Чверть століття тому українці пережили розпад СРСР і почали будувати власну державу. Попри руйнацію імперії, боротьба за незалежність нашої країни не закінчилась у 1991 році, вона неодноразово спалахувала – і триває досі. Російська агресія змусила Україну відчайдушно захищати свій суверенітет. Боротьба за незалежність триває на лінії зіткнення з ворогом, на дипломатичному фронті, у кабінетах реформаторів та у домівках звичайних громадян. Центр громадського моніторингу та контролю пропонує подивитися на українську незалежність крізь призму змін, які ще відбуваються.

Професійна армія

24 серпня Україна відзначатиме 26 річницю з дня проголошення незалежності. У цей день в Києві відбудеться урочистий парад, участь у якому візьмуть українські військові, воїни АТО і військовослужбовці країн НАТО. Міцне військо, яке крокуватиме Хрещатиком, є яскравим уособленням змін, які здійснила наша держава за роки незалежності. Навіть в умовах війни Україна змогла переозброїти армію, посилити контрактну складову та збільшивши грошове забезпечення. Для порівняння, у 1997 році сума, що виділялася на армію в рамках державного бюджету, складала $791,5 млн, у 2017-му ця цифра сягнула $2,5 млрд. З початку війни Державний концерн «Укроборонпром» забезпечив українську армії близько 16 тисячами одиниць озброєння.  За три роки кількість військовослужбовців досягла 250 тисяч осіб, а рівень довіри до Збройних сил демонструє найвищі показники за часи незалежності – 55,9%, за даними опитування Центру Разумкова.

 Європейський вибір

Історія євроінтеграційного шляху України бере початок у 1994 році з Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС. Протягом наступних років відносини Україна-ЄС проходили різні етапи зближення та віддалення, відбувались спільні саміти, затверджувалися стратегії інтеграції. Про лібералізацію візового режиму між Україною та Європейським Союзом почали говорити від початку президентства Віктора Ющенка. Зі свого боку Україна скасувала візи для громадян ЄС з 1 вересня 2005 року.

Польський депутат Міхал Боні влучно зазначив, що безвізовий режим для України – це не подарунок, а результат боротьби. І справді, Революція гідності стала переламним моментом в історії держави. Сформувалися активне громадянське суспільство та політична нація, яка раз і назавжди визначила свій європейський шлях. У травні 2017 року Євросоюз лібералізував візовий режим. Українці отримали можливість вільно подорожувати у 30 країн Європи, включаючи 26 країн ЄС та ще чотири, які не є членами Спільноти, але входять до Шенгенської зони.

«Саме Євромайдан, Революція Гідності і світлої пам’яті Небесна сотня безповоротно визначили європейський вектор України. Ми рухаємося в правильному напрямку і до правильних цілей. Та шлях до європейських зірок, як і будь-який інший, пролягає крізь терни», – впевнений Президент України Петро Порошенко.

Декомунізація

Звісно, шлях до Європи не був би можливим без відмови від радянського минулого. На 24-му році незалежності Україна нарешті скинула тягар імперського минулого і провела масштабну декомунізацію. З 2014 року червонопрапорна символіка й ідеологія заборонені законом. Пам’ятники комуністичним вождям демонтовано, а вулиці отримали назви на честь національних героїв. У результаті перейменування населених пунктів відновлено понад 300 історичних назв, із них близько 70 належать до культурної спадщини корінних народів та національних громад України – кримських татар, болгар, греків, євреїв. За даними Українського інституту національної пам’яті, демонтовано понад 1300 пам’ятників Леніну.

«Ми довгий час жили в країні, імена на мапі якої давали чужинці. Ми жили як в гостях. І щойно тепер починаємо повертатися додому. Це означає, що українці знаходять в собі силу заявити про себе як про господарів цієї землі», – зазначає голова Інституту Володимир В’ятрович.

Енергонезалежність

За останні кілька років Україна не лише ментально та історично розірвала стосунки з Росією, окремим досягненням стала енергонезалежність. З листопада 2015 року наша держава відмовилась від російського газу, закуповуючи реверсний газ у Європі, зокрема, в Угорщині, Польщі та Словаччини. Наразі Україна використовує власний, імпортований, а також накопичений у підземних сховищах газ. Таким чином, наша країна вже понад 600 днів не залежить від російського «блакитного палива», яке було інструментом маніпуляцій з боку Кремля.

«Українська влада за останні кілька років, по суті, знищила енергетичну зброю Москви, яка використовувала газ в цій якості», – зауважує екс-посол США в Україні Джеффрі Пайетт.

Експерти зазначають, що енергонезалежність України – це не лише економічна необхідність, насамперед, це фактор національної безпеки. І попри відмову від російського газу, становлення енергетичної незалежності триває. За словами голови правління «Укргазвидобування» Олега Прохоренка, до 2020 року Україна збільшить видобуток газу та зменшить його споживання, що дозволить взагалі не імпортувати «блакитне паливо».

Децентралізація

До 2015 року адміністративна карта України віддзеркалювала радянський устрій, тобто була подрібнена на клаптики з тисячами дрібних  міських, сільських і селищних рад, які не мали ані достатніх коштів, ані повноважень. Як свідчить європейський досвід, місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Тож заради спроможності українських громад була розпочата реформа децентралізації. За три роки в Україні створено 413 об’єднаних територіальних громад, які отримали фінансову незалежність. Надходження власних ресурсів до громад за січень – липень 2017 року склали 4,7 млрд грн. Зараз за рахунок місцевих бюджетів у селах і містечках освітлюють вулиці, прокладають централізоване водопостачання, відновлюють, школи, садочки, будують дороги.  Вперше за часи незалежності українські громади не залежать від централізованого рішення Києва. Експерти погоджуються, що децентралізацію можна назвати прикладом найдемократичніших змін у державі за часи незалежності.

Озираючись на 26 років назад, можна сказати, Україна відбулася як незалежна держава. Подолавши переламні моменти історії, наша країна продовжує проводити реформи і входить в новий відповідальний етап державної зрілості.