Держава взялася врегулювати галузь репродуктивних технологій: уряд схвалив проєкт закону, який уже на розгляді у Верховній Раді. Втім, документ викликав хвилю критики репродуктологів, юристів і громадських активістів. Фахівці застерігають: закон може обмежити права українців на доступ до допоміжних репродуктивних технологій. Тим часом деякі народні депутати подали альтернативний проєкт. Що саме передбачають ініціативи — і чому вони викликають тривогу  експертів — розбирався Центр громадського моніторингу та контролю.

Як все починалося

Досі в Україні не існувало єдиного закону, який би комплексно регулював репродуктивні технології. Наразі держава керується низкою розрізнених нормативних актів, зокрема й наказом МОЗ № 787, якому вже 12 років. Це означає, що українське законодавство суттєво відстає від стрімкого розвитку сучасних медичних можливостей.

Питання репродуктивного здоров’я стало особливо актуальним із початком повномасштабного вторгнення. Через війну чимало пар відклали народження дітей та вирішили вдатися до заморожування статевих клітин, щоб скористатися ними в майбутньому. Чутливим стало питання збереження біоматеріалу військових обох статей. Лише у листопаді 2023 року законодавчо дозволили зберігати їхні репродуктивні клітини, що дало можливість дружинам та чоловікам загиблих стати батьками вже після втрати коханої людини.

Численні резонансні випадки, пов’язані з правовими прогалинами у цій галузі, лише підтверджують: Україні вкрай потрібен чіткий і сучасний закон, який унормує всі аспекти допоміжного батьківства.

Що пропонують урядовці

Наразі Уряд схвалив проєкт Закону про застосування допоміжних репродуктивних технологій №13683. Врегулювати автори пропонують одразу кілька питань. Зокрема, вік людей, що можуть скористатися допоміжними репродуктивними технологіями; порядок оформлення батьківства для дітей, народжених сурогатними матерями; зберігання та використання ембріонів; питання сурогатного материнства і донорства статевих клітин. 

Законопроєкт накладає низку обмежень для громадян України. Наприклад, використовувати штучне запліднення зможуть люди до 49-річного віку. Для того, щоби технологією скористалися українці, які вже досягли цього віку, доведеться проводити медичне обстеження та скликати консиліум з трьох лікарів. Обмежать і права на допоміжні репродуктивні технології певних категорій громадян, а саме: позбавлених судом батьківських прав; недієздатних чи обмежено дієздатних; засуджених за кримінальні правопорушення і таких, що мають непогашену судимість. А ще українців, що мають захворювання, які “перешкоджають застосуванню методик ДРТ і за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду”. Пропонують автори проєкту врегулювати також транспортування замороженого біологічного матеріалу: зокрема, заборонять переміщувати свої клітини на тимчасово окуповані території України. Врегулює держава і питання вивозу клітин за кордон.

Низка обмежень стосуватиметься й іноземців. Зокрема, не матимуть можливості скористатися сурогатним материнством в Україні. Також, сурогатне материнство обмежать для українських громадян, якщо одружені із людиною, що має громадянство держави, де такі методи репродуктивних технологій заборонені законом.

Критика законопроєкту

Низку недоліків у поданому Урядом проєкті закону вбачають як репродуктологи, так і юристи та представники громадськості. Окрім претензій суто до тексту закону, вони наголошують, що з робочої групи вивели президента та віце-президента Української Асоціації Репродуктивної Медицини. Начебто, за можливий конфлікт інтересів. Що, на думку коментаторів, суттєво вплинуло на експертність групи.

Серед пропозицій, які найбільше критикують репродуктологи, — державне регулювання донорства. “Якщо ви досягли народження дитини/дітей завдяки програмі IVF, але ще маєте ембріони, які хотіли би донувати (передати для благодійного використання) — це буде заборонено. Держава запропонує вам просто “спустити їх в унітаз”, — зазначає у своєму дописі у соцмережах репродуктологиня Ксенія Хажиленко. 

На низку недоліків урядового закону звертає увагу громадське об’єднання “Українська асоціація репродуктивної медицини”. Йдеться і про невідповідність термінології словнику ВООЗ, і про нечіткі норми законопроєкту. Наприклад, під час обмеження до 49 років віку людини, яка може скористатися допоміжними репродуктивними технологіями, не вказано, йдеться про жінку чи про чоловіка. Також не ясно, чи поширюється вікове обмеження на учасників програми замінного материнства, себто, людей, для яких виношує дитину сурогатна мати. 

Деякі формулювання законопроєкту можуть створити правові перепони у майбутньому: так, автори документу пишуть про право жінок на замінне материнство. І не згадують у тексті про таке саме право для чоловіків. 

Чимало питань в “Української асоціації репродуктивної медицини” викликає і запропоноване авторами закону врегулювання оплати сурогатного материнства. “В статті 15 прописано: “донація проводиться безоплатно”. Норма, яку пропонує законопроєкт, є в багатьох європейських країнах, і в яких вона фактично порушується. Приклади: Іспанія, Греція, Кіпр, в які, до речі, їдуть донори з України. Це погіршить демографію нашої країни. Не зашкодить врахувати, що це серйозна втрата бюджетних коштів”, — наголошують критики документу.

На правові колізії документу звертає увагу і адвокатка, членкиня Ради Комітету медичного та фармацевтичного права та біоетики НААУ Ольга Данченко. Вона зазначає, що обмеження права застосовувати допоміжні репродуктивні технології для низки українців може порушити права людей з інвалідністю: “Найбільше занепокоєння викликає обмеження права на застосування ДРТ для пацієнтів, які за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду. Адже твердження про природне право людини, незалежно від наявності інвалідності, на створення сім'ї є безперечним і підтверджується міжнародним та українським законодавством, зокрема Конвенцією ООН про права людей з інвалідністю та Конституцією України. Це право включає свободу створювати сім'ю, одружуватися, мати дітей та жити сімейним життям на рівні з іншими”. 

Пише юристка і про обмеження доступу до медичних програм замінного материнства для іноземців. Зокрема, наголошує: “Неприйнятно з правового погляду звучить заборона застосування методу сурогатного материнства для подружжя, одним з яких є громадянин України, а інший — іноземцем, бо згідно зі ст. 7 ЗУ “Про громадянство України” дитина у такому разі автоматично має право на набуття українського громадянства, що тільки сприятиме покращенню демографічної ситуації в Україні”.

Альтернативний закон

На тлі суспільного розголосу стало відомо про подання альтернативного проєкту закону, який передбачає правки до урядового тексту. Автор ініціативи — народний депутат Олександр Дануца. Його пропозиції мають врегулювати низку аспектів, утім, не враховують більшості озвучених зауважень.

Про подання альтернативного закону також повідомила депутатка і громадська діячка Яна Зінкевич. Сам же запропонований урядом закон — наразі перебуває на розгляді Верховної Ради.