32-річний Бікаш з Непалу потрапив на війну до Україні, після того, як побачив відео російських військових у ТікТок. Чоловік сам сконтактувався із ними. Росіяни пообіцяли непальцю чималі гроші за роботу у польовому госпіталі — подалі від лінії фронту. Тож Бікаш оформив туристичну візу та приїхав до Росії. А вже незабаром опинився на передовій та вижив лиш тому, що вчасно здався в український полон. Історія Бікаша — не виняток. Росія відчуває брак особового складу на фронті, тож вербує найманців із так званих країн Глобального Півдня. Як іноземці воюють на боці країни-агресорки та що зробити, щоб цьому запобігти, розповідає Центр Громадського моніторингу та контролю.
У Росії закінчуються “мобіки”
Після того, як у РФ закінчилися вагнерівці, а звичайні росіяни не рвуться помирати в окопах, країна-агресорка зіткнулася з чималими труднощами з мобілізацією. Тож активувала зусилля з пошуку найманців по всьому світу. Про це під час пресконференції у Медіацентрі Україна — Укрінформ розповів представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко. Географія вражає: “солдатів удачі” для війни в Україні вербують в країнах Африки, зокрема, в Сьєрра-Леоне та Сомалі, набирають у Азії (тут у лідерах Непал та Індія), а також в країнах Латинської Америки, зокрема, й на Кубі.
Високі зарплати та краще життя
Історії усіх найманців доволі схожі: їм обіцяли чималі, за мірками їхніх країн, зарплати та краще життя, якщо приїдуть до Росії. Не всіх попереджали, що доведеться вирушити на війну. Дехто був переконаний, що виконуватиме у РФ цивільну роботу, до прикладу, працюватиме охоронцем.
Як пояснюють у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими, всі ці люди є найманцями, адже вирушили до іншої країни воювати за фінансову винагороду. “І такі “солдати удачі” можуть бути засуджені вже за фактом того, що вони найманці. Але поки не відбулося таких судів, Україна дотримується повністю всіх їхніх прав, як військовополонених. Вони отримують триразове харчування, медичну допомогу та гуманне ставлення”, — повідомив представник Координаційного штабу Петро Яценко.
Скільки саме найманців з країн Глобального Півдня вже перебувають в українських тюрмах, у штабі не повідомляють. Але закликають іноземців, які потрапили до армії Росії, якнайшвидше здаватися в полон. За словами речника проєкту “Хочу жить” Віталія Матвієнка, іноземці, які вирішили врятувати власне життя, можуть писати у чат-бот проєкту. Зробити це можна навіть рідною для найманців мовою. Адже більшість з них не знають російської — мови країни, за яку приїхали помирати.
“Хочу жить” — це державний проєкт, покликаний допомогти військовим з РФ безпечно здатися в полон. За інформацією Матвієнка, за час існування проєкту, кількість відвідувань їхнього сайту вже сягнула більше 49 мільйонів. З них 45 — з території РФ. Щодня надходить від 50 до 100 звернень.
“В полон потрапляє один із тисячі людей. Тобто ці люди, які потрапили в український полон, вони щасливчики, яким вдалося зберегти своє життя і частково здоров’я. Хоч серед них є поранені”, — зазначає Яценко.
Термін життя найманця на фронті — не дні, а години
В координаційному штабі уточнюють: термін життя іноземних громадян на фронті становить навіть не дні, а години. І майже ніхто не отримає грошей, які їм обіцяли. Більшість просто не протримається до першої виплати, решту — обведуть довкруг пальця.
Тож Координаційний штаб спільно із “Хочу жить” скликав пресконфренцію у Києві, щоб достукатися до урядів країн, з яких найманці вирушають в Україну. Кажуть, там мають ефективніше протидіяли вербуванню їхніх громадян Росією.
“Ми хочемо показати громадянам цих та інших країн, що цих людей кинули, як гарматне м'ясо, бо їх не навчали. І навіть бідність, неможливість заробити удома, це краще, аніж загинути на чужій війні за чужі інтереси…. Ми зацікавлені, щоб цих людей не було на фронті, щоб у них не було шансу убити, чи покалічити українця”, — наголосив Яценко.
