Скасування депутатської недоторканності вже багато років зринає в українській політиці. Про необхідність зняття недоторканності говорив ще другий президент Леонід Кучма у 1999 році. І з відповідним гаслом ішла на парламентські вибори партія третього президента Віктора Ющенка у 2007 році. Однак далі обіцянок питання зазвичай не просувалося, і депутатський імунітет неодноразово ставав захисним щитом для нечистих на руку політиків. Справа зрушила з мертвої точки лише після Революції гідності. Першим кроком до руйнування системи недоторканних стала судова реформа, яка обмежила імунітет суддів. На черзі – зняття недоторканності з народних обранців. 19 жовтня Верховна Рада включила до порядку денного сесії і направила до Конституційного суду два законопроекти щодо скасування депутатської недоторканності. Перший був внесений групою народних депутатів, другий – Президентом Петром Порошенком. Що ж передбачає депутатська недоторканність та що зміниться з її скасуванням?

Навіщо депутатам недоторканність?

Депутатська недоторканність передбачає юридичну захищеність депутата від кримінального переслідування. Вона містить дві складові: по-перше, член парламенту не несе правової відповідальності за свою політичну діяльність, зокрема, за результати голосування, по-друге, депутат не може бути притягнений до відповідальності за злочини без згоди парламенту.

У різних країнах світу депутатська недоторканність має різні вияви. У деяких із них вона повна, а в деяких – часткова. Наприклад, в США та Норвегії депутати захищені від арешту і кримінального переслідування лише на час парламентської сесії, а в Нідерландах депутатський імунітет взагалі відсутній. В Україні ж депутати мають майже абсолютну недоторканність, яка стосується як професійної діяльності, так і особистих інтересів.

Стаття 80 Конституції України гарантує депутатам недоторканність і проголошує, що народні обранці не несуть юридичної відповідальності за голосування або висловлювання у парламенті, за винятком образи чи наклепу. Окрім того, згідно із Конституцією, Верховна Рада повинна давати згоду на арешт депутата. Більше того, правоохоронці не можуть розпочати розслідування щодо злочинів, скоєних народними депутатами, без попереднього погодження з парламентом.

Неодноразово траплялося, що правоохоронці безпорадно розводили руками, коли черговий депутат, опинившись під підозрою, користувався своїм статусом та безперешкодно залишав країну. У 2015 році без згоди парламенту правоохоронці не могли затримати екс-«регіонала» Сергія Клюєва, якого звинувачували у відмиванні грошей і зловживанні владою, і він встиг втекти через окуповані території Донецької і Луганської областей. Подібна історія сталася зі скандальним нардепом від «Волі народу» Олександром Онищенком, якого підозрюють в організації схеми з розкрадання українського газу. Щоб такі випадки не повторювались, потрібно вносити зміни до Конституції.

Як зміниться Конституція?

Обидва законопроекти пропонують залишити статтю про те, що народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті. При цьому рекомендується вилучити положення про гарантії депутатської недоторканності та неможливість притягнення до кримінальної відповідальності без згоди Ради.

«Імунітет народних обранців давно перетворився на гарантію безкарності. Скасування депутатської недоторканності, як і створення Антикорупційного суду у відповідності до рекомендацій Венеціанської комісії Ради Європи, – важливі складові ефективної боротьби з корупцією», – прокоментував законопроект Петро Порошенко.

У разі ухвалення президентського закону він набуде чинності з 1 січня 2020 року, тобто для наступного скликання парламенту. Представник глави держави у Верховній Раді Ірина Луценко пояснила, що саме стільки часу потрібно для остаточного внесення змін до Конституції. Рішення Конституційного суду потребуватиме певного часу і, відповідно, депутати повернуться до другого голосування орієнтовно через рік.

З представником Президента погоджується і один з авторів української Конституції Володимир Стретович. Він вважає, що пропозиція глави держави скасувати депутатську недоторканність саме з 2020 року забезпечить ухвалення законопроекту у сесійній залі необхідними 300 голосами.

«Перші спроби скасувати імунітет були ще у 1994 році, і кожен склад Верховної Ради намагався ці зміни запровадити. Поправки вносили до сесійної зали, розглядали, але нічого з того не виходило. Депутати не наважувалися обмежувати свою власну недоторканність», –  підкреслює Стретович.

Можливості і ризики «доторканного» парламенту

На думку експертів, знаття депутатської недоторканності є логічним продовження будівництва прозорої влади, так само як запровадження системи е-декларування для чиновників та обмеження імунітету суддів. Власне, у червні минулого року депутати підтримали зміни до Конституції у частині судоустрою та статусу суддів, тим самим ліквідувавши суддівську недоторканність для восьми тисяч осіб. Відтепер суддю без жодних дозволів можуть затримувати на місці скоєння злочину або одразу після цього. Правозахисники вважають, що судді, як і депутати, повинні стати на один рівень із громадянами і жити за правилами єдиної системи. Скасування депутатського імунітету сприятиме забезпеченню рівності всіх громадян перед законом.

На думку політичного експерта Володимира Манька, ще одним позитивним наслідком скасування недоторканності стане очищення парламенту від тих, хто використовує службове становище задля просування своїх приватних інтересів та особистого збагачення.

«На наступних парламентських виборах ми можемо очікувати якісно іншу Верховну Раду, в якій кількість представників бізнесу може кардинально зменшитись», –  погоджується виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов.

Водночас, за словами юриста Діни Дрижакової, зняття недоторканності з нардепів може містити деякі ризики, зокрема, тиск на депутатів і політично мотивовані справи. Однак в умовах перезавантаження української судової системи й оновлення суддівського корпусу такий сценарій стає малоймовірним.

Скасування депутатської недоторканності може стати лакмусовим папірцем у поверненні кредиту довіри до народних депутатів. Імунітет народних обранців уже давно дискредитував себе, і зміни до Конституції здатні поставити крапку у процесі руйнування системи недоторканних.