Наприкінці березня уряд схвалив межі госпітальних округів 11 областей і міста Києва, а також дав згоду на створення в них госпітальних рад, які окреслять п’ятирічний шлях розвитку кожного округу. Такі нововведення викликають багато запитань та побоювань в українців. Чого слід очікувати від цього етапу реформи звичайним громадянам і навіщо створюються госпітальні  округи – читайте у нашому огляді.

«Хвороби» системи охорони здоров’я

За даними МОЗ, Україна є четвертою в світі за кількістю лікарняних ліжок на душу населення. Втім, кількість давно не відповідає якості. І якщо у великих містах стан медицини ще можна назвати прийнятним, то вже на обласному та районному рівнях ситуація подекуди просто катастрофічна. Зношеність обладнання сягає понад 90%, нового устаткування лікарні не бачили з часів СРСР, не вистачає кваліфікованих кадрів, хабарництво стало звичною формою взаємодії між медперсоналом і пацієнтом. Проблем – достатньо, і вони занадто довго не вирішувалися.

За результатами дослідження, проведеного незалежною соціологічною групою Rating Group Ukraine у жовтні 2016 року, 70% респондентів не задоволені державними медичними послугами, які вони отримували за останні п’ять років. В окремих регіонах цей показник сягає 85%. А 55% опитаних заявили, що за останні два роки якість медичного обслуговування суттєво погіршилася. І лише 8% громадян оцінили якість медицини в Україні як «європейську». Така невтішна картина красномовно свідчить про важку кризу в сфері охорони здоров’я, яка давно потребує радикальної перебудови.

Медицину – у руки громади

Наприкінці минулого року уряд ухвалив низку постанов, які законодавчо дали старт медреформі. Вона стала логічним продовженням децентралізації, що охопила усі сфери державного управління. Передача повноважень на місцевий рівень тепер відбувається і в медичній галузі.

«МОЗ України вкотре наголошує – господарювання та ухвалення рішень зараз належить до компетенції громад. Ми знаємо, що цей процес буде болючим, але Україна повинна пройти шлях від адміністративно-командної форми правління, коли з центру вказували де і що будувати, до демократичної, коли місцева влада братиме на себе відповідальність за комфорт життя своєї громади», – пояснює Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я України.

Один із головних кроків на цьому шляху – впровадження госпітальних округів. Процес їх створення розпочався 30 листопада 2016 року з відповідної постанови Кабміну. За подібним принципом відбулася медична реформа у низці європейських країн, зокрема у Польщі та Чехії.

Госпітальний округ – це єдина взаємопов’язана мережа лікувальних закладів, які найефективніше зможуть задовольнити потреби мешканців у вторинній (спеціалізованій) медичній допомозі. Кожна область налічуватиме 3 – 5 округів. В окрузі працюватиме, як мінімум, одна багатопрофільна лікарня інтенсивної терапії 1-го або 2-го рівня, що обслуговуватиме 120 – 200 тис. осіб відповідно. Вона матиме відділення невідкладної допомоги, потужну матеріально-технічну базу та пропонуватиме сучасну лабораторну діагностику. Основна вимога до організації інфраструктури в окрузі – можливість дістатися до лікарні не більш ніж за годину з найвіддаленішої точки в його межах. Решту лікарень у рамках округу перепрофілюють на реабілітаційні, паліативні, хоспісні центри, жіночі консультації, амбулаторії тощо.

Госпітальні округи покликані упорядкувати мережу лікарень, зробити її доступною та зручною для людей, спонукати до підвищення якості обслуговування і виправити ситуацію, коли в одній області існує розгалужена структура госпіталів, а в іншій – її взагалі немає. Отже, госпітальний округ перетвориться на єдиний медичний простір у межах 60 км, де будуть зібрані різні заклади охорони здоров’я з потужною лікувальною установою на чолі, що надаватимуть широкий та різнобічний спектр медичних послуг.

Потрапити до лікарні 1 або 2 рівня можна буде за довідкою сімейного лікаря. Він залишається основною сполучною ланкою між пацієнтом та медичним закладом. Саме до нього в разі нездужання слід йти у першу чергу за професійною консультацією, довідками тощо. З цього року українці зможуть вільно обирати та за бажанням змінювати сімейних лікарів без прив’язки до місця реєстрації.

За кожним сімейним лікарем буде закріплено не більше ніж 2 тисячі пацієнтів на рік. Держава платитиме лікарям зарплатню з розрахунку на одного пацієнта. У нинішньому році – в середньому по 210 грн за людину (ставка варіюється залежно від віку пацієнта – лікування дітей і пенсіонерів коштує дорожче).

Закриття лікарень чи новий шанс для них?

Реформа викликала неоднозначну реакцію суспільства, а подекуди і спротив – особливо на адміністративному щаблі, що гальмує перетворення галузі. Мешканці областей побоюються, що після створення госпітального округу більшість медичних установ у їхньому регіоні просто закриється. А медпрацівники налякані перспективою втратити роботу. Однак міністерство наголошує, що долю закладів вирішуватиме винятково громада. Тож їхня кількість регулюватиметься на місцях, без тиску «згори».

«Госпітальні округи є інструментом не скорочення, а розвитку лікарень, – говорить Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’я. – Все залежить від того, чого забажає громада. Тому у 2017 році місцевим радам кожного округу (районним, міським, ОТГ) буде необхідно створити госпітальну раду – майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу».

До госпітальної ради увійдуть представники місцевої медичної еліти, громадськості, а також члени органів самоврядування та активісти. Саме вона визначатиме проблемні питання, координуватиме дії і виступатиме консультативним органом та базою для співробітництва між медиками та владою. До кінця 2017 року госпітальні ради мають розробити плани розвитку округів на наступні 5 років, які затверджує місцева рада.

Чим швидше вони визначать пріоритетні медичні заклади, які потребують фінансової підтримки задля оптимізації їхньої роботи, тим швидше отримають необхідні кошти від уряду за рахунок медичної субвенції, і в подальшому зможуть стати конкурентоспроможними організаціями. Адже наразі відбувається перехід на новий принцип фінансування охорони здоров’я. Він передбачає, що гроші йтимуть за людиною, відтак держава платитиме за лікування пацієнтів, а не за ліжко-місця.

Тож активна участь громади у реформі –  ключова умова її успішності. Наразі в українського суспільства є виняткова можливість власними руками побудувати ту країну, в якій би хотілося жити. Головне – йти назустріч викликам часу і діяти. Створення госпітальних округів – це один із перших кроків на шляху до побудови ефективної системи охорони здоров’я.