Багато українських дітей через війну виїхали за кордон. Там вони пішли у місцеві навчальні заклади, але більшість із них продовжують підтримувати зв’язок із українськими школами. Вже закінчився перший навчальний семестр. Як він минув, з якими складнощами зіштовхуються українські школярі та їхні батьки за кордоном та як вони будуть повертатися до повноцінного навчання в Україні – дізнавався Центр громадського моніторингу і контролю.
Скільки українських школярів за кордом
Понад 100 тисяч школярів вже повернулися в Україну, але за кордоном ще залишаються приблизно 516 тисяч учнів. Про це під час брифінгу в Медіацентрі Україна — Укрінформ заявив перший заступник міністра освіти і науки України Андрій Вітренко.
«За межами України у країнах ЄС та по світу перебуває приблизно 516 тисяч дітей шкільного віку. Цей показник коливався під 620 тисяч. Ми радіємо тому, що вже більше 100 тисяч дітей повернулися до України, до української національної освітньої системи. На тимчасово окупованих територіях наразі перебуває приблизно 95 тисяч учнів», – повідомив він.
Найбільше школярів з України за кордоном зареєстровано в Польщі — понад 528 тис., Німеччині — близько 290 тис. і Чехії — 70,5 тис. В Італії, Румунії, Іспанії та Словаччині — від 30 до 40 тис. українських дітей шкільного віку. Найбільше дітей-біженців з України ходять до шкіл в Ірландії — 92%, Іспанії — 75%, Італії — 71%, Нідерландах — 66%, Австрії — 63%.
Як навчаються українські школярі-біженці
Існують декілька основних підходів до інтеграції біженців у школи. Новоприбулі учні спочатку можуть бути в окремих класах, де опановують мову навчання, або одразу навчаються з однолітками з країни перебування. Багато дітей продовжують навчання в українських школах онлайн. І або обмежуються цією формою навчання, або суміщають і онлайн навчання в Україні, і оффлайн навчання в місцевій школі.
Міністерство освіти і науки України надіслало листи до органів освіти всіх країн, де є діти-біженці, з проханням сприяти навчанню за українськими стандартами. Більшість країн дбає про тих дітей, які бажають навчатися дистанційно (наприклад, надають гаджети та робочі місця).
А у країнах–сусідах (Польщі, Латвії, Литві, Естонії, Чехії) за бюджетні кошти відкрито декілька українських класів, де викладають українські вчителі за українською освітньою системою.
Як дітям повертатися до українських шкіл
У МОН підкреслюють: одним із ключових завдань підтримки українських учнів, які були вимушені залишити Україну через військову агресію росії, є збереження зв’язку з українською системою освіти, забезпечення можливості продовжувати навчання за українською навчальною програмою, особливо вивчення української мови, літератури та історії, а також отримання документів про освіту.
У багатьох країнах Європейського Союзу відвідування місцевої школи є обов’язковим. Але для того, щоб ці діти не втрачали зв’язок з українською національною системою освіти, МОН рекомендує їм відвідувати онлайн свою або будь-яку іншу школу за заявою батьків чи опікунів, а найважливіше – онлайн-уроки в Україні з щонайменше трьох навчальних предметів.
«Ми рекомендуємо відвідувати заняття з української мови, української літератури та історії України. Ці предмети не вивчаються, і коли наші діти повернуться, ми не зможемо їх автоматично перезарахувати. Усі інші предмети будуть автоматично перезараховані», — сказав Андрій Вітренко.
Проблеми українських школярів за кордоном
Служба освітнього омбудсмена провела опитування, яке показало, що мовний бар'єр – найпоширеніша проблема, з якою стикаються українські школярі за кордоном. Про неї повідомили майже 70% опитаних. Із проблемами освітнього процесу зіштовхнулись 27% батьків. Вони зазначили, що дитина отримувала подвійне навантаження через навчання в українському та закордонному закладі освіти. Понад 8% опитаних батьків вважають проблемою різновікові класи у школах.
35% батьків вбачають проблему у відмінностях освітніх програм в українських та закордонних закладах. Майже 6% підкреслили, що дитині довелось відвідувати уроки, які вона ніколи не вивчала в українській школі. А ще 6,7% батьків зіштовхнулись з тим, що викладання історії відрізняється від того, як її подають в Україні. 3,5% опитаних повідомили про необхідність оплати підручників у країні перебування.
