Усі ми хочемо отримувати якісні послуги за оптимальну ціну. Якщо ми маємо високі тарифи на світло і тепло, то, звичайно, очікуємо такої ж якості. У ситуації, коли тарифи формуються згори, люди часто не розуміють, за що платять гроші. Децентралізація тарифоутворення має змінити цю ситуацію. Місцева влада сама визначатиме, скільки коштують послуги комунальників, і погоджуватиме тарифи з громадою. Самі мешканці зможуть обирати, як платити менше: чи економити на тарифах, чи на ресурсах.
Прозорі тарифи за реальні послуги
У березні цього року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), передала повноваження зі встановлення тарифів житлово-комунальних послуг місцевій владі, оскільки саме вона добре розуміє потреби й особливості місцевих споживачів. Нововведення у сфері теплопостачання стосується тих підприємств, які виробляють до 170 тис. Гкал тепла (74% чинних ліцензіатів Комісії). А під нові умові формування тарифів щодо водопостачання та водовідведення підпадають ті підприємства, що обслуговують міста з населенням до 100 тис. осіб, постачають до 300 тис. куб. м води на рік і відводять до 200 тис. куб. м на рік (67% чинних ліцензіатів Комісії).
Такий крок, на думку експертів, підвищить якість тепло- і водопостачання, оскільки насамперед місцева влада буде зацікавлена у підвищенні рівня відповідних послуг. Більше того, жителі зможуть контролювати відповідність ціни і якості отриманих комунальних послуг.
За словами Президента України Петра Порошенка, центральні органи влади не повинні втручатися у питання затвердження тарифів міст, сіл і селищ, де живуть менше 100 000 осіб. Громади самі можуть ефективно вирішувати такі питання.
«Передача реальних повноважень, хто краще працює, хто співпрацює з банками, з Європейським інвестиційним банком, ЄБРР, запроваджує програми енергозбереження, має конкурентні тарифи, знижує їх, той і має підтримку територіальних громад на наступних виборах. Хто хоче витратити кошти місцевих бюджетів, щоб компенсувати частину тарифів – це їх право, їх повноваження, але право буде належати територіальним громадам», – пояснив глава держави під час засідання Ради регіонального розвитку.
При цьому формування тарифів має бути прозорим: усі місцеві підприємства мають проводити публічні закупівлі (система Prozorro) і проводити аудит фінансової звітності. Крім того, на місцях мають з’явитися спеціальні кол-центри для зворотного зв’язку із місцевими жителями. Як вважають експерти, виважений тариф на комунальні послуги можна вивести після правильної оцінки ресурсів, які витрачаються: кількість газу та вугілля, потрібних для опалення одного квадратного метра житла чи підігріву відповідної кількості гарячої води; амортизація комунікаційних мереж і їхнє обслуговування.
Наразі багато українських міст мають застарілі системи опалення і комунікаційних мереж, але саме на місцеву владу наразі покладається захист критичної інфраструктури. Беручи повністю у своє розпорядження роботу комунальних підприємств, місцева влада хоч-не-хоч буде змушена запроваджувати енергоощадні технології, ремонтувати тепломережі і заохочувати розумне споживання.
Як економити на тарифах?
Поки що невідомо, у який бік зміститься тарифна позначка внаслідок децентралізації. Десь тарифи знизяться, а в якихось містах, можливо, населення чекає і подорожчання. У будь-якому випадку у споживачів залишається, як мінімум, три шляхи платити менше: економити ресурси, застосовувати енергоощадні технології або ж перерозподілити обсяг отримуваних послуг.
Про необхідність економії енергоресурсів не потрібно багато говорити. Це прості речі: не залишати відкритими водопровідні крани, слідкувати за справністю сантехніки, вимикати зайве світло, використовувати енергоощадні лампи, не блокувати батареї меблями, утеплювати стіни тощо. Тут логіка очевидна: що менше споживаємо, то менше сплачуємо.
Також кожен із нас може проаналізувати, як вигідніше розпоряджатися можливостями, які надають комунальники, порахувавши свої витрати. Може виявитися, що дешевше встановити електричне опалення чи бойлер і при цьому використовувати багатозонні лічильники для обліку електроенергії.
За даними НКРЕКП, використання зонних лічильників дозволяє платити щонайменше на 25% менше від звичайної «комуналки». Сьогодні близько 400 тисяч сімей користуються зонними лічильниками (2,7% споживачів), 153 тисячі з них перейшли на зонні лічильники у 2016 році після того, як НКРЕКП спростила процедуру встановлення лічильників.
«Це дуже важливе рішення, що дає можливість споживачам самостійно вибирати та купувати лічильники, і таким чином руйнується монополія обленерго з їх продажу», – прокоментував це рішення голова НКРЕКП Дмитро Вовк.
Відповідно до інформації НКРЕКП, власник двозонного лічильника сплачує 0,5 тарифу вночі (з 23:00 до 7:00) і звичайний тариф вдень. А власник тризонного лічильника сплачує 1,5 тарифу в години максимального навантаження (з 08:00 до 11:00 і з 20:00 до 22:00), звичайний тариф у напівпіковий період (з 07:00 до 08:00, з 11:00 до 20:00 і з 22:00 до 23:00) і 0,4 тарифу вночі (з 23:00 до 07:00).
Як бачимо, менші комунальні платежі – це командна робота споживачів і постачальників. З одного боку, влада отримує ширші повноваження, щоб формувати справедливі тарифи, з іншого – місцеві мешканці мають контролювати якість комунальних послуг і допомагати заощаджувати ресурси.
