Проте інтернет – це не лише освіта і спілкування з друзями. Він може ховати безліч загроз, зокрема, кібер-булінг, порнографію, сексуальне насильство, шпигунство, шахрайство тощо. Тому дорослим важливо навчати дітей безпечному користуванню інтернетом. Детальніше про онлайн-загрози для дітей та про те, як дорослі можуть допомогти створити безпечне інтернет середовище – в матеріалі Центру громадського моніторингу і контролю.

Кібербулінг

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій: у соціальних мережах, месенджерах, на ігрових платформах. Він може відбуватися через поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах, чи повідомлення або погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через цькування в інтернеті. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для булінгу.

В Україні працює чат-бот «Кіберпес». У ньомі можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу. Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

Сексуальне насильство онлайн

Діти можуть стикатись із сексуальним насиллям в інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену. Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.

Кібергрумінг — це спілкування із дитиною в інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною для сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.

Сексторшен – це налагодження довірливих стосунків із дитиною в інтернеті для отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.

До законодавства вже внесені зміни, які б допомогли знизити рівень сексуальних злочинів проти дітей в інтернеті. Проте, IT-хостери та провайдери не бажають втілювати їх у життя, сказала засновниця освітнього проєкту #stop_sexтинг Анастасія Дьякова під час брифінгу у Медіацентрі Україна — Укрінформ. Тому видалити дитячу порнографію з інтернету в Україні практично неможливо.

«Ми піднімали це питання в парламенті ще позаминулого року. На жаль, побачили велике лобі IT-хостерів, провайдерів саме в парламенті, які не хочуть робити зміни. У війну ми це питання не будемо піднімати — ми бачимо, які втрати несуть хостери і провайдери, як багато вони роблять. Але питання в тому, що якщо у вас хоститься дитяча порнографія, ви маєте зобов’язання її видалити. Дуже сумно, коли дитина, яка потрапила в такий злочин, звертається до поліції, поліція не дає адекватного реагування, а потім цей контент всюди за дитиною ходить по країні, навіть якщо вона переїжджає. Це постійно, все життя травмує дитину», — пояснила вона.

Діти і війна

За даними Держспецзв’язку, росія отримує 80% розвідувальної інформації з відкритих джерел, тобто через соціальні мережі та сайти, у тому числі від українських дітей. Задля безпеки дитини батькам важливо говорити з нею про такі ризики та контролювати контент, який вона бачить в інтернеті.

«Ми маємо в Україні випадки, коли росія налагоджувала в інтернеті контакт з нашими дітьми і різними варіантами здобувала через них інформацію. Це дуже важливі моменти, які треба проговорювати з дітьми», — розповіла Анастасія Дьякова і додала, що важливо вчити дітей правилам публікації повідомлень та спілкуванню в соцмережах.

За її словами, під час війни діти бачать велику кількість насильницького контенту в інтернеті, навіть якщо перебувають поза межами України.

«Це перша війна, яка 24/7 транслюється в інтернеті. У будь-якому куточку світу ви можете бачити, що відбувається. Тому навіть якщо діти є біженцями і перебувають за кордоном, вони бачать величезну кількість насильницького контенту. З одного боку, це наша можливість доносити світу, що насправді відбувається. Але дуже важливо, по-перше, розуміти, що ми публікуємо. По-друге, говорити з дітьми про те, що вони дивляться, налаштовувати батьківські контролі, говорити, щоб діти не відкривали матеріали, які заблюрено. Такий контент часто шокує дорослих — уявіть, як він може впливати на шестирічну дитину», — додала Дьякова.

Рекомендації для дорослих

Міністерство освіти і науки пропонує декілька загальних рекомендацій щодо забезпечення безпеки дітей в мережі інтернет:

• розміщуйте комп’ютери з інтернет-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
• поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
• цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
• вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі інтернет, наприклад, «Батьківський контроль»;
• наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм онлайновим другом без вашого відома;
• навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
• контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
• цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
• навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в online. Вони не повинні використовувати інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
• переконайтеся, що діти консультуються з вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через інтернет мережу;
• інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
• розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

І найголовніше: дитина повинна розуміти, що ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна вам довіряти.

Притягнути до відповідальності домашнього тирана

Новий закон врегульовує притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання заборонного припису. Правопорушник може бути притягнутий до відповідальності протягом 6 місяців після вчинення злочину.

За насилля, яке зашкодило чи могло зашкодити фізичному або психічному стану, передбачений штраф до 340 грн, громадські роботи 30-40 годин. Альтернативне покарання – адміністративний арешт на 10 діб. Якщо порушення буде вчинене повторно протягом року, штраф складатиме до 680 грн, або 40-60 годин громадських робіт, або арешт на 15 діб.

Важлива новація стосується розгляду справ про домашнє насильство без присутності кривдника. Це можливо, якщо правопорушник повідомлений. Завдяки цьому розгляд справ має пришвидшитись, адже раніше порушник міг спеціально переховуватись і затягувати слідство. Багато справ про домашнє насилля повертались із суду назад до поліції через неявку відповідача на засідання, як це передбачав закон.

Також тепер закон дозволяє притягувати військових за вчинення домашнього насилля на загальних підставах, а не на підставі дисциплінарного статуту, як було раніше.

«Фактично за дисциплінарними статутами відповідальність за домашнє насильство не наставала, зважаючи на те, що домашнє насильство не є військовим правопорушенням чи правопорушенням, пов’язаним зі службою», – пояснює керівниця Аналітичного центру «ЮрФем» Катерина Шуневич.

Слід зауважити, що початкова редакція законопроєкту передбачала запровадження суспільно корисних робіт як покарання за домашнє насильство. Однак до другого читання ця норма була виключена.

Попри невелике збільшення штрафів та термінів арешту, експерти позитивно оцінюють закон, адже він спрощує притягнення до відповідальності.  Наразі закон направлено на підпис Президенту. Він набере чинності з наступного дня після публікації.

Довгий шлях до вирішення проблеми

Експерти нагадують, що це не єдиний закон, який має протидіяти домашньому насиллю. Три роки тому в законодавстві було визначено види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, розширене коло осіб, яких можуть визнати кривдниками, передбачено адміністративну та кримінальну відповідальності.

Проте навіть дуже суворий закон не зможе покарати кривдника, якщо суспільство буде замовчувати проблему. За даними опитування, проведеного Українським інститутом майбутнього, половина українців, які стикалися з домашнім насильством, не зверталися до поліції. Фахівці кажуть, так відбувається, бо часто постраждалі не знають, куди звернутись, не довіряють поліції, бояться реакції кривдника.

При цьому в Україні є кілька гарячих ліній для тих, хто зазнає домашнього насильства. Зокрема, можна подзвонити за короткими номерами 1547 і 116-123. Перший номер – це урядовий контакт-центр, другий – належить громадській організації «Ла Страда–Україна», яка надає психологічну і юридичну консультації, підтримку телефоном та через соціальні мережі. За допомогою можна звертись анонімно.

Експерти зауважують, що є способи, як викликати поліцію, аби кривдник не здогадався про це. Так, вже кілька років в Україні працює проєкт «Поліна», який перетворився у позивний. У Національній поліції кажуть, що коли телефонують на 102 та просять допомоги в «Поліни», то чергові відразу розуміють, що сталось і як реагувати.

Станом на 2021 рік у 36 містах України функціонують 55 мобільних груп з протидії домашнього насилля. До їх складу входять: дільничні офіцери поліції, працівники ювенальної превенції, слідчі карного розшуку та екіпаж патрульної поліції. Найчастіше мобільні групи поліцейських, що входять до Поліни, реагують на сімейні конфлікти із застосуванням фізичної сили.

Фахівці наголошують, що через карантинні обмеження за останні півтора року звернень щодо домашнього насилля побільшало.

«Дійсно, карантинні обмеження, обмеження пересування, які закрили людей в 4 стінах, вплинули на всі родини. Згідно з попередніми результатами дослідження, 10-20% жінок говорили, що під час минулорічного карантину вони вперше зазнали домашнього насильства. Воно починалося з психологічного насильства і переростало в фізичне, а іноді і в сексуальне», – зазначає віце-президентка «Ла Страда–Україна» Катерина Бороздіна.

Щоб допомогти постраждалим, по всій Україні відкривають кризові кімнати, де можна залишитись у важкий період. Водночас активісти кажуть, що велика частина їхньої роботи інформаційна. Дуже важливо розказувати українцям про можливість звернутися по допомогу. Адже головне правило запобігання домашньому насильству – не мовчати.

Стоп булінг

У серпні цього року в рамках проекту «Я маю право!» міністерство юстиції розпочало інформаційну кампанію #СтопБулінг, орієнтовану на дітей і їхніх батьків. Головна мета – розказати суспільству про види булінгу і його протидію.

Найбільш поширені різновиди цькування: психологічне і фізичне. Вони відрізняються за низкою ознак. До психологічних прикмет того, що дитина зазнає булінгу належать: відсутність у дитини друзів, страх ходити до школи, занижена самооцінка. Ознаками фізичного булінгу можуть бути зламані іграшки, зіпсовані особисті речі, брудна шкільна форма, синці. Через поширення ролі Інтернету і соціальних мереж з’явився новий вид цькування – кібербулінг. Один із його проявів – це надсилання погрозливих та образливих текстових повідомлень.

Фахівці радять, що дитині не варто намагатися вирішити ситуацію самостійно. Краще звернутися до батьків, вчителів або дорослих, яким дитина довіряє.

«Надзвичайно важлива небайдужість батьків до своєї дитини і постійне відстежування ситуації, настрою і стану дитини. Крім того, не варто забувати про тісний контакт із класним керівником, налагодження комунікації з іншими батьками в класі», –радять у міністерстві юстиції.

На думку психолога Катерини Данилевської, для вирішення проблеми з цькуванням у школах повинна проводитись системна робота з батьками, вчителями та самими учнями.

Відповідальність за цькування

Над вирішенням проблеми працюють і в парламенті. Так, 2 жовтня Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроект №8584 про протидію булінгу у школах. Згідно з документом, в українському законодавстві вперше з’являється таке поняття як «булінг», а також штрафи за знущання над школярами.

У рамках цього закону до відповідальності можуть бути притягнені діти, їхні батьки, вчителі та директор школи. За моральне або фізичне насильство та агресію у будь-якій формі кривдникам загрожуватиме штраф на суму від 340 до 850 грн. Якщо правопорушення вчинив малолітній і ще не може відповідати перед законом, стягнення очікує на батьків.

За повторне порушення або вчинення дій із особливою жорстокістю будуть штрафувати від 1700 до 3400 грн. Будуть карати і вчителів – за приховування булінгу передбачається штраф від 850 грн до 1700 грн. Директори шкіл повинні будуть розглядати заяви про випадки цькування від учнів та їхніх батьків і за потреби звертатись до правоохоронців.

«Ініціатива ввести такі штрафи хороша – коли вдарять по гаманцю батьків, вони поміняють підхід у вихованні свого чада», – вважає психолог Лілія Вороніна.

Схвалюють законодавчу ініціативу і юристи. Адже на сьогодні змусити відповідати за знущання у школі вкрай складно.

«Батьків притягують до відповідальності за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою санкція, знаєте яка? 51 гривня! Багато разів у нашій практиці було, коли спілкувалися з батьками з приводу того, що з дитиною треба спілкуватись, відвести до психолога, бо вона б’є дітей, а натомість чуємо: «Ми віддали дитину в школу – займайтесь!». І коли ця дитина завдає іншій шкоди, виписується протокол, у суді виносять санкцію у 51 гривню. Батьки приходять і буквально в обличчя кидають цю сплачену квитанцію», – розповідає начальник відділу зв’язків з громадськістю управління патрульної поліції міста Києва Сергій Безпальчук.

Аби нові штрафи запрацювали, Верховна Рада повинна ухвалити закон у другому читанні, після цього його має підписати глава держави. Потім Кабмін і профільні міністерства (МВС і МОН) матимуть три місяці, аби підготувати необхідну нормативну базу.

Крім інформаційних та законодавчих ініціатив, проблема булінгу в українських школах порушується на міжнародному рівні. Так, у рамках візиту Президента Петра Порошенка в США для участі в 73-й сесії Генасамблеї ООН перша леді Марина Порошенко обговорила питання протидії булінгу з керівництвом Департаменту освіти Нью-Йорка. На зустрічі йшлося про вивчення досвіду США з профілактики цієї проблеми.

«Оскільки булінг в освітньому середовищі негативно впливає на розвиток особистості дитини і на формування її системи цінностей, дуже важливо своєчасно і ефективно протидіяти жорстокій і насильницькій поведінці школярів», – заявила Марина Порошенко за підсумками зустрічі.

Вчителі, психологи і правники погоджуються, що повністю викорінити булінг зі шкільного середовища майже неможливо. Але звести випадки знущань до мінімуму можна шляхом спільних зусиль батьків і вчителів, а також за належного контролю з боку держави.