Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Багато європейських країн, якими ми захоплюємося за їхні чисті і зручні маленькі містечка, пройшли у минулому подібну реформу. Зручні й чисті шведські села завдячують своїм виглядом не прем’єру чи парламенту, а місцевому керівництву. Кожен мешканець європейського містечка знає, на що витрачаються його податки і хто відповідає за стан доріг у районі – представник громади, якого він сам обрав.
В Україні реформа місцевого самоврядування триває вже два з половиною роки і може похвалитися найпомітнішими результатами з-поміж усіх інших змін у країні. Сьогодні, за словами міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадія Зубка, вже створено 366 об’єднаних територіальних громад (ОТГ). 30 квітня цього року відбудуться перші вибори місцевих голів та депутатів у 47 нових ОТГ. 159 територіальних громад, які добровільно об’єдналися 2015 року, вже перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державою. За оцінками Національної ради реформ, сьогодні реформа децентралізації виконана на 35%. Щодня з’являються нові приклади успішних проектів об’єднаних громад, однак у багатьох областях досі панує страх «децентралізації».
Спробуємо розвінчати популярні міфи.
Міф 1. Внаслідок об’єднання повноваження громад не зміняться, а бюджети зменшаться
У результаті реформи органи місцевого самоврядування з 1 січня 2016 року значно розширили свої повноваження. Зокрема, на рівень територіальних громад були передані такі послуги як державна реєстрація нерухомості, державна реєстрація фізичних та юридичних осіб, надання витягу з держгеокадастру, надання послуг про реєстрацію місця проживання. Кошти за надання цих послуг відтепер надходять у місцевий бюджет.
Як свідчить статистика, до початку реформи бюджети понад половини сільських громад були дотаційними на більш ніж 70%, а майже у 500 територіальних громад державні дотації взагалі складали 90%, у 2016 році усі територіальні громади, і об’єднані зокрема, збільшили надходження до власних бюджетів.
Відповідно до зведених даних Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України і Міністерства фінансів України, у результаті реформи децентралізації надходження власних доходів місцевих бюджетів у 2016 році зросли в 1,5 рази і склали 146,6 млрд грн. Водночас, власні доходи об’єднаних громад зросли у понад 3 рази у порівняні з 2015 роком. За підсумком 2016 року вони сягнули 3,3 млрд грн, що в розрахунку на одного жителя становили 2345 грн.
Всього ресурси місцевих бюджетів 159 об’єднаних громад зросли майже у 7 разів та склали 7,1 млрд грн. За даними уряду, 2016 року ОТГ отримали від держави майже 1,2 млрд грн, що дозволило реалізувати 1,5 тисячі проектів із розвитку інфраструктури. Серед історій успіху – створення сортувальних станцій відходів (Дунаєвецька ОТГ на Хмельниччині), використання сонячних батарей для вуличного освітлення (Березівська ОТГ на Сумщині, Рушкинська ОТГ у Чернівецькій області), ремонт доріг і реконструкція водогонів, оновлення сільських амбулаторій, клубів і дитячих садків (Вербківська ОТГ у Дніпропетровській області, Великогаївська ОТГ у Тернопільській області та інші).
Міф 2. Об’єднання знищить дрібні населені пункти
Децентралізація, навпаки, дає шанс маленьким селам отримати нові можливості для розвитку. Зараз є села, які не мають власної сільради, а отже, фактично ніхто не дбає про їхні інтереси. Після об’єднання вони матимуть власного представника в об’єднаній громаді – старосту. 9 березня Президент підписав закон щодо статусу сільського старости в об’єднаних громадах. Відтак громади зможуть брати участь у формуванні місцевого бюджету ОТГ й стежити за дотриманням інтересів приєднаних сіл. В об’єднаній громаді маленькі села отримують можливість спільними зусиллями утримувати такі важливі для життя села об’єкти як клуби, бібліотеки, дитячі садки і фельдшерські пункти.
Міф 3. Внаслідок децентралізації закриють школи, фельдшерсько-акушерські пункти та установи культури
Ніхто згори не може примусити громаду закрити будь-який заклад. Лише представники громади вирішують, що вигідніше для ОТГ: утримувати дитячий садок і школу чи возити дітей шкільним автобусом у сусіднє село.
Водночас, реформа дає об’єднаним громадам можливості зберегти і навіть покращити стан шкіл та амбулаторій. По-перше, кожна об’єднана громада отримує від держави базову освітню, медичну та інфраструктурну субвенції. По-друге, сільські клуби і бібліотеки можна використати як джерела додаткових надходжень у місцевий бюджет. Наприклад, їх можна задіяти в системі адміністративних послуг.
Отже, суттєва зміна у роботі освітніх і лікувальних закладів, яку запроваджує реформа, це – можливість самостійно розпоряджатися бюджетними грошима і легально отримувати додаткові доходи. При цьому власні доходи лікарні зможуть використовувати для розвитку закладу, і невикористані кошти не потрібно буде повертати до бюджету в кінці року.
Загалом система лікувальних закладів зазнає докорінних змін у рамках медичної реформи, яка передбачає формування госпітальних округів, залежно від потреб населення. Замість малозавантажених, погано оснащених лікарень, які не можуть якісно надавати елементарну медичну допомогу, будуть створені профільні медзаклади. Наприклад, діагностичні центри, центри реабілітації для учасників АТО, хоспіси тощо. Водночас найкращі лікарні отримають додаткове технічне та кадрове забезпечення. Які саме заклади отримають новий профіль, вирішуватиме місцева громада.
