Наприкінці жовтня заступники голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров та Ахтем Чийгоз були звільнені з російського ув'язнення і повернулись до Києва. Та попри втіху від цієї новини, правозахисники наголошують – ситуація в анексованому Криму залишається складною. За три роки окупації майже 23 тисячі кримчан були змушені виїхати на материкову Україну, а десятки українців потрапили за ґрати. Центр громадського моніторингу та контролю проаналізував, яким чином Україна може змінити ситуацію та які механізми для повернення Криму взагалі існують.
Хроніки окупації
Навесні 2014 року відбулась неприпустима для світового порядку подія – окупація Росією частини території України. Анексувавши Крим, російська влада не тільки порушила міжнародне право, а фактично захопила українське державне майно і взяла жителів півострова в заручники. За оцінками уряду, вартість підприємств і матеріально-сировинної бази на півострові сягає 127 мільярдів гривень. Наслідком анексії Криму став масштабний тиск на ЗМІ. За словами уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської, сьогодні в Криму не залишилося україномовних друкованих ЗМІ, українські інтернет-сайти були заблоковані, а кримськотатарський телеканал ATR був вимушений переїхати на материкову Україну.
Проте найважчі наслідки окупації торкнулися прав людини. Під особливі репресії потрапив корінний народ Криму – кримські татари. У квітні 2016 року російський окупаційний суд ухвалив рішення про заборону Меджлісу кримськотатарського народу, включивши його до списку екстремістських організацій. Окупаційна влада має безліч приводів бути роздратованою Меджлісом, від проведення акцій протесту до бойкоту виборів у Держдуму. Однак головна його «провина» — невизнання анексії півострова та намагання повернути його до складу України.
Правозахисники зауважують, що заборона Меджлісу з боку РФ є не просто забороною «некомерційної організації», це утиск органу самоврядування народу. Тому замало говорити про порушення права свободи асоціацій, мова йде про порушення права на представництво, національне самоврядування, яке гарантується Декларацією про права корінних народів ООН.
Повернення полонених
Лідер Меджлісу кримських татар Рефат Чубаров переконаний, що виключно військовий сценарій звільнення Криму неможливий, адже може поставити під загрозу мирних жителів півострову. Тож сьогодні Україна воює за Крим на дипломатичному фронті. Часто непомітна неозброєному оку, щоденна робота дипломатів здатна захистити громадян на окупованій території. Підтвердженням цього стало повернення бранців Кремля – Ільмі Умерова й Ахтема Чийгоза, – яких на минулому тижні гімном й прапорами зустрічав аеропорт «Бориспіль». Ахтема Чийгоза окупаційна влада Криму засудила до восьми років колонії, з яких майже три він уже просидів у СІЗО. Ільмі Умерова засудили до двох років за звинуваченнями у зазіханні на територіальну цілісність Росії. Обидва кримськотатарських лідери були засуджені за невизнання анексії та насамперед за свою проукраїнську позицію.
За словами Мустафи Джемілєва, звільненню представників Меджлісу передував довгий дипломатичний процес, із залученням багатьох світових лідерів, зокрема, Президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана, якій у підсумку і видали в’язнів.
«Тільки одиниці знають, скільки переговорів Президента Порошенка за участі нашого дорогого Мустафи Джемілєва, скільки раундів зустрічей відбулося в Нью-Йорку, на полях сесії Генасамблеї ООН, де наша делегація ставила питання заручників як пріоритетне і Президент просив свого турецького колегу Ердогана підключитися до звільнення, й під час закритих зустрічей президентів Порошенка й Ердогана в Києві», – відкриває завісу звільнення віце-спікер парламенту Ірина Геращенко.
Повернення лідерів Меджлісу стало надзвичайно важливим, але проміжним етапом боротьби за повернення Криму. За даними організації «Меморіал», у російських в'язницях утримуються щонайменше 20 політичних в'язнів-українців. Зважаючи на це, дипломати продовжують боротьбу як за долі окремих людей, так і за відновлення територіальної цілісності Україні загалом.
Механізми деокупації
Повернути Крим можливо, але це не трапиться швидко, – на цьому сходяться військові експерти, економісти, дипломати та правозахисники. Наразі головні інструменти України – це дипломатичний тиск, міжнародні санкції проти РФ та небайдужість українського суспільства.
Наша держава активно використовує міжнародні суди і платформи, щоб притягти Росію до відповідальності. Важливою віхою є Резолюція з прав людини на окупованому півострові, яку 31 жовтня Україна внесла до Генасамблеї ООН. В ній міститься вимога до РФ щодо скасування заборони Меджлісу та забезпечення навчання українською і кримськотатарською мовами. Крім того, в документі підкреслюється необхідність доступу міжнародних організацій в окупований Крим. За словами спікера Постійного представництва України при ООН Олега Ніколенка, проект резолюції вже отримав безсумнівну підтримку 34 країн, які стали його співавторами.
Головна мета документу – надати міжнародним партнерам однозначні формулювання щодо окупації і не дати Росії позбутися санкцій. Дипломати впевнені, що саме ця резолюція може стати основою для деокупації, адже надалі використовуватиметься у судових процесах проти Росії, зокрема в Гаазі.
«Коли ми говоримо про перспективу зняття санкцій, треба пам’ятати, що скасування всіх санкцій можливе лише тоді, коли Росія поверне Крим Україні. Скільки б часу це не вимагало, ми маємо стояти на своєму. Якщо ми поступимося, то визнаємо таким чином кричущий факт порушення суверенітету і територіальної цілісності, незаконне переписування мапи Європи. Це – те, чого не можна допустити», – вважає екс-президент правозахисної організації Freedom House Девід Креймер.
Тож наразі зусилля українських дипломатів спрямовані на довгостроковий результат. Попри запевнення російської пропаганди та зневіру скептиків, Крим ані юридично, ані практично не став частиною Росії. Міжнародна спільнота окупацію не визнала та щоразу подовжує антиросійські санкції. А Україна продовжує працювати над захистом своїх громадян, доки ситуацію не вдасться змінити докорінно.
