Підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання здійснити ринкові реформи. Тож для подальшої інтеграції у європейський економічний простір наша держава має виконати домашнє завдання – провести ефективну приватизацію. Центр громадського моніторингу та контролю дослідив, коли має початись «велике роздержавлення», і які переваги та недоліки воно передбачає.

Навіщо Україні нова хвиля приватизації?

Згідно з даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, в Україні налічується майже 3,5 тисячі державних підприємств, з яких реально працює лише 51%. Водночас у європейських країнах державна власність скоріше виняток. Для порівняння, у сусідній Польщі під прямим контролем держави працює тільки 41 підприємство.

На думку замміністра Мінекономрозвитку Максима Нефьодова, Україна вже давно не може ефективно управляти тисячами підприємств, ледве втримуючи величезний баласт неефективних і неприбуткових компаній. До того ж, за підрахунками МЕРТ, українські державні підприємства в 2012-2015 роках сумарно отримали 200 млрд грн збитків.

«Сумно підписувати фінплани, де середня зарплата – мінімалка, інвестицій не планується, надій немає. При цьому популісти кричать – не можна нічого продавати, треба і далі тягнути гроші з кишень платників податків», – зазначає замміністра.

І справді, думки з приводу приватизації  розділились: частина експертів вважає, що продаж збиткових об’єктів має розвантажити державний бюджет, інші вважають приватизацію в умовах війни недоцільною. Однак більшість погоджується, що наразі держава не є ефективним власником, і приплив інвестицій в Україну просто життєво необхідний.

Просто, швидко, прибутково

За планам українського уряду, нова хвиля приватизації державного майна повинна розпочатись вже цього року. Однак цьому має передувати ухвалення оновленого законодавства, яке значно спростить процедуру продажу державних активів. На початку липня, Кабмін схвалив відповідний законопроект та направив його на розгляд Національної ради реформ при Президенті України.

«Останній раз законодавство про приватизацію змінювалося 10 років тому. При всій повазі до законодавців, процес приватизації потрібно адаптувати до сучасних умов», -– нарікає виконувач обов’язків глави Фонду державного майна Дмитро Парфененко.

Згідно з текстом нового закону, об’єкти приватизації поділять на два типи – великі і малі. Замість п’яти бюрократичних процедур тепер буде два простих кроки – аукціон і викуп. Великі підприємства планують продавати винятково під наглядом кваліфікованих експертів, а малі – через електронну платформу ProZorro. Окрім того, поки в країні буде проходити судова реформа, на процес приватизації в Україні будуть поширюватися норми англійського права. На думку експертів, ця норма додасть іноземним інвесторам впевненості та дозволить гарантувати безпеку вкладених коштів.

Крім того, ключовим елементом приватизації повинно стати залучення так званих «інвестиційних радників» – цю функцію виконуватимуть великі міжнародні інвестиційні банки, які подбають про те, щоб серед покупців була конкуренція.

«План приватизації не буде виконано, якщо не буде змінено підхід. Насамперед до процесу приватизації з самого початку необхідно залучати досвідчених закордонних радників, які б допомагали керувати процесом і досягати успіху», – вважає співголова стратегічної групи підтримки реформ в Україні Іван Міклош.

Варто зазначити, що зміни торкнуться не лише процедури продажів, а й кола потенційних інвесторів. Згідно з новими нормами, до приватизації не будуть допущені особи, пов’язані з країною-агресором. Обмеження щодо участі російського капіталу вже підтримав Президент України Петро Порошенко.

«Думаю, що ми повинні продовжити процес проведення прозорих і ефективних конкурсів з приватизації, але обмежити участь бенефіціарів, що мають російське походження», – підкреслив глава держави.

Що та кому планують продати?

Приватизація в Україні покликана не тільки залучити інвесторів, значно важливіше – знищити корупцію, яка надзвичайно поширена в сфері управління державними підприємствами. Експерти стверджують, що масштабна приватизація в очах західних інвесторів буде вагомим доказом кардинальних змін в Україні. Окрім підвищення міжнародного іміджу, приватизація матиме безумовні економічні зиски. Міністерство економічного розвитку і торгівлі вже розрахувало, що, виставивши на продаж  893 збиткові  компанії, держава може отримати до бюджету понад 17,1 млрд грн.

Також, згідно з новою концепцією приватизації, 359 об’єктів передадуть у концесію, яка дозволить осучаснити державні підприємства за рахунок іноземних інвесторів. Концесія передбачає передачу об’єктів у довгострокове користування в приватні руки. Підприємець виконує умови з утримання та вдосконалення, а по закінченню договору об’єкт залишається у державній власності. Такий механізм дозволяє заробити і державі, і приватному підприємцю. Передати у концесію планують міжнародні аеропорти «Бориспіль» і «Львів» ім. Данила Галицького, лісгоспи і низку інших підприємств під контролем Державного агентства лісових ресурсів, а також регіональні служби автомобільних доріг.

Враховуючи те, що більше ніж третина державних підприємств є збитковими, велику групу компаній очікує закриття. Відповідно до нового плану приватизації, у найближчі три роки 1255 об’єктів держвласності повинні бути реорганізовані або ліквідовані.

У державній власності повинні залишитися лише 15 стратегічних державних підприємств, зокрема, «Укрзалізниця», «Укрпошта» і «Нафтогаз України». Окрім того, держава і надалі нестиме відповідальність за 363 важливих державних об’єкти, зокрема «Енергоринок». Ще 559 підприємств розміщені на окупованих територіях Донбасу та в анексованому Криму. І хоча наразі до них доступу немає, вони залишаються власністю української держави.

На думку екс-члена Національної ради реформ Валерія Пекара, головною помилкою попередніх, невдалих етапів приватизації були спроби передати у приватну власність найбільш привабливі об’єкти державної власності. Натомість пропонована нова стратегія, за його словами, полягає у тому, щоб продавати те, що державі непотрібно.

«Приватизація – це не лише розвантаження держави від невластивих їй завдань управління майном. Це також подолання радянської спадщини і в головах, і в документах, і, як то кажуть, «на місцевості», у верстата. Це шанс створити нові робочі місця, збільшити податкові надходження тощо. Це сигнал, що країна готова до інвестицій, готова зробити наступний крок від закритої пострадянської олігархічної до відкритої економіки», – запевняє Валерій Пекар.