За три роки російської агресії на Донбасі в Україні з’явилося більше ніж 300 тисяч учасників бойових дій. Колишні військові повертаються додому – і мусять заново шукати себе у мирному житті. Влучні снайпери, безшумні розвідники і відчайдушні мінометники опиняються раптом на професійному роздоріжжі. Як можна застосувати набуті на фронті навички у цивільних умовах? Хто може допомогти із новою професією чи власним бізнесом? Центр громадського моніторингу та контролю спробував відповісти на ці запитання.
Кошти від держави
Попри те, що держава гарантує учасникам АТО збереження їхнього робочого місця на час служби в армії, багато хто повертається із війни безробітним. Із 2015 року до державної служби зайнятості звернулося понад 70 тисяч колишніх військових, які брали участь у війні на Сході України. Лише 2017 року на облік стало 40,5 тисяч колишніх атовців (близько 4% всіх безробітних). Понад 10 тисяч із них вже отримали роботу цього року. І зовсім невелика частка з них (1800 осіб) повернулися на службу до ЗСУ. Решта – мусять боротися за свої права на ринку праці.
Допомогти колишнім військовим повернутися до праці повинна Державна служба зайнятості і, зокрема, ухвалений минулого літа закон, який надає додаткові гарантії працевлаштування учасникам АТО. Згідно із документом, організація чи підприємство з кількістю співробітників понад 20 осіб має зберігати 5% квоту для атовців.
Втім, закон стосується лише тих військових, які офіційно зареєстровані як безробітні та перебувають на обліку у службі зайнятості. У такому разі кожен роботодавець, який працевлаштовує учасника АТО строком на 2 роки за направленням служби зайнятості, щомісяця отримує компенсацію єдиного соціального внеску.
Якщо служба зайнятості не може одразу працевлаштувати ветерана за спеціальністю, то пропонує безкоштовну перекваліфікацію – навчання у Центрах професійно-технічної освіти. При цьому поранені військовослужбовці можуть отримати сертифікат у 14,5 тис. грн на навчання у виші. Мінусами такої системи експерти називають обмеженість спеціальностей для перекваліфікації.
«Державна служба зайнятості більшою мірою орієнтована на потребу ринку, а не на схильність людини… І це значно обмежує для мобілізованих пошук роботи, яка б була їм до душі. Відповідно до існуючої бази вакансій здійснюється і перенавчання на державних курсах», – зауважує науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Лідія Ткаченко.
Утім, держава має і механізм заохочення для тих, хто хоче відкрити власну справу: майбутні бізнесмени-атовці можуть звернутися по одноразову матеріальну допомогу. Щоб отримати кошти, потрібно надати детальний бізнес-план своєї ідеї. Наприклад, 30 тис. грн на розвиток власної справи – екологічного фермерського ягідного господарства – отримав від центру зайнятості львів’янин Микола Стецьків, який служив у добровольчому батальйоні «Львів». При цьому землю для господарства йому, як учаснику АТО, також надала держава.
«Найголовніше, що може зробити для ветерана держава, – не підкидати йому якісь копійки, а допомогти стати на ноги, бути самозайнятим», – вважає заступник голови урядової служби у справах ветеранів війни та АТО В’ячеслав Марченко.
Щоб отримати допомогу від державного центру зайнятості, учасник АТО повинен подати відповідні документи: паспорт, ідентифікаційний код, трудову книжку та документи про освіту (за наявності), а також військовий квиток. Зробити це можна у будь-якому зручному відділенні незалежно від місця реєстрації.
Волонтерська підтримка
Крім держави, професійним орієнтуванням колишніх військових, займаються низка громадських організацій. Зокрема, це – Всеукраїнський союз ветеранів АТО і місцеві спілки ветеранів АТО, Центр зайнятості вільних людей, Центр практичної допомоги захисникам України AXIOS та інші. Експерти вважають, що іноді вони працюють значно ефективніше за державні інституції, адже наразі волонтери мають найвищу довіру серед громадян.
Сьогодні Центр зайнятості вільних людей реалізує кілька проектів, спрямованих на демобілізованих учасників АТО. Найгучніший із них – «Воїнам – гідну працю».
«Ми допомагаємо людям, які повернулася з АТО, в соціальній адаптації, написанні резюме, пошуку вакансій. Функціонує так званий «бізнес-інкубатор»: ветеранам АТО надають можливість перекваліфікуватися, визначити схильність до тієї чи іншої спеціальності», – розповідає піар-менеджер Центру Анастасія Ковальчук. За її словами, завдяки партнерам і благодійникам можна отримати менеджерську освіту і навіть допомогу у відкритті власної справи. До кожного колишнього бійця волонтери намагаються знайти індивідуальний підхід, чого поки не може зробити державна служба зайнятості.
У жовтні у Львові відбувся вже V-й Форум «Захоплені життям. Історії успіху ветеранів АТО». Партнером події виступив Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій. На заході колишні воїни розповідали про власні досягнення і мотивували інших брати з них приклад. Зокрема, своїми історіями поділилися такі бізнесмени-атовці: власник книжкового видавництва для ветеранів, автор бренду чоловічої білизни, співвласник школи іноземних мов та багато інших.
Щоб підтримати бізнесові починання колишніх військових, минулого року з’явилася Асоціація підприємств ветеранів АТО (АПВА). Як розповів її засновник Леонід Остальцев, учасники асоціації обов’язково повинні займатися доброчинністю, підтримувати інших ветеранів і створювати якісний і відповідальний бренд.
За словами психологів, з одного боку, колишнім бійцям критично необхідно спілкуватися з такими ж ветеранами, за принципом «рівний-рівному». Вони схильні більше довіряти порадам своїх побратимів, ніж інших людей. З іншого боку, демобілізованим військовим важливо відчувати, що держава не забула про їхні заслуги перед нею. Саме на це спрямовані зусилля державних інституцій і волонтерських організацій.
«Після повернення з передової додому воїн повинен відчути, що він потрібен своїй країні», – переконаний Президент України Петро Порошенко, який виступає за створення окремого міністерства у справах ветеранів.
Куди б колишні військові не зверталися по допомогу – до державної служби зайнятості чи до волонтерів, – у будь-якому разі улюблена справа допомагає швидше подолати посттравматичний синдром і відчути себе на своєму місці. Як стверджує адвокат і ветеран АТО Кирило Сергеєв, «краще власної справи бійця не соціалізує ніщо».
