іспанії уряд оголосив про намір заборонити доступ до соцмереж для підлітків до 16 років. Цю ініціативу розглядають як частину ширшої політики цифрової безпеки неповнолітніх, що передбачає посилення відповідальності платформ і захист дітей від шкідливого контенту онлайн.

Технічні складнощі та критика ініціативи

Головна проблема вікових обмежень — як надійно перевіряти вік користувачів і водночас не порушувати приватність та захист даних. На практиці це вибір між різними способами перевірки. Завантаження документів або використання державних ідентифікаторів викликає побоювання щодо збору чутливої інформації. Альтернативами можуть стати сторонні сервіси, які краще захищають приватність, але часто менш точні й надійні. Різні країни обирають різні шляхи, але єдиного найкращого рішення наразі немає.

Також не всі сприймають такі обмеження схвально. Критики вікових бар’єрів застерігають, що частина дітей може перейти на менш регульовані або маргінальні платформи, де ризики є ще вищими, або використовувати технічні обхідні механізми. Існує також побоювання, що надмірно жорсткі правила можуть ускладнити доступ до освітнього або соціально корисного контенту.

Чи готові українці до обмежень?

Ще в грудні минулого року медіа “Нова Українська школа” провело опитування серед своїх читачів щодо можливість заборони соцмереж для дітей. 60% опитаних висловили повну підтримку вікових обмежень і вважають, що соцмережі шкодять дітям. 32% підтримали обмеження частково — вважають, що вони потрібні, але не повна заборона. Наприклад, для навчання важливо мати зв’язок у месенджерах. Водночас 1% категорично проти обмежень, ще 7% висловились за індивідуальний підхід.

Професійна охорона

МВС оприлюднило оновлені вимоги щодо безпеки у школах на час воєнного стану. За ними фізична охорона, перевірка металодетекторами та системи відеоспостереження є стандартами для навчальних закладів. Такі норми прописані у наказі від 8 січня, який набув чинності 28 січня 2026 року.

Відповідно до документа, кожен заклад освіти має бути забезпечений професійною охороною — це може бути поліція охорони або ліцензована охоронна компанія. Охоронці повинні заступати на пост не пізніше ніж за годину до початку занять. Та мають регулярно обходити територію і приміщення школи, контролювати дотримання пропускного режиму, сприяти організації евакуації до укриттів у разі небезпеки. Окрім того, школи зобов’язані встановити систему екстреного виклику поліції — стаціонарну “тривожну кнопку” або мобільний аналог.

Водночас, як наголошує Освітній омбудсмен: функції охорони не повинні виконувати педагоги. Тобто, вчителів не можна залучати до чергування на входах, перевірки речей чи пропускного режиму. 

Відеоспостереження та металошукачі

Згідно з наказом, у школах має бути встановлена система відеоспостереження. Вона повинна охоплювати входи до будівлі, коридори, холи, сходові клітки, актові та спортивні зали навчального закладу. Водночас встановлення камер у приміщеннях особистого користування (вбиральнях, роздягальнях) — заборонене. Інформація про відеоспостереження має бути відкрито розміщена в школі, а записи з камер потрібно зберігати не менше 30 діб.

Також на входах до школи необхідно буде встановити металодетектори. Обов’язкову перевірку проходитимуть учні 5–11 класів, працівники школи та відвідувачі.

Мета нововведень

Мета усіх цих нововведень — запобігти потраплянню до школи небезпечних предметів і якнайшвидше реагуванню на надзвичайні ситуації. Відповідно до урядового переліку, на території школи заборонено перебувати зі зброєю, її імітаціями, піротехнікою, легкозаймистими речовинами, алкоголем, тютюновими виробами, електронними сигаретами, наркотичними та психотропними речовинами.

Хто заплатить?

Наказ МВС покладає фінансування безпекових заходів на засновника освітнього закладу  (місцеві громади) або на інші законні джерела. У державних і комунальних школах заборонено фінансувати охорону коштом батьків чи учнів. 

Міжнародний досвід

Подібні заходи безпеки діють у низці країн, однак масштаби та підходи відрізняються.

Зокрема, у США після масових збройних нападів у школах, посилилися інвестиції у металодетектори, офіцерів поліції, системи відеоспостереження та контроль доступу. Водночас аналітики видання Education Week зазначають, що переконливих доказів ефективності цих рішень небагато. І оцінити їхній вплив на запобігання інцидентам складно. А окремі дослідження свідчать, що наявність металодетекторів може навіть знижувати суб’єктивне відчуття безпеки в учнів. Адже школярі можуть сприймати школу як потенційно небезпечну зону.

Подання заяви

Уряд спростив оформлення ключових виплат на дітей. У Міністерстві соціальної політики, сім’ї та єдності повідомили, що зміни стосуються допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, виплат із догляду за дитиною до року та програми “єЯсла”.

Відтепер подати документи можна не лише до сервісних центрів Пенсійного фонду України. Заяви прийматимуть також ЦНАПи та уповноважені представники громад.

Оновили і строки звернення. Зокрема, заяву на допомогу по догляду за дитиною до року можна подати протягом трьох місяців після того, як дитині виповниться один рік. За програмою “єЯсла” звернутися можна протягом шести місяців після виходу на роботу на повний день. У такому разі виплата надійде одразу за пів року — від місяця після першого дня народження дитини (але не раніше січня 2026 року) і до досягнення нею трирічного віку.

Зарахування та використання коштів

Змінився і механізм зарахування коштів. Допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами тепер можна отримувати без відкриття спеціального рахунку — достатньо мати звичайний поточний рахунок “Дія.Картки”.

Водночас допомогу по догляду до року та виплати за програмою “єЯсла” перераховуватимуть на картку зі спеціальним режимом використання. У Мінсоцполітики зазначають, що Пенсійний фонд відкриватиме такі рахунки через відділення “Ощадбанку” під час звернення.

Розширили і можливості використання коштів. Держава доповнила перелік категорій товарів і послуг, які можна оплачувати за рахунок цих виплат.

Найближчим часом уряд планує запровадити можливість оформлення цих видів допомоги через застосунок “Дія”. У Мінсоцполітики повідомили, що працюють над проєктом разом із Міністерством цифрової трансформації, однак конкретні строки запуску поки не називають.

Програми допомоги

Із початку року у Мінсоцполітики фіксують зростання звернень щодо дитячих виплат. У відомстві пов’язують це зі змінами у законодавстві.

З 1 січня зросла допомога при народженні дитини. Разова виплата становить 50 000 гривень. У разі народження двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину окремо. Також передбачено виплати жінкам у зв’язку з вагітністю та пологами (за відсутності страхового стажу) — 7 000 гривень на місяць.

За програмою “єЯсла” виплати отримують батьки дітей віком від 1 до 3 років, які виходять на роботу на повний день. Розмір допомоги становить 8 000 гривень, а для дітей з інвалідністю — 12 000 гривень. Рівень доходу родини на право отримання підтримки не впливає. Кошти можна спрямувати на оплату приватного дитячого садка, послуг няні або розвивальних гуртків.

Вплив родини

Саме у сім’ях діти можуть отримати перші знання про свої права і побачити, як їх поважають батьки та родичі. Це формує фундамент для здорового фізичного, розумового та соціального розвитку кожної особистості. І йдеться не лише про базові права на захист від насильства, освіту та здоров’я. А й про життєво важливі для розвитку особистості права на висловлення власної думки, приватність та ідентичність.

Переважна більшість українців визнають, що саме родина відіграє роль у захисті та реалізації прав дитини. Згідно з проведеним ЮНІСЕФ опитуванням, з цим згодні 97% батьків і 93% підлітків. Водночас, майже чверть українців — обговорюють права дитини рідко чи нерегулярно. Кілька разів на рік або частіше тему піднімають у розмовах 45% батьків і 41% підлітків.

Сім’ї створюють середовище, де діти почуваються в безпеці, коли ставлять питання та обговорюють свої права. Батьки можуть навчити їх особистим кордонам та як звертатися за допомогою, якщо вони відчувають небезпеку. Родина також може показати дитині, що її думку цінують. Наприклад, дорослі можуть спитати, що малеча думає про місце сімейного відпочинку чи які гуртки хоче відвідувати. Водночас, саме на батьках лежить відповідальність пояснити дітям зв’язок між правами та обов’язками і навчити збалансовувати їх. Наприклад, мати не лише право на гру, а й обов’язок робити певні завдання вдома.

Що знають дорослі

Більше третини дорослих визнають, що порушували права своєї дитини хоча б у дрібницях. Але часто вони можуть навіть не усвідомлювати цього. Найбільше українці недооцінюють права власних дітей на ідентичність та приватність. За даними ЮНІСЕФ, їм приділяють увагу лише 22% та 12% опитаних дорослих. Тоді як підлітки називають це питання серед найважливіших. На противагу, розуміння базових прав в українців краще. Йдеться насамперед про права на освіту, здоров’я та захист від насильства. 

Цікаво, що українці демонструють різне ставлення до крику або образливих висловлювань щодо дитини. Так, порушенням прав це вважають 75% респондентів. Але серед жінок цей відсоток вищий, ніж серед чоловіків. На думку авторів дослідження, українки ставляться до цього питання більш чутливо.

Розмову про свої права у сім’ї самостійно ініціюють майже третина підлітків. Особливо, якщо стикаються з порушеннями у школі чи близькому оточенні. Водночас, порушення власних прав у родині відзначають 28% дівчат та 15% хлопців. Прикладами вони називають фізичне чи психологічне насильство (про це говорять 46% опитаних), ігнорування думки (так вважають 45% опитаних) та порушення приватності (про це заявило 43% респондентів).

Допомога батькам

Майже 54% українців вважають, що їхнім родинам є, що покращити, у сфері захисту прав дітей. І починати можна зі щоденних практик. Наприклад, читання книжок про справедливість або різноманітність може навчити дітей їхньому праву на недискримінацію та сформувати вміння ставитися з повагою до інших. Батьки можуть обговорювати зі своїми дітьми реальні приклади, як-от, про доступ дітей до освіти чи охорони здоров’я. І таким чином допомагати розуміти свої права у ширшому контексті. Стати в пригоді можуть і медіа, які, наприклад, містять матеріали про права дітей. 

Підтримати батьків покликані і спеціально створені ініціативи. Таку проводять ЮНІСЕФ разом з Радницею-уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Кампанія наголошує: батьки вже багато в чому виховують в дітях знання про права через повсякденні справи та розмови. А діти озвучують ці права — власною мовою. 

А для того, щоби батьки їх краще розуміли, інколи потрібна допомога з перекладом. Як приклад, наводять дитячі фрази, за якими можуть стояти базові права людини. Так, коли дитина просить не кричати на неї, вона може обстоювати власну гідність. Своє право ухвалювати рішення школяр може висловити словами “Я хочу ходити в інший гурток”. А за вигуком “Я хочу бути динозавром” може ховатися право на самовираження.

Більше дізнатися, що про свої права знають маленькі українці, можна на сторінці ініціативи. А от на сторінці проєкту “Платформа” зʼявилися приклади деяких поширених дитячих фраз та їхній переклад. Ознайомитися з ними можна і у підготованих в рамках кампанії відео.

Конвенція ООН про права дитини

Україна у 1991 році ратифікувала Конвенцію ООН про права дитини — головний міжнародний документ, що захищає інтереси дітей. Попри її фундаментальну роль у національному законодавстві, лише 11% українців добре обізнані з положеннями документу. При цьому кожен п’ятий дорослий (20% респондентів) та 15% підлітків взагалі не знайомі з Конвенцією.

Тим часом, хоча держава несе загальну відповідальність за захист прав дітей, документ може слугувати дорожньою картою для сімей, шкіл та громад, аби полегшити виховання дітей. Конвенція чітко закріплює питання відповідальності за виховання дітей. Несуть її, у першу чергу, батьки. Втім, держава зобов’язана їм у цьому допомагати. Документ вимагає захисту дітей від усіх форм жорстокого поводження, експлуатації та зловживань. Також Конвенція ООН окреслює повний спектр прав дитини. Зокрема, і тих, що необхідні для здорового фізичного, розумового, морального та соціального розвитку. Та містить поради для батьків, як мають будуватися стосунки в родині, щоби діти виростали обізнаними особистостями, здатними відстоювати свої права і поважати права інших.

Як все починалося

Досі в Україні не існувало єдиного закону, який би комплексно регулював репродуктивні технології. Наразі держава керується низкою розрізнених нормативних актів, зокрема й наказом МОЗ № 787, якому вже 12 років. Це означає, що українське законодавство суттєво відстає від стрімкого розвитку сучасних медичних можливостей.

Питання репродуктивного здоров’я стало особливо актуальним із початком повномасштабного вторгнення. Через війну чимало пар відклали народження дітей та вирішили вдатися до заморожування статевих клітин, щоб скористатися ними в майбутньому. Чутливим стало питання збереження біоматеріалу військових обох статей. Лише у листопаді 2023 року законодавчо дозволили зберігати їхні репродуктивні клітини, що дало можливість дружинам та чоловікам загиблих стати батьками вже після втрати коханої людини.

Численні резонансні випадки, пов’язані з правовими прогалинами у цій галузі, лише підтверджують: Україні вкрай потрібен чіткий і сучасний закон, який унормує всі аспекти допоміжного батьківства.

Що пропонують урядовці

Наразі Уряд схвалив проєкт Закону про застосування допоміжних репродуктивних технологій №13683. Врегулювати автори пропонують одразу кілька питань. Зокрема, вік людей, що можуть скористатися допоміжними репродуктивними технологіями; порядок оформлення батьківства для дітей, народжених сурогатними матерями; зберігання та використання ембріонів; питання сурогатного материнства і донорства статевих клітин. 

Законопроєкт накладає низку обмежень для громадян України. Наприклад, використовувати штучне запліднення зможуть люди до 49-річного віку. Для того, щоби технологією скористалися українці, які вже досягли цього віку, доведеться проводити медичне обстеження та скликати консиліум з трьох лікарів. Обмежать і права на допоміжні репродуктивні технології певних категорій громадян, а саме: позбавлених судом батьківських прав; недієздатних чи обмежено дієздатних; засуджених за кримінальні правопорушення і таких, що мають непогашену судимість. А ще українців, що мають захворювання, які “перешкоджають застосуванню методик ДРТ і за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду”. Пропонують автори проєкту врегулювати також транспортування замороженого біологічного матеріалу: зокрема, заборонять переміщувати свої клітини на тимчасово окуповані території України. Врегулює держава і питання вивозу клітин за кордон.

Низка обмежень стосуватиметься й іноземців. Зокрема, не матимуть можливості скористатися сурогатним материнством в Україні. Також, сурогатне материнство обмежать для українських громадян, якщо одружені із людиною, що має громадянство держави, де такі методи репродуктивних технологій заборонені законом.

Критика законопроєкту

Низку недоліків у поданому Урядом проєкті закону вбачають як репродуктологи, так і юристи та представники громадськості. Окрім претензій суто до тексту закону, вони наголошують, що з робочої групи вивели президента та віце-президента Української Асоціації Репродуктивної Медицини. Начебто, за можливий конфлікт інтересів. Що, на думку коментаторів, суттєво вплинуло на експертність групи.

Серед пропозицій, які найбільше критикують репродуктологи, — державне регулювання донорства. “Якщо ви досягли народження дитини/дітей завдяки програмі IVF, але ще маєте ембріони, які хотіли би донувати (передати для благодійного використання) — це буде заборонено. Держава запропонує вам просто “спустити їх в унітаз”, — зазначає у своєму дописі у соцмережах репродуктологиня Ксенія Хажиленко. 

На низку недоліків урядового закону звертає увагу громадське об’єднання “Українська асоціація репродуктивної медицини”. Йдеться і про невідповідність термінології словнику ВООЗ, і про нечіткі норми законопроєкту. Наприклад, під час обмеження до 49 років віку людини, яка може скористатися допоміжними репродуктивними технологіями, не вказано, йдеться про жінку чи про чоловіка. Також не ясно, чи поширюється вікове обмеження на учасників програми замінного материнства, себто, людей, для яких виношує дитину сурогатна мати. 

Деякі формулювання законопроєкту можуть створити правові перепони у майбутньому: так, автори документу пишуть про право жінок на замінне материнство. І не згадують у тексті про таке саме право для чоловіків. 

Чимало питань в “Української асоціації репродуктивної медицини” викликає і запропоноване авторами закону врегулювання оплати сурогатного материнства. “В статті 15 прописано: “донація проводиться безоплатно”. Норма, яку пропонує законопроєкт, є в багатьох європейських країнах, і в яких вона фактично порушується. Приклади: Іспанія, Греція, Кіпр, в які, до речі, їдуть донори з України. Це погіршить демографію нашої країни. Не зашкодить врахувати, що це серйозна втрата бюджетних коштів”, — наголошують критики документу.

На правові колізії документу звертає увагу і адвокатка, членкиня Ради Комітету медичного та фармацевтичного права та біоетики НААУ Ольга Данченко. Вона зазначає, що обмеження права застосовувати допоміжні репродуктивні технології для низки українців може порушити права людей з інвалідністю: “Найбільше занепокоєння викликає обмеження права на застосування ДРТ для пацієнтів, які за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду. Адже твердження про природне право людини, незалежно від наявності інвалідності, на створення сім’ї є безперечним і підтверджується міжнародним та українським законодавством, зокрема Конвенцією ООН про права людей з інвалідністю та Конституцією України. Це право включає свободу створювати сім’ю, одружуватися, мати дітей та жити сімейним життям на рівні з іншими”. 

Пише юристка і про обмеження доступу до медичних програм замінного материнства для іноземців. Зокрема, наголошує: “Неприйнятно з правового погляду звучить заборона застосування методу сурогатного материнства для подружжя, одним з яких є громадянин України, а інший — іноземцем, бо згідно зі ст. 7 ЗУ “Про громадянство України” дитина у такому разі автоматично має право на набуття українського громадянства, що тільки сприятиме покращенню демографічної ситуації в Україні”.

Альтернативний закон

На тлі суспільного розголосу стало відомо про подання альтернативного проєкту закону, який передбачає правки до урядового тексту. Автор ініціативи — народний депутат Олександр Дануца. Його пропозиції мають врегулювати низку аспектів, утім, не враховують більшості озвучених зауважень.

Про подання альтернативного закону також повідомила депутатка і громадська діячка Яна Зінкевич. Сам же запропонований урядом закон — наразі перебуває на розгляді Верховної Ради.

Сільські школи і державне фінансування

З вересня цього року школи, де навчається менше 45 учнів, не матимуть державного фінансування на оплату праці вчителів. Це не стосується молодшої школи, а лише 5-11 класів. Позбавлення грошей з держбюджету не означає автоматичного закриття школи. Адже рішення про це кожна громада ухвалюватиме самостійно та може натомість почати фінансувати школу із місцевих бюджетів. Втім, за даними порталу Education.ua, щонайменше 400 сільських шкіл може чекати реорганізація або закриття. Найбільше скорочення, ймовірно, зачепить Львівську, Черкаську, Сумську, Тернопільську та Хмельницьку області. Дітей із закритих шкіл возитимуть до опорних закладів. Також і частину педагогів можуть перевести до інших шкіл, але лише за наявності вакансій. 

Як пояснюють в уряді, нова політика покликана оптимізувати шкільну мережу, зменшити витрати та підвищити ефективність освітнього процесу. Зокрема, в Міністерстві освіти і науки звертають увагу на те, що вартість навчання одного учня в сільській місцевості значно вища, ніж у місті — в середньому 30,4 тис. грн на рік проти 24,4 тис. У деяких громадах витрати сягають понад 51 тис. грн. Водночас результати сільських випускників на Національному мультипредметному тесті 2024 року були нижчими, ніж у міських школярів.

За даними МОН, за останні роки кількість шкіл у селі скоротилася на 20%. Подальше скорочення чекає на школи і наступного року — держава припинить фінансування закладів, у яких навчається менше 60 учнів.

Зміни у дистанційній освіті

Зміни чекають і на сам процес навчання. З нового навчального року школярі можуть здобувати освіту очно, у змішаному форматі або ж дистанційно. Для відкриття дистанційного класу відтепер достатньо п’яти учнів.  Такі класи можуть відкривати будь-які школи, навіть ті, які працюють у звичайному або змішаному режимі. Щоправда, МОН закликає забезпечувати очне навчання там, де безпекова ситуація та умови дозволяють це зробити.  

Формат навчання визначає керівник школи або обласна військова адміністрація. Для офлайн-занять потрібна наявність укриття в закладі або не далі ніж за 500 метрів від нього. 

У змішаному форматі школи можуть чергувати дні або тижні очного та дистанційного навчання. Також можливий перехід на дистанційку впродовж року, якщо цього вимагатиме ситуація.  

На прифронтових територіях також можливі всі форми навчання. Щоправда, для офлайн-занять, окрім укриття, потрібні рішення ради оборони області, педагогічної та батьківської рад. Учні на тимчасово окупованих територіях можуть навчатись дистанційно за повною програмою, у сімейній формі, на екстернаті чи під педагогічним патронажем. МОН радить обирати патронаж, адже він передбачає індивідуальний план, адаптований під потреби учня. 

Учні за кордоном можуть обрати декілька варіантів навчання. Якщо відвідують місцеву школу, то паралельно мають можливість проходити українознавчий компонент  дистанційно. Якщо ж дитина не навчається у закордонній школі, може здобувати освіту повністю дистанційно в українському закладі. Крім того, доступні індивідуальні форми навчання: екстернат чи сімейна освіта.

Військова підготовка у вишах

З вересня 2025 року в Україні розпочнеться обов’язкова базова загальновійськова підготовка для студентів закладів вищої освіти. БЗВП для студентів передбачає 300 академічних годин. Програма складається з двох компонентів: теоретичний курс (90 академічних годин) — безпосередньо у вишах,  практичний курс (210 академічних годин) — у спеціальних навчальних центрах ЗСУ.

Теоретичний курс викладатиметься для всіх студентів. Практичну частину повинні пройти чоловіки, придатні за станом здоров’я. Жінки можуть долучитися до практичних занять добровільно. Для цього їм необхідно стати на військовий облік у Територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Після БЗВП студенти складають військову присягу та отримують сертифікат і військово-облікову спеціальність. Це звільняє їх від обов’язкової базової військової служби, яку мають пройти всі чоловіки від 18 до 25 років. Відмова студента, який визнаний придатним до військової служби, від БЗВП є підставою для відрахування із закладу освіти. Крім того, проходження військової підготовки буде необхідною умовою для першого працевлаштування на державну службу, в органи місцевого самоврядування та прокуратуру.

Зростання виплат

Підвищення одноразової виплати жінкам після народження дитини анонсував ще Денис Шмигаль. Сума має зрости упʼятеро: з 10,3 тисяч гривень до 50 тисяч гривень. Востаннє допомогу при народженні дитини уряд збільшував у 2014 році. Тоді суму щомісячної підтримки визначили на рівні 860 гривень.  

Уряд пропонує також суттєво збільшити щомісячні виплати для батьків. Подбати планують як про підтримку матерів, так і про кошти для дитини. Зокрема, допомога жінкам, які народили дитину, але не мають професійного стажу, зросте з менш, ніж 1 тисячі гривень, до 7 тисяч гривень. “Передбачаємо щомісячні виплати одному з батьків чи опікуну як допомогу для догляду до досягнення дитиною одного року. Розмір виплат окремо визначить уряд”, — заявив Шмигаль. Мінсоцполітики пропонує, щоби сума виплати на дитину сягала 7 тисяч гривень.

Також йдеться про державну підтримку після того, як малюку виповниться рік. За словами урядовців, батьки зможуть обрати, виходити на роботу, чи залишатися вдома з малечею. “Якщо вони оберуть перший варіант, держава щомісячно платитиме 8 тисяч гривень. У разі обрання другого — за мамою або татом збережеться сплата єдиного соціального внеску аж до триріччя малюка”, — зазначив Денис Шмигаль.

Зберегти урядовці обіцяють і програму “Пакунок малюка”. Як і раніше, батьки зможуть обрати, отримати набір необхідних речей для немовляти або грошову компенсацію у понад 7,5 тисяч гривень.

Політика держави

З початку російського повномасштабного вторгнення показник народжуваності у нашій державі суттєво зменшився. Наразі він становить 0,9 дитини на одну жінку. Хоча до 2022-го року цей показник був 1,16. 

На тлі негативних прогнозів щодо демографічної ситуації в Україні уряд раніше розробив “Стратегію демографічного розвитку до 2040 року”. Саме у межах цього плану міністерства соціальної політики, охорони здоровʼя, економіки та освіти і науки — підготували проєкт закону, що передбачає зміну виплат при народженні дитини. Зокрема, у Мінсоцполітики сподіваються, що документ допоможе “створити умови для зростання народжуваності та гармонійного поєднання батьківства з професійною діяльністю”.

До Верховної Ради України проєкт закону подали у липні цього року. Наразі документ проходить всі законодавчі процедури. Голосуватимуть за нього згодом, а от запрацювати зміни мають вже з початку наступного року — цей термін прописано у пояснювальній записці. Відтак, гроші на збільшення виплат буде закладено у наступний бюджет.  

Критика ініціативи

Чи допоможуть запропоновані урядовцями зміни покращити демографічну ситуацію? Критики законопроєкту нагадують, що подібне збільшення виплат у 2005 році призвело до збільшення народжуваності лише протягом трьох років. “Бо коли дійшло до цих трьох років, виявилося, що у нас недостатньо дитячих садків. Діти пішли до школи, яка закінчується о 12:00 і немає групи продовженого дня. Тобто це комплексна ситуація”, — зазначила у коментарі “BBC Україна” голова громадської організації “Соціальна Синергія” Маріанна Онуфрик.

Дехто з експертів висловлює побоювання, що збільшення виплат може призвести до народження дітей “під виплату”. Так, голова Національного офісу дітей і молоді “ДІЙМО” при Міністерстві соціальної політики України Кирило Невдоха зазначає, що в Україні щороку тисячі дітей втрачають батьківське піклування через складні життєві обставини. І пропонує державі створити такі умови для народження дітей: 

• забезпечення житлом;
• доступ до послуг, які знімають частину навантаження з батьків; 
• наявність місць у садочках і школах;
• безоплатні продовжені групи та гуртки, щоб батьки могли працювати;
• безоплатне харчування в школах;
• реальна та дієва підтримка зайнятості.

У відповідь на критику перша заступниця Міністра соціальної політики України Дарина Марчак наголошує, що передбачена урядом сума навряд чи спровокує збільшення кількості людей, які народжуватимуть заради грошей. “Одноразова виплата, яку ми запроваджуємо, не настільки велика, щоби створювати таку негативну мотивацію. Також ми фактично навпаки розтягуємо період виплат на тривалий час, для того, щоби жінка кожного місяця мала ці гроші”, — наголошує вона. За словами чиновниці, щомісячні виплати для матерів мають також зменшити абсолютну фінансову залежність жінок після народження дитини від чоловіка чи родичів.

Деталі програми

Уряд повідомив про запуск нової програми під назвою “Пакунок школяра”. Вона передбачає одноразову виплату 5 тисяч гривень для підготовки першокласника до школи. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль наголосив, що отримати гроші можуть тільки ті батьки, які відправляють свою дитину в перший клас в офлайн форматі — тобто, дитина відвідуватиме заняття очно. Цей вид допомоги також не вплине на призначення житлових субсидій чи інших соціальних пільг, зазначають урядовці. 

Отримають виплату і діти-сироти, про таку можливість йдеться у постанові Кабінету Міністрів. “Для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей, які залишилися без батьківського піклування, законним представником учня першого класу може бути уповноважений представник дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї, закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, особа, до сім’ї якої тимчасово влаштовано дитину, щодо якої встановлено факт відсутності батьківського піклування та яка постійно проживає на території України”, — зазначають автори ініціативи. 

Як оформити заявку

За словами міністерки соціальної політики України Оксана Жолнович, подавати заявку батьки чи опікуни можуть, коли дитину зарахують до школи. Навчальний заклад передасть інформацію до Пенсійного фонду. І вже після цього у “Дії” батькам та опікунам прийде сповіщення, що вони можуть оформити виплату. 

Ті, хто не користуються “Дією”, також можуть оформити допомогу. Для цього слід звернутися з заявою до Пенсійного фонду. А там — надати інформацію про рахунок, на який хочуть отримувати гроші.

Витратити кошти можна лише на підготовку першачка до школи. Зокрема, на канцелярію, одяг і взуття. “Ці гроші за будь-яких обставин не можна буде витратити ні на що, що не стосується дитячих товарів. Є спеціальні магазини, діяльність яких має відповідну класифікацію, це дитячі магазини, або магазини, де є відділ дитячих товарів. Також у програмі можуть брати участь інтернет-магазини. Перелік таких магазинів ми будемо розширювати”, — наголосила Оксана Жолнович. 

Критика ініціативи

Найбільше критики на адресу влади за програму “Пакунок школяра” лунає за те, що призначена допомога для дітей, які навчаються офлайн. Очне навчання в Україні минулоріч мали близько 80% шкіл. І значна частина закладів із дистанційним навчанням розташована на територіях із поганою безпековою ситуацією. “Уряд вирішив виплатити по 5 тисяч грн батькам першокласників на збори до 1 вересня. Але з поправкою — хто йде вчитися офлайн. Тобто хорошим львівським та київським хлопчикам потрібна абетка та нова курточка. А харківським, з п’ятим роком онлайну, хай слухають пісню рушники?”, — наводить “BBC Україна” коментар користувачки соцмереж Тетяни Грузинської.

Новації для школярів

Міністерство освіти і науки України затвердило також низку інших змін, які набудуть чинності вже з 1 вересня. Стосуються ці зміни навчання вимушено переміщених учнів, школярів за кордоном та навчального процесу на тимчасово окупованих територіях.

Зокрема, з 1 вересня 2025 року батьки-переселенці мають перевести дитину у заклад освіти за місцем фактичного перебування, який працює очно. Залишитися на дистанційному навчанні школярі-ВПО зможуть лише за кількох умов. Якщо у школах за місцем перебування немає вільних місць для очного навчання. Чи у разі, коли місцеві школи не працюють очно чи взагалі закрилися.

Змінять правила і щодо дітей, які нині перебувають за кордоном. Вони зможуть навчатися онлайн в українських школах з українознавчим компонентом. І вивчатимуть лише ті предмети, яких немає в закордонних закладах освіти: українську мову та літературу, історію та географію України. Оцінки з предметів, які діти вивчають за кордоном, просто зарахують. Це дозволить зменшити навчальне навантаження з 25 до 6 годин на тиждень.

Щодо правил навчання для дистанційних шкіл і класів, то вони зможуть функціонувати за таких умов:

• у класі має бути мінімум 20 учнів;
• має бути наявним щонайменше один клас для всіх років навчання з 1 до 9 або з 5 до 11 класу;
• навчання відбувається синхронно з використанням цифрових інструментів.

У разі, якщо жодна школа в громаді не відповідає зазначеним умовам, то за рішенням засновника в ОТГ мають визначити одну найбільш спроможну школу, яка працюватиме без дотримання вимог.  

Тоді як учням на тимчасово окупованих територіях пропонують, за можливості, продовжити навчання у своїх дистанційних класах. Або, якщо ті не функціонуватимуть, скористатися педагогічним патронажем. Чи перейти в заклад освіти у межах своєї області (який продовжує працювати). З міркувань безпеки таке переведення можна здійснити без заяви батьків, а згідно з рішенням обласної військової адміністрації.

Роль родини

Фахівці з ЮНІСЕФ опитували батьків, а також дітей, старших за 14 років. Участь у дослідженні взяли шістсот дорослих і чотириста дітей з великих і малих населених пунктів. Більшість (97% батьків і 93% підлітків) вважають, що саме родина відіграє ключову роль у захисті та реалізації прав дитини.

Цю тему у сім’ях майже половина українців обговорюють раз на кілька місяців. А 22% батьків і 17% дітей спілкуються про права неповнолітніх регулярно чи раз на місяць. Водночас, майже чверть українців — обговорюють права дитини рідко чи нерегулярно. 

Дві третини батьків піднімають тему прав дитини самі чи згадують під час сімейних розмов. А третина підлітків, якщо стикаються з порушенням своїх прав поза межами дому — обговорюють цю тему з батьками. 

Які права мають діти

Суспільство має знати про права дітей — так вважають 98% опитаних батьків. На думку дорослих, достатньо про свої права знають лише 38% неповнолітніх. Підлітки вважають себе більш обізнаними: на їхню думку, достатньо про свої права знають 55% дітей.

Україна керується Конвенцією ООН про права дитини — з цим твердженням згодні 39% батьків та 35% підлітків. Але добре обізнані з положеннями документу лише 11% опитаних. Більше третини батьків та дітей про Конвенцію чули, хоча не знають всіх деталей. Взагалі не знайомі з документом 20% дорослих і 15% підлітків. Інформацію про Конвенцію батьки отримують здебільшого зі ЗМІ та соцмереж, а діти — у закладах освіти і від батьків.

Розпитали українців і про те, які ж права дитини вони вважають пріоритетними. Дорослі  називають права на освіту (цю думку підтримують 51% батьків), здоров’я (61%), захист від насильства (51%). Тоді, як правам на ідентичність та приватність батьки приділяють значно менше уваги (22% та 12% відповідно). Найбільш пріоритетними діти вважають право на захист від насильства (з цим погоджуються 51% опитаних), здоров’я (50%), освіту (49%). Важливим правом неповнолітні учасники дослідження називають також право на свободу думки.

Порушення прав

Більше третини опитаних дорослих (37%) визнають, що порушували права дитини хоча б у дрібницях. Також 75% респондентів погоджуються, що крик або образливі висловлювання є порушенням прав дитини. Однак, цей показник дуже різний серед жінок (81%) та чоловіків (68%). Автори дослідження наголошують — у сприйнятті вербального насильства є гендерний розрив, а українки більш чутливо реагують на таку форму нехтування правами неповнолітніх.

По-різному про проблему говорять також дівчата і хлопці. Обидві категорії підлітків відзначають, що стикалися з фізичним/психологічним насильством, ігноруванням думки або порушенням приватності. Втім, порушення власних прав у родині відзначають 28% дівчат та лише 15% хлопців.

Допомога батькам

54% українців вважають, що у їхній родині є над чим працювати в питаннях захисту прав дітей. Третина опитаних дорослих заявили, що роблять для цього усе можливе.  Голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні Мунір Мамедзаде зазначає: українці рішуче налаштовані краще захищати права своїх дітей. “Батьки є головною опорою для розвитку і благополуччя дитини, проте їм складно впоратися самотужки, особливо у воєнний час. Міцний фундамент для прав дитини закладається саме вдома, але він має бути підкріплений політикою та послугами, які б допомагали батькам та піклувальникам дбати про наступне покоління”, — каже він.

Відтак, ЮНІСЕФ анонсує кампанію, спрямовану на зміцнення знань про права дитини. Представники ООН закликають поважати дітей і надавати їм можливість обстоювати свої права.